Мечислав Сокол-Шахін (нар. 18 вересняW Dzienniku Personalnym Ministerstwa Spraw Wojskowych Nr 2 z 26 stycznia 1934 roku, s. 22 sprostowano datę urodzenia płk. Mieczysława Sokół-Szahina z 6 września 1889 roku na 18 września 1889. Datę urodzenia 6 września podała Księga Cmentarna Polskiego Cmentarza Wojennego: Charków, którą wydała Rada Ochrony Pamięci Walk i Męczeństwa w 2003. 1889 р. в Житомирі, пом. навесні 1940 р. в Харкові) — піхотний полковник у польській армії, жертва розстрілу в Катині.
Автобіографія Син Яна та Генріка, уроджений Левицький. Під час Першої світової війни служив у російській армії. У Війську Польському з 1919 року. Учасник війни з більшовиками. 1 березня 1920 року з запасного батальйону 21-го піхотного полку «призначений» до командування Литовсько-Білоруського фронтуDziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych Nr 9 z 13 marca 1920 roku, s. 205.. У період із 10 березня по 6 квітня 1920 р. командував 21-м піхотним полком «Діти Варшави»Księga chwały piechoty, praca zbiorowa, Warszawa 1992, reprint wydania z 1939 r.. Потім служив офіцером за наказом командувача 1-ї армії, а згодом командиром 3-го батальйону 28-го стрілецького полку Каньовського.
3 травня 1922 р. надано звання підполковника зі старшинством 1 червня 1919 р. і 236-го в офіцерському корпусі піхоти. У липні 1922 року був затверджений заступником командира 22-го піхотного полку в Седльце. Із 1927 року — командир 78-го піхотного полку в Барановичах. 1 січня 1929 року отримав звання старшого полковника 1 січня 1929 року і другий в офіцерському корпусі піхотиDziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych Nr 1 z 4 stycznia 1929 roku, s. 1.. У серпні 1935 р. переведений до Перемишльської міської комендатури комендантомDziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych Nr 11 z 31 sierpnia 1935 roku, s. 109..
За часів II Польської Республіки був військовим поселенцем Слонімського повіту.
Під час вересневої кампанії 1939 року залишився на посаді коменданта міста і брав участь в обороні Перемишля.
Після агресії СРСР проти Польщі в 1939 році потрапив у радянський полон. Перебував у таборі військовополонених у Старобільську. Навесні 1940 р. був убитий НКВС у Харкові й похований у П'ятихатках. Із 17 червня 2000 року похований на кладовищі жертв тоталітаризму в Харкові.
Указом Президента Республіки Польща Леха Качинського від 5 жовтня 2007 р. посмертно присвоєно звання бригадного генерала. Заохочення було оголошено 9 листопада 2007 року у Варшаві під час церемонії «Пам'ятаємо Катинь — вшануймо пам'ять Героїв».
Ордени та відзнаки Золотий Хрест Заслуги Пам'ятна медаль учаснику війни 1918-1921 років Медаль «Десятиліття здобутої незалежності»
Див. також Генерали та адмірали II Речі Посполитої Польські військовополонені в радянському полоні (з 1939 р.) Табори НКВС для польських військовополонених Катинський розстріл
Коментарі
Виноски
Бібліографія Особисті журнали Міністерства військових справ.
Харків. Цвинтарна книга Польського військового кладовища, Команда розробників під керівництвом Єнджеї Тухольського, Рада захисту місць боротьби та мучеництва, Видавництво RHYTHM, Варшава 2003,.