Константин Лекка (; 4 серпня 1807, Брашов — 13 жовтня 1887, Бухарест) — румунський вчитель, художник, друкар, видавець, письменник і перекладач, який був знаний в області портретного, релігійного і живопису з історичними темами. Разом зі своїм другом Мішу Поппом і літографом Кароль Попп де Шатмарі, Костянтин Лека був частиною групи трансильванських художників, які мали значний вплив на румунський живопис XIX століття.
Лекка був першим румунським художником, який виконав церковні картини в західному стилі. В якості редактора він заснував першу друкарню в Крайові і перший культурний журнал в Олтенії, «Mozaic» журнал, в 1838 році. У політиці він був помічений як учасник Румунської революції 1848 року і підтримав об'єднання і незалежність князівств.
Він рішуче підтримував ідеали Трансильванської школи і залишався нащадкам як хороший педагог, великий патріот під спектром трансильванського просвітництва і хороший портретист. Барбу Теодореску дав характеристику:
Написав численні композиції та портрети історичного натхнення, а також портрети пропімендента того часу. Портрети, намальовані художником, мали важливе поширення в епоху, були літографовані або вставлені в шкільні підручники того часу. Протягом п'ятнадцяти років він співпрацював з Мішу Поппом і Барбу Стенеску, з якими він розписував численні церкви в Бухаресті (Biserica Curtea Veche, Biserica Sfânta Ecaterina, Biserica Sfântul Gheorghe Nou, Biserica Răzvan Vodă, Biserica Mănăstirii Radu Vodă). Поодинці він розписував — Церкву Святого Миколая в Брашові, Церква Негойешті, Церква Мадони Дуду і Церква Святої Іллі в Крайові. Як педагог впродовж п'ятнадцяти років працював професором малювання в Центральній школі в Крайові, а після революції 1848 року — професором малювання в Національному коледжі Святого Сави в Бухаресті.
Барбу Теодореску вважав у своїй монографії, що Лекка був більш енергійним і реалістичним у своїй роботі, ніж Дімітріє Болінтіняну в поезії, яку він створив з тим же фактурою, темою і натхненням. Оскільки вони обидва належали до романтичного потоку, вони прагнули поетично описати історичні моменти румунського народу, один в риму і поетичні образи, а інший — за кольором. Їх робота мала великий успіх серед мас і стала найважливішою романтикою Румунії. На жаль, через їх сповзання в риторику і повторення вони відчувають нестачу глибини. Як Теодор Аман прибрав Лекку з його творчого життя, так і вчинили Дімітріє Болінтіняну і Міхай Емінеску. Проте, Лекка і Болінтіняну нарешті відкрили шлях великим діячам румунської культури.
Після 1870 року, захворівши хворобою Паркінсона, художник пішов з творчого життя. Помер в 1887 році й був похований на Цвинтарі Беллу в Бухаресті.
Примітки
Посилання Paul Rezeanu: Bicentenarul nașterii lui Constantin Lecca , în revista Ramuri a Uniunii Scriitorilor și Fundației Ramuri. Revista de cultura Mozaicul , serie nouă Elena Popescu: Pictura religioasă a pictorului Mișu Popp