Гранулоцитарний анапламоз / ерліхіоз людини () — інфекційна хвороба з групи ерліхіозів, яку переносять кліщі. Причиною хвороби є Anaplasma phagocytophilum / Ehrlichia phagocytophilum / E. equi та E. microti.

Бактерії уражають нейтрофіли, спричиняючи зміни в експресії генів, які регулюють тривалість життя цих кров'яних клітин.

Етіологія Види Anaplasma є грамнегативними бактеріями, мають діаметр від 0,5 до 2 мм і ведуть обов'язкове внутрішньоклітинне існування всередині цитоплазматичних вакуолей, де вони діляться шляхом подвійного поділу, утворюючи скупчення бактерій, які називають морулами.

Багато видів Anaplasma проводять частину свого нормального життєвого циклу в організмі-хазяїні з членистоногих, найчастіше у кліщів із твердим панциром. Трансоваріальна передача видів Anaplasma виявляється неефективною у кліщів, і тому вважається, що ссавці-хазяї відіграють важливу роль у підтримці та розмноженні видів Ehrlichia у природі.

Інфекції людини мікроорганізмами цієї родини вперше були виявлені та визнані в 1953 році, при цьому рід спочатку класифікувався як Neorickettsia, з 1986 року — Ehrlichia, а з 1990 року — Anaplasma.

Багато основних поверхневих білків містяться в Anaplasma, а ті, які взаємодіють, в основному можна знайти в A. marginale та A. phagocytophilum. Існує багато різних фенотипових ознак, які пов'язані з певними білками, оскільки кожен може інфікувати певних тварин лише за певних умов. A. phagocytophilum уражає найширший набір живих істот, включаючи людей, і в усьому світі. A. marginale еволюціонував, щоб бути більш специфічним щодо зараження тварин, таких як олені та велика рогата худоба в субтропіках і тропіках. Основна відмінність між цими двома полягає в тому, що клітиною-хазяїном для A. phagocytophilum є гранулоцити, тоді як клітиною-хазяїном для A. marginale є еритроцити. Цілком імовірно, що вони спільно еволюціонували.

Anaplasma можуть інфікувати співпрацювати не тільки хребетних, але й безхребетних, завдяки чому ці фенотипи еволюціонують швидше за інших, оскільки на них діє багато селективних сил.

Епідеміологічні особливості Основним резервуаром для A. phagocytophilum у східній частині США є білоногі миші Peromyscus leucopus. Ерліхіози є зоонозами, коли уражаються собаки, вівці, кози, велика рогата худоба та коні.

Переносниками хвороби є кліщі комплексу видів Ixodes ricinus, включаючи Ixodes scapularis та Ixodes pacificus у Північній Америці. Ці кліщі також є переносниками хвороби Лайма, кліщового енцефаліту, бабезіозу, енцефаліту Повассан тощо. Окрім Північної Америки, повідомлялося про лабораторно підтверджені випадки хвороби у пацієнтів зі Словенії, Нідерландів і Швеції.

Сероепідеміологічні дослідження показали, що у більшості пацієнтів, які інфікуються збудником, розвивається легка або навіть субклінічна хвороба, яка зникає спонтанно без специфічної антибіотикотерапії. Приблизно у 50% інфікованих пацієнтів зберігаються підвищені титри антитіл до збудника протягом 3-х років після інфікування. Таким чином, цілком імовірно, що пацієнти, у яких розвиваються та зберігаються високі сироваткові титри антитіл до збудників протягом тижнів або місяців після хвороби, можуть бути захищені від повторного зараження.

Патогенез Переважними клітинами-хазяїнами є гранулоцитарні лейкоцити, але негематологічні клітинні лінії також можуть інфікуватися пошкоджуватися при тяжкому перебігу захворювання.

Наразі немає клінічних доказів того, що нелікований гранулоцитарний анаплазмо може перерости в хронічне захворювання. Таким чином, стійко підвищені титри антитіл слід інтерпретувати як доказ перенесеної хвороби, а не тривалого не закінченого інфекційного процесу. Довгостроковий прогноз видається сприятливим, і слід очікувати повного одужання інфікованих пацієнтів.

Клінічні прояви Досить часто можливий безсимптомний перебіг, про що свідчать спостереження в зонах підвищеного ризику. У симптомних випадках інкубаційний період становить 7–10 днів, і у інфікованих пацієнтів хвороба починається гостро, характеризується гарячкою (температура тіла >39 °C), ознобом, міалгіями, сильним головним болем і нездужанням. Багато пацієнтів також скаржаться на анорексію, артралгії, нудоту та непродуктивний кашель. Прояви з боку шлунково-кишкового тракту виникають менш ніж у половини пацієнтів, а висип на шкірі спостерігається у менш ніж 10 % пацієнтів. Незважаючи на те, що люди будь-якого віку можуть заразитися, хвороба зазвичай тяжче перебігає у старіючих людей або тих, хто має ослаблений імунітет. Деякі тяжкі ускладнення можуть включати дихальну і ниркову недостатність, вторинні інфекції

Діагностика Асоціація КПДО (CAFÉ) (Консенсусний підхід до ерліхіозів), яка складається з епідеміологів, інфекціоністів, мікробіологів і патологів, визначила випадки можливого, ймовірного та підтвердженого гранулоцитарного анапламозу людини. Діагноз можливої хвороби ґрунтується на комбінації факту кусу кліща, клінічних проявів, що включають задокументовану гарячку, а також зміни в результатах рутинних лабораторних аналізів крові. Пацієнти, які відповідають епідеміологічним, клінічним і лабораторним критеріям, повинні розпочати специфічне лікування антибіотиками та пройти подальші лабораторні дослідження для ретроспективного підтвердження клінічного діагнозу.

У середньотяжких і тяжких випадках спостерігається тромбоцитопенія, лейкопенія, підвищення активності амінотрансфераз у сироватці крові. Клінічно хвороба практично не відрізняється від моноцитарного ерліхіозу людини, інфекції, спричиненої Ehrlichia chaffeensis, та інших кліщових захворювань, таких як хвороба Лайма. Оскільки серологічні дослідження можуть бути негативними в гострому періоді, полімеразна ланцюгова реакція дуже корисна для діагностики.

Лікування Культивування вірусу in vitro проводиться лише в кількох лабораторіях охорони здоров'я та дослідницьких лабораторіях. Тому рекомендації щодо лікування антибіотиками були емпірично засновані на клінічному досвіді застосування препаратів, які добре діють in vivo. Тетрациклін і доксициклін продемонстрували помітну активність проти цього вірусу in vitro, а також in vivo, хоча останній був переважним через кращий фармакокінетичний профіль і кращу переносимість пацієнтами.

Профілактика Інсектицидні спреї для шкіри та обробка одягу репелентами від кліщів є важливими засобами для зниження ризику прикріплення їх після контакту. Передача збудника від кліща до людини-хазяїна вимагає мінімального періоду прикріплення принаймні 24 години. Таким чином, ризик передачі збудника від кліща-переносника до людини-хазяїна можна істотно знизити, виконуючи щоденні огляди всіх ділянок шкіри та швидко видаляючи прикріплених кліщів.

Джерела Johan S. Bakken, J. Stephen Dumler Human Granulocytic Ehrlichiosis. Clinical Infectious Diseases, Volume 31, Issue 2, August 2000, Pages 554—560, Bakken JS, Dumler JS, Chen SM, VanEtta LL, Eckman MR, Walker DH. Human granulocytic ehrlichiosis in the United States: a new species emerging?, JAMA, 1994, vol. 272 pg. 212-8 Dumler JS, Madigan JE, Pusterla N, Bakken JS (July 2007). «Ehrlichioses in humans: epidemiology, clinical presentation, diagnosis, and treatment». Clinical Infectious Diseases. 45 (Suppl 1): S45–51. doi:10.1086/518146. PMID 17582569. de la Fuente, José; Kocan, Katherine M.; Blouin, Edmour F.; Zivkovic, Zorica; Naranjo, Victoria; Almazán, Consuelo; Esteves, Eliane; Jongejan, Frans; Daffre, Sirlei (2010-02-10). «Functional genomics and evolution of tick–Anaplasma interactions and vaccine development». Veterinary Parasitology. Ticks and Tick-borne Pathogens. 167 (2–4): 175—186. doi:10.1016/j.vetpar.2009.09.019. hdl:10261/144221. PMID 19819630 Hongtao Jin, Feng Wei, Quan Liu, Jun Qian Epidemiology and Control of Human Granulocytic Anaplasmosis: A Systematic Review Vector-Borne and Zoonotic DiseasesVol. 12, No. 4.