Рубен Пас (, 8 серпня 1959, Артигас) — уругвайський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Футболіст року в Аргентині (1988), Футболіст року в Південній Америці (1988).
Виступав, зокрема, за клуби «Пеньяроль», «Інтернасьйонал» та «Расінг» (Авельянеда), а також національну збірну Уругваю, з якою брав участь у чемпіонатах світу 1986 та 1990 років, а також він виграв Мундіаліто 1981 року.
Клубна кар'єра
У дорослому футболі дебютував 1975 року виступами за команду «Пеньяроль Артігас» з рідного міста, з якої 1977 року потрапив до столичного «Пеньяроля». Відіграв за команду з Монтевідео наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри, вигравши 3 чемпіонати Уругваю (1978, 1979 і 1981) і став найкращим бомбардиром уругвайської ліги 1981 року з 17 голами.
На початку 1982 року уклав контракт з бразильським клубом «Інтернасьйонал», у складі якого провів наступні чотири роки своєї кар'єри гравця і виграв три чемпіонати штату Ріу-Гранді-ду-Сул, у 1982, 1983 і 1984 роках, а 1985 року здобув Срібний м'яч Бразилії.
1986 року Пас перейшов у французький «Расінг» (Париж), де він грав разом зі своїм співвітчизником Енцо Франческолі, втім на відміну від нього не зумів заграти у новій команді, зігравши лише 6 ігор у вищому французькому дивізіоні.
Наступного року Рубен повернувся до Південної Америки, щоб грати за «Расінг» (Авельянеда), де він став лідером команди та кумиром для вболівальників команди, яка завоювала дебютний Суперкубок Лібертадорес та у 1988 році, за що того ж року він був визнаний найкращим футболістом року в Аргентині та найкращим південноамериканським футболістом.
У 1989 році Пас вдруге відправився до Європи, цього до італійського клубу «Дженоа»Davide Rota, Dizionario illustrato dei giocatori genoani, De Ferrari, 2008.. Але і цього разу закріпитись уругвайцю не вдалось і по завершенні сезону 1989/90 він залишив клуб та повернувся в «Расінг», провівши там ще три роки. Загалом за цю команду протягом двох періодів Пас провів 152 гри у всіх турнірах і забив 34 голи.
У 1993 році він повернувся грати на батьківщину, виступаючи за команди «Рампла Хуніорс» і «Фронтера Рівера», а у сезоні 1995/96 виступав за аргентинський «Годой-Крус» у другому дивізіоні, зігравши лише 7 ігор. Пізніше він продовжував грати в невеликих уругвайських клубах, поки не завершив ігрову кар'єру у команді «Пірата Хуніорс» у 2006 році.
По завершенні ігрової кар'єри став тренером і працював асистентом Маріо Саралегі (з яким разом виступав за «Пеньяроль» як гравець) у ряді клубів.
Виступи за збірні 1977 року залучався до складу молодіжної збірної Уругваю, з якою того року виграв молодіжний чемпіонат Південної Америки, зігравши у 5 іграх. Це дало команді путівку на перший в історії молодіжний чемпіонат світу, що відбувся того ж року в Тунісі. Там уругвайці посіли четверте місце, а Рубен Пас зіграв лише в одному матчі групового етапу проти Марокко (3:0). За два роки Пас допоміг своїй команді захистити титул молодіжного чемпіона Південної Америки на домашньому турнірі, забивши 2 голи у 6 іграх і знову поїхав на молодіжний чемпіонат світу 1979 року. Цього разу уругвайці зуміли здобути бронзові нагороди, а Пас зіграв в усіх 6 іграх, забивши 4 голи.
16 вересня 1979 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Уругваю в матчі розіграшу Кубка Америки 1979 року проти Еквадору (2:1). Всього зіграв на тому турнірі у 3 іграх, але уругвайці не вийшли з групи.
Згодом у складі збірної був учасником Мундіаліто, який проходив на межі 1980—81 років, і зігравши у всіх трьох 3 іграх допоміг команді виграти трофей, після чого взяв участь у чемпіонату світу 1986 року у Мексиці. Втім там Рубен був запасним гравцем і лише один раз вийшов на поле, вийшовши на заміну у грі 1/8 фіналу проти Аргентини (0:1).
За три роки Пас був у складі збірної на Кубку Америки 1989 року у Бразилії, де разом з командою здобув «срібло». Пас зіграв у всіх 7 матчах — 4 групових проти Еквадору, Болівії, Чилі та Аргентини та в 3 матчах фінального етапу проти Парагваю (забив гол), Аргентини та Бразилії.
Останнім великим турніром у складі збірної для Паса став чемпіонат світу 1990 року в Італії, де Уругвай дійшов до 1/8 фіналу, а Рубен зіграв у трьох іграх групового етапу, при цьому третя гра групового етапу чемпіонату світу проти збірної Південної Кореї (1:0), яка пройшла 21 червня 1990 року, стала останньою для Паса у футболці збірної. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у її формі 45 матчів, забивши 8 голів.
Статистика виступів
Статистика виступів за збірну
Титули і досягнення
Командні Чемпіон Уругваю (3): «Пеньяроль»: 1978, 1979, 1981, 1981 Чемпіон штату Ріу-Гранді-ду-Сул (3): «Пеньяроль»: 1982, 1983, 1984 Володар Суперкубка Лібертадорес (1): «Расінг» (Авельянеда): 1988 Володар (1): «Расінг» (Авельянеда): 1988
Збірні Чемпіон Південної Америки (U-20) (2): Уругвай (U-20): 1977, 1979 Переможець Мундіаліто (1): Уругвай: 1981 Срібний призер Кубка Америки (1): Уругвай: 1989
Особисті Футболіст року в Аргентині: 1988 Футболіст року в Південній Америці: 1988 Найкращий бомбардир чемпіонату Уругваю: 1981 (17 голів) Срібний м'яч Бразилії: 1985 У символічній збірній Південної Америки: 1987, 1988
Примітки
Посилання
Статистика гравця на сайті RSSSF.com