Фрідріх Штайнгофф (; 14 липня 1909, Кюльштедт, Німецька імперія — 19 травня 1945, Бостон, США) — німецький офіцер-підводник, капітан-лейтенант крігсмаріне.

Біографія Служив на торговому флоті. 8 квітня 1934 року вступив у ВМС, служив на тральщиках. В березні 1941 року перейшов у підводний флот. З 8 грудня 1941 по 17 грудня 1942 року — командир підводного човна U-511, на якому здійснив 2 походи (разом 112 днів у морі), а також здійснив випробування підводних ракет, оскільки його брат Ернст Штайнгофф був інженером-ракетобудівником в Пенемюнде. Потім служив в штабі 7-ї флотилії.

З 1 березня 1943 року — командир U-873. 30 березня 1945 року вийшов у свій останній похід. 16 травня здав свій човен американцям. Команда U-873 була відправлена в міську в'язницю Бостона, де утримувалась серед злочинців в очікуванні переведення в табір для полонених. Коли підводників вели маршем по вулицях Бостона, перехожі обзивали їх і кидали каміння та сміття. Цивільний слідчий Джек Генрі Альберті піддав Штайнгоффа важким допитам щодо ракетних підводних човнів, під час яких морський піхотинець бив його, якщо той відмовлявся відповідати. Вранці 19 травня Штайнгофф наклав на себе руки, перерізавши артерії на правому зап'ясті уламком скла від сонцезахисних окулярів. Корабельний лікар U-873 Карл Штайнке спробував надати Штайнгоффу першу допомогу, але було надто пізно. У зв'язку зі смертю Штайнгоффа командування ВМС США провело розслідування, в якому побої, а також роздачу нагород і особистих речей підводників якості сувенірів, визнали порушенням Женевської конвенції, а дії Альберті — значним перевищенням службових повноважень.

Всього за час бойових дій потопив 2 кораблі загальною водотоннажністю 21 999 тонн і пошкодив 1 корабель водотоннажністю 8 773 тонни. ДатаНазва корабляТипТоннажВантажЕкіпажЗагинулиКраїнаКонвой27 серпня 1942Esso Aruba (пошкоджений)Паровий танкер8,773104 170 барелів дизельного палива600СШАTAW-15RotterdamТепловий танкер8,96811 364 тонни бензину4810НідерландиSan FabianПаровий танкер13,03118 000 тонн мазуту5926Британська імперія

Сім'я Був одружений, мав одну дитину.

Звання

Кандидат в офіцери (8 квітня 1934) Фенріх-цур-зее (1 липня 1935) Оберфенріх-цур-зее (1 січня 1937) Лейтенант-цур-зее (1 квітня 1937) Оберлейтенант-цур-зее (1 квітня 1939) Капітан-лейтенант (1 грудня 1941)

Нагороди

Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Нагрудний знак підводника

Література

Rainer Busch, Hans-Joachim Röll: Der U-Boot-Krieg 1939–1945. Band 1: Die deutschen U-Boot-Kommandanten. Geleitwort von Prof. Dr. Jürgen Rohwer, Mitglied des Präsidiums der Internationalen Kommission für Militärgeschichte. E. S. Mittler und Sohn, Hamburg/Berlin/Bonn 1996, ISBN 3-8132-0490-1, S. 233. Philip K. Lundeberg: Operation Teardrop Revisited. In: Timothy J. Runyan, Jan M. Copes (Hrsg.): To Die Gallantly – The Battle of the Atlantic. Westview Press, Boulder 1994, ISBN 0-8133-8815-5, S. 213, 219, 227. Walter Lohmann, Hans H. Hildebrand: Die deutsche Kriegsmarine 1939–1945, Band 3. Podzun Verlag, Brilon 1956, S. 200 (Abschnitt 292). Clay Blair: Der U-Boot-Krieg – Die Gejagten 1942–1945. Heyne Verlag, 1999, ISBN 3-453-16059-2, S. 749, 799. Jochen Brennecke: Jäger und Gejagte – Deutsche U-Boote 1939–1945. Koehler Verlag, Herford 1982, ISBN 3-7822-0262-7 Christian Prag: No Ordinary War – The Eventful Career of U-604. Naval Institute Press, Annapolis (Maryland) 2009, S. 166. Stephen D. Bryen: Technology Security and National Power: Winners and Losers. Routledge, London / New York 2017. S. 107. Philip Henshall: The Nuclear Axis: Germany, Japan and the Atom Bomb Race, 1939–1945. Sutton, 2000. S. 178. James P. Duffy: Target: America. Hitler's Plan to Attack the United States. Lyons Press, New York NY 2006, ISBN 1-59228-934-7, S. 116, 175.

Примітки

Посилання

Штайнгофф на сайті uboat.net