Ісокадзе (Isokaze, яп. 磯風) — ескадрений міноносець Імперського флоту Японії, який брав участь у Другій світовій війні.
Корабель, який став дванадцятим (за датою закладання) серед есмінців типу «Кагеро», спорудили у 1940 році на верфі ВМФ у Сасебо.
На момент вступу Японії до Другої світової війни Ісокадзе належав до 17-ї дивізії ескадрених міноносців, яка в межах підготовки до нападу на Перл-Гарбор перейшла 18—22 листопада з Саєкі (острів Кюсю) до острова Еторофу (Ітуруп) у Курильському архіпелазі. Звідси кораблі дивізії вирушили у складі охорони ударного авіаносного з'єднання адмірала Нагумо, яке 7 грудня завдало удару по головній базі Тихоокеанського флоту США. 24 грудня Ісокадзе прибув до Куре.
8—14 січня 1942-го Ісокадзе та ще 8 есмінців і легкий крейсер здійснили перехід разом зі з'єднанням із 4 авіаносців до атола Трук у центральній частині Каролінських островів (ще до війни тут створили потужну базу японського ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадили операції в цілому ряді архіпелагів). Метою походу була підтримка вторгнення до архіпелагу Бісмарка, в межах якої 17 січня з'єднання полишило Трук та попрямувало на південь, завдавши 20 січня авіаудару по Рабаулу на острові Нова Британія (після швидкого захоплення японським десантом тут створять головну передову базу, з якої наступні два роки провадитимуться операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї). 27 січня Ісокадзе повернувся на Трук.
1 лютого 1942-го Ісокадзе вийшов у складі охорони трьох авіаносців (один напередодні відбув у Японію по нові літаки), які без успіху спробували наздогнати американську авіаносну групу, що того дня завдала удару по Маршаллових островах, а потім попрямували на Палау (важлива база на заході Каролінських островів).
15 лютого 1942-го Ісокадзе, ще 7 есмінців та легкий крейсер вийшли з Палау для супроводу ударного з'єднання (3 авіаносці, 2 важкі крейсери), що 19 лютого завдало удару по австралійському Порт-Дарвін. 21 лютого загін прибув до затоки Старінг-Бей (північно-східний півострів острова Целебес).
25 лютого 1942-го Ісокадзе разом з 11 іншими есмінцями та легким крейсером вирушили зі Старінг-Бей у складі охорони з'єднання, яке включало 4 авіаносці, 4 лінкори та 5 важких крейсерів. Завданням цих сил була підтримка вторгнення на Яву та перехоплення ворожих кораблів, що спробують полишити острів. 7 березня Ісокадзе разом зі ще 3 есмінцями прикривали 2 лінкори, які провели бомбардування острова Різдва (за три сотні кілометрів на південь від Яви). 11 березня Ісокадзе повернувся до Старінг-Бей.
27 березня 1942-го Ісокадзе, ще 10 есмінців та легкий крейсер попрямували зі Старінг-Бей для охорони ударного з'єднання, що вийшло у великий рейд до Індійського океану та включало 5 авіаносців, 4 лінкори та 2 важкі крейсери. 9 квітня японські авіаносці провели останній великий бій цієї операції і невдовзі з'єднання попрямувало до Японії для відновлювального ремонту ряду основних кораблів. 27 квітня Ісокадзе досягнув Куре, де став на нетривалий доковий ремонт.
27 травня 1942-го Ісокадзе та ще 10 есмінців і легкий крейсер вийшли в море в межах мідвейської операції, виконуючи завдання з ескортування ударного авіаносного з'єднання — «Кідо Бутай». 4 червня «Кідо Бутай» зазнало нищівної поразки в битві при Мідвеї, при цьому Ісокадзе разом з есмінцем «Хамакадзе» надавав допомогу пошкодженому авіаносцю «Сорю» та знімав з нього екіпаж, а потім добив цей корабель торпедами. У підсумку вцілілі кораблі з'єднання повернулись до Куре.
7 серпня 1942-го союзники висадились на сході Соломонових островів, що започаткувало шестимісячну битву за Гуадалканал та змусило японське командування перекидати сюди підкріплення. Як наслідок, уже 8 серпня Ісокадзе та інші есмінці його дивізії вийшли з Куре та попрямували до Океанії, при цьому більшість загону прибула на атол Трук у центральній частині Каролінських островів (тут ще до війни створили потужну базу японського ВМФ), тоді як Ісокадзе попрямував до Рабаула — головної передової бази в архіпелазі Бісмарка, з якої здійснювались операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї. Тут есмінець на кілька діб залучили до охорони важкого крейсера «Тьокай» (флагман Восьмого флоту, штаб якого був саме в Рабаулі) і 22—23 серпня Ісокадзе супроводив цей крейсер до якірної стоянки Шортленд (прикрита групою невеликих островів Шортленд акваторія біля південного завершення острова Бугенвіль, де зазвичай відстоювались бойові кораблі та перевалювались вантажі для подальшої відправки на схід Соломонових островів).
24 серпня 1942-го Ісокадзе разом зі ще трьома есмінцями вийшов з Шортленду на схід. У ніч проти 25 серпня цей загін разом з есмінцем «Кагеро» (останній патрулював біля Гуадалканала) провів обстріл аеродрому Гендерсон-Філд, після чого всі 5 есмінців рушили на північ для зустрічі конвою, який прямував з Труку і саме 25 серпня відновив свій рух — напередодні транспортний загін перечікував, чим завершиться зіткнення авіаносних з'єднань, відоме як битва біля східних Соломонових островів. Хоча, відповідно до японських очікувань, авіаносна авіація не атакувала конвой, проте удари літаків з Гуадалканалу та Еспіриту-Санто призвели до загибелі та пошкодження кількох кораблів і змусили залишки конвою узяти курс на Шортленд. При цьому Ісокадзе та ще два есмінці відокремились і в ніч проти 27 серпня висадили 350 бійців на Гуадалканалі, після чого вже попрямували на Шортленд.
27 серпня 1942-го Ісокадзе вийшов у транспортний рейс до Гуадалканалу, проте він був скасований. Наступної доби есмінець повторив спробу, але й цього разу місію скасували. 4—6 вересня Ісокадзе разом з двома іншими есмінцями ескортував конвой з Шортленда до Рабаула.
10 вересня 1942-го Ісокадзе разом зі ще двома есмінцями вийшов із Рабаула для евакуації кількох сотень японських бійців, що 24 серпня після потоплення їхньої баржі авіацією опинились на острові Гуденаф (сотня кілометрів на північ від південно-східного завершення Нової Гвінеї, де японці провели невдалу десантну операцію у Мілн-Бей). 11 вересня у Соломоновому морі біля острова Вакута, за сто тридцять кілометрів від Гуденафу, загін був атакований авіацією. Ісокадзе зазнав незначних пошкоджень від близьких вибухів, а от інший есмінець «Яйой» загинув.
13—14 вересня 1942-го Ісокадзе разом зі ще щонайменше одним есмінцем здійснив транспортний рейс до Гізо (острів у центральній частині Соломонових островів, за три сотні кілометрів на північний схід від Гуадалканалу), звідки повернувся до Рабаула 17 вересня.
22 вересня Ісокадзе разом з есмінцем «Мотідзукі» зустрів біля центральної частини південного узбережжя Нової Британії човен з кількома моряками «Яйой», які повідомили, що багато членів екіпажу останнього попливли до узбережжя острова Норманбі (півсотні кілометрів від входу до Мілн-Бей). Есмінці попрямували сюди та в ніч проти 23 вересня протягом 1,5 години намагались знайти моряків з «Яйой», подаючи сигнали прожекторами та сиренами. Втім, ці пошуки завершились безрезультатно й кораблі мусили повернутись до Рабаула. За кілька діб японський літак помітив на узбережжі Норманбі групу з десятка осіб, яка могла бути тими самими моряками. У ніч проти 26 вересня вони були евакуйовані Ісокадзе та «Мотідзукі», що 27 вересня прибули у Рабаул.
Через кілька діб Ісокадзе пройшов на Трук. 11 жовтня 1942-го з Труку вийшло кілька з'єднань японського флоту, які розпочали патрулювання північніше від Соломонових островів у межах підтримки операцій на Гуадалканалі (обстріл аеродрому Гендерсон-Філд, проведення 1-го штурмового конвою до Тассафаронга). Ісокадзе та ще 6 есмінців і легкий крейсер охороняли при цьому загін адмірала Абе, який мав 2 лінкори та 3 важкі крейсери. В останній декаді жовтня відбулась битва біля островів Санта-Круз, під час якої все вирішила дуель авіаносців, а надводні сили так і не вступили у бій. 30 жовтня загін Абе повернувся на Трук.
2—7 листопада 1942-го Ісокадзе та ще 2 есмінці супроводили легкий авіаносець «Дзуйхо» та важкий крейсер «Кумано» з Труку до Японії, після чого Ісокадзе пройшов короткочасний ремонт. 30 листопада — 10 грудня Ісокадзе разом зі ще одним есмінцем ескортували важкі крейсери «Мьоко» та «Хагуро», які доправили з Йокосуки до Рабаула бійців морської піхоти, а після розвантаження прибули на Трук.
16—20 грудня 1943-го Ісокадзе та ще один есмінець і легкий крейсер здійснили вихід з Труку до моря Бісмарка для охорони авіаносця «Дзюнйо». Це було складовою частиною операції з підсилення японської присутності на північному узбережжі Нової Гвінеї, яка включала проведення конвоїв до Веваку та Мадангу і зайняття Порт-Холландія.
25—28 грудня 1942-го Ісокадзе перейшов з Труку до Рабаула, а від 5 до 10 січня 1943-го його разом зі ще чотирма есмінцями залучили до проведення конвою постачання з Рабаулу на Нову Гвінею до Лае (у глибині затоки Хуон), при цьому під час операції були втрачені 2 із 5 транспортів. 10 січня у морі Бісмарка при поверненні конвою до Рабаулу американський підводний човен «Аргонот» дав невдалий торпедний залп по есмінцях, після чого Ісокадзе та «Майкадзе» контратакували глибинними бомбами та потопили ворожу субмарину.
13 січня 1943-го Ісокадзе повернувся на Шортленд та 15 січня здійснив транспортний рейс до Гуадалканалу. 23 та 25 січня Ісокадзе здійснив два транспортні рейси до центральної частини Соломонових островів — спочатку до затоки Реката на північному узбережжі острова Санта-Ісабель (тут була база японської гідроавіації), а потім до острова Коломбангара (частина архіпелагу Нью-Джорджія).
Тим часом японське командування вже ухвалило рішення про евакуацію військ з Гудалканалу і 1, 4 та 7 лютого Ісокадзе здійснив рейси для вивозу гарнізону з цього острова (всього в цій операції залучили 20 есмінців). Під час повернення з останнього із цих походів Ісокадзе зазнав пошкодження від двох близьких вибухів, загинуло 10 членів екіпажу. 8—9 лютого есмінець прямував до Рабаула для аварійного ремонту, а 27 лютого — 2 березня перейшов на Трук для дальшого відновлення. 22—29 березня Ісокадзе ескортував до Куре авіатранспорт «Кейо-Мару», після чого більш як три місяці проходив завершальний ремонт.
10—15 липня 1943-го Ісокадзе разом зі ще 5 есмінцями та 2 легкими крейсерами здійснювали ескортування великого угруповання (3 авіаносці, 1 ескортний авіаносець, 1 гідроавіаносець, 3 важкі крейсери) з Японії на Трук. На той час союзники вже висадились на островах Нью-Джорджія (центральна частина Соломонових островів) і в регіоні знову розгорілись важкі бої. 19—21 липня Ісокадзе виконав перехід до Рабаулу у складі загону, що доправляв війська (до нього включили гідроавіаносець, всі крейсери та 5 із 6 есмінців, які нещодавно прибули з Японії).
У Рабаулі Ісокадзе та ще два есмінці прийняли на борт по 250 бійців, після чого того ж 21 липня рушили разом з гідроавіаносцем «Ніссін» до Шортленду. 22 липня вже на підході до пункту призначення загін атакувала ворожа авіація, якій вдалось уразити «Ніссін». Гідроавіаносець затонув, причому в умовах бою та внаслідок швидкого розвитку катастрофи есмінцям вдалося врятувати лише дві сотні осіб, загинуло більш ніж тисяча членів екіпажу та бійців японської армії.
24—26 липня 1943-го Ісокадзе та ще два есмінці супроводили на Трук ті самі 3 важкі та 2 легкі крейсери, які за кілька діб до того прибули до Рабаула, а 6—8 серпня Ісокадзе разом зі ще двома есмінцями ескортував до Рабаулу два інші важкі крейсери, що виконували завдання з транспортування військ. Після цього крейсери попрямували назад, тоді як Ісокадзе залишився в архіпелазі Бісмарка.
17—18 серпня 1943-го Ісокадзе разом із трьома іншими есмінцями здійснив вихід до острова Велья-Лавелья (найзахідніший в архіпелазі Нью-Джорджія) з метою прикриття загону барж. Це призвело до нічного бою при Хораніу з кількома американськими есмінцями, під час якого Ісокадзе зазнав незначних пошкоджень від влучання 127-мм снаряда, який не здетонував.