Іларіон Миколайович Пєвцо́в ( 7 грудня 1879, Антополь — 25 жовтня 1934, Ленінград) — російський і радянський актор і театральний педагог; народний артист РРФСР з 1932 року.
Біографія Народився року в містечку Антополі Гродненської губернії Російської імперії (нині селище міського типу в Дорогичинському районі Берестейської області Білорусі) у сім'ї акцизного контролера. У 1899 році закінчив Паневезьке реальне училище. Того ж року, працюючи креслярем у лісництві у місті Вільно, дебютував у виставі трупи Якова Орлова-Чужбініна «Одруження» Миколи Гоголя (роль Старікова). У 1902 році закінчив Музично-драматичне училище Московського філармонічного товариства та підписав контракт на літній сезон з Товариством народних розваг.
У 1902—1905 роках грав у «Товаристві нової драми» під керівництвом Всеволода Меєргольда в провінціях; у 1905 році — у Театрі-студії на Поварській під керівництвом Костянтина Станіславського і Всеволода Меєргольда в Москві. У 1905—1913 роках — актор театрів Костроми, Тифлісу, Харкова, Ростова-на-Дону, Риги; у 1913—1915 роках — артист трупи під керівництвом Миколи Синельникова у Харкові. У 1915–1920 роках грав у Московському драматичному театрі Суходольських (з 1919 року — Державний показовий театр). Знімався у кіно з 1916 року; з того ж року викладав у Москві: у студії Театру імені Віри Комісаржевської, театральній студії Сергія Айдарова, студії Московського драматичного театру; у 1920–1922 роках — директор та викладач студії «Молоді майстри» у Іваново-Вознесенську. Серед учнів — Борис Бабочкін, Георгій Васильєв. 1922 року вступив до трупи МХАТу, потім до 1-ї студії МХАТу (МХАТ 2-й). З 1925 року і до кінця життя — актор Ленінградського театру драми імені Пушкіна.
Помер у Ленінграді 25 жовтня 1934 року. Похований у Санкт-Петербурзі в некрополі майстрів мистецтв Олександро-Невської лаври. 1964 року на могилі встановлений надгробок — прямокутна увігнута стела (180x87x42), у верхній частині вміщено бронзовий овальний медальйон (64x52x5) із барельєфним портретом Іларіона Пєвцова. Перед пам'ятником газон із гранітним поребриком. Під медальйоном вирубано напис російською мовою:
Народный артист/РСФСР/Илларион/Николаевич/Певцов/1979-1934
Автори пам'ятника — скульптор Левон Лазарєв, архітектор Федір БеренштамПевцов Илларион Николаевич // Некрополь Свято-Троицкой Александро-Невской лавры..
Творчість
Театральні ролі
у «Товаристві нової драми» Ранк — «Нора» Генріка Ібсена; цар Федір — «Цар Федір Іоаннович» Олексія Толстого; Казимир — «Сніг» Станіслава Пшибишевського; Фірс, Чебутікін — «Вишневий сад», «Три сестри» Антона Чехова; Роберт — «Свято примирення» Ґергарта Гауптмана; у Костромі Грозний — «Смерть Іоанна Грозного» Олексія Толстого; Шейлок, Макбет — «Венеціанський купець», «Макбет» Вільяма Шекспіра; Франц Моор — «Розбійники» Фрідріха Шиллера; у різних театрах провінції князь Мишкін — «Ідіот» за Федором Достоєвським; Штокман — «Ворог народу» Генріка Ібсена; Яу — «Шлюк і Яу» Ґергарта Гауптмана; Федя Протасов — «Живий труп» Льва Толстого; у Московському драматичному театрі Суходольських Страхов — «Жменя попелу» Івана Новікова; Аракчеєв — «Олександр I» Дмитра Мережковського; у МХАТі і МХАТі 2-му Фредріксен — «У життя в лапах» Кнута Гамсуна; Лір — «Король Лір» Вільяма Шекспіра; Князєв — «Розтратник» Миколи Лєскова; у московському Театрі імені Моссовєта Городовий — «Ревізор» Миколи Гоголя; у Ленінградському театрі драми імені Пушкіна Пушкін — «Пушкін і Дантес» Василя Каменського; Крутицький, Вишневський — «Не було ні гроша, та раптом алтин», «Прибуткове місце» Олександра Островського; Отелло — «Отелло» Вільяма Шекспіра; Павло I — «Павло I» Дмитра Мережковського (власна постановка); Тартюф — «Тартюф» Мольєра; Незеласов — «Бронепоїзд 14-69» Всеволода Іванова; Геннадій Дубровін — «Вогненний міст» Бориса Ромашова; Красильников — «Штиль» Володимира Білл-Білоцерківського; професор Бородін — «Страх» Олександра Афіногенова. </div>
Ролі у кіно
1916 — «Не вбий», мільйонер Калабухов; 1916 — «Продана слава», письменник Арсеньєв; 1916 — «Старість Лекока», Тольбіак; 1917 — «Смерть богів», Юліан; 1917 — «Життя, переможене смертю», художник Ян; 1929 — «Смертний номер», рахівник Сидоров; 1931 — «Шторм», капітан «Єрмака»; 1932 — «Переможці ночі», капітан «Єлизавети»; 1934 — «Чудо», професор Шварц; 1934 — «Чапаєв», полковник Бороздін. </div> Примітки
Література Певцов Илларион Николаевич // Театральная энциклопедия. Главный редактор П. А. Марков. Т. 4 — Москва: Советская энциклопедия, Нежин — Сярев, 1965, 1152 стб.; Певцов Илларион Николаевич // ; ; Певцов Илларион Николаевич //