В орфографії івриту некудот чи некуддот (, нікуд, сучасна вимова: nīqqūd, тиверіадська вимова: nīqqūḏ, «проставляння крапок, вказування» чи , сучасна вимова: nəqudōt, тиверіадська вимова: nequdōṯ, «крапки») — це система діакритичних знаків, які використовуються, щоб позначити голосні чи розрізнити альтернативну вимову літер староєврейської абетки. Декілька таких діакритичних систем було розроблено у ранньому середньовіччі. Найбільш поширену систему, і єдину, яку все ще використовують, створила група переписувачів та вчених (масорети з Тиверіади) у другій половині I тис. н. е. у Землі Ізраїльській (див. «Масоретський текст», «Тиверіадський іврит»). Текст, записаний з використанням знаків некудот, називається «ктів менукад» (, «письмо з некудот»).
Знаки некудот (знаки оголосу) є невеликими, у порівнянні з літерами, тому їх можна додавати, не переписуючи тексти, автори яких їх не передбачали.
У сучасній ізраїльській орфографії знаки некудот використовуються рідко, тільки у певних текстах, таких як словники, поезія або тексти для дітей чи для нових іммігрантів до Ізраїлю. Також була розроблена система правопису без знаків некудот, відома на івриті як «ктів мале» (, букв. «повне письмо»). Її було офіційно стандартизовано в «Правилах правопису без некудот» (), які прийняла Академія мови іврит в 1996 році, а оновила в 2017 році.
Однією з причин звуження використання знаків некудот є те, що система більше не відображає поточну вимову. У сучасному івриті «цере» вимовляється так само, як і «сеґоль», хоча вони відрізнялися в тиверіадському івриті, а «патах» — так само, як «камац». Для молодшого покоління носіїв івриту ці відмінності здаються довільними та безглуздими; з іншого боку, пуристи івриту безкомпромісно відкинули ідею змінити основу знаків некудот і пристосувати їх до поточної вимови — в результаті чого на практиці знаки некудот все більше виходять із вжитку.
За словами ізраїльського мовознавця Ґільада Цукермана, відсутність знаків некудот в тій мові, яку він називає «ізраїльською» (сучасний іврит), часто призводить до «неправильної вимови». Наприклад, івритська лексична одиниця «מתאבנים» часто вимовляється як «мітабн́ім» (букв. «стаючи скам'янілими» (чоловічий рід, множина)), від івритського «אבן» («евен», «камінь»), замість «метаавн́ім» («закуски»), яке походить від івритського «תאבון» («теав́он», «апетит»). Іншим прикладом є топонім «מעלה אדומים», який часто вимовляється як «маал́е едом́ім» замість «маал́е адум́ім» (цей топонім зустрічається у книзі Ісуса Навина (, ). Для топоніма «יטבתה», згаданого у книзі «Повторення Закону» (), замість «йотв́ата» використовується гіперправильна «йответ́́́а». Прізвище американської актриси Фарри Фосетт () багато ізраїльтян часто вимовляють як «фост» замість «ф́осет».
Демонстрація У цій таблиці використовуються приголосні букви , чи де це доцільно, щоб продемонструвати, де розміщуються знаки некудот відносно до приголосної, яку вони оголошують. Будь-які інші зображені літери насправді є частиною голосної. Зауважте, що в різних традиціях є певні відмінності в тому, як саме вимовляються деякі голосні. У таблиці нижче показано, як більшість ізраїльтян вимовляла б їх, але класична вимова ашкеназі, наприклад, відрізняється в кількох аспектах.
Ця демонстрація працюватиме у браузерах Internet Explorer та Mozilla, принаймні, в деяких випадках, але в більшості інших браузерах Windows, діакритики не будуть поєднуватися з приголосними. Це дуже добре працює, коли до джерела HTML додано «dir=rtl». Це пояснюється тим, що на даний момент механізм текстового відображення Windows не поєднує знаки некудот автоматично. За винятком зазначених випадків, знаки оголосу мають з'являтися безпосередньо під літерами, а супровідна «голосна буква» для форми «мале» («довга, повна») буде після літер.
Примітка щодо IPA: символи транскрипції пов'язані зі статтями про звуки, які вони представляють. Діакритика ˘ (бревіс) вказує на короткий голосний; символ трикутної двокрапки ː вказує на те, що голосний є довгим.
СимволПрийнята назваАльтернативна назваТипНаукова назваІвритIPAТранслітераціяКоментарішвашеваІзраїльськийshva чи Øə, e, ’, чи нічогоу сучасному івриті, шва представляє або або Ø, незважаючи на традиційну її класифікацію як шва нах () чи шва на (), див. також ці таблиці:
некудотшва, яка позначає голосний шва, яка позначає Ø (відсутність голосного)шва-нахшва-наТиверіадськийšəwâ зменшений сеґольхатаф-сеґольІзраїльськийẖataf seggole Тиверіадськийḥăṭep̄ səḡôlĕ зменшений патаххатаф-патахІзраїльськийẖataf pataẖa Тиверіадськийḥăṭep̄ páṯaḥă зменшений камацхатаф-камацІзраїльськийẖataf kamatso Тиверіадськийḥăṭep̄ qāmeṣŏ хірікхірикІзраїльськийẖirikiзазвичай підвищується до хірік-малей в ізраїльському письмі для уникнення неоднозначностейТиверіадськийḥîreq чи i or í хірік-малейхірік-юдІзраїльськийẖirik malei Тиверіадськийḥîreq mālêî цейрецере, цейрейІзраїльськийtseree Тиверіадськийṣērêē , , цейре малейцере-юд, цейрей-юдІзраїльськийtsere maleeЧастіше ei (IPA ).Тиверіадськийṣērê mālêê сеґольсеґолІзраїльськийseggole Тиверіадськийsəḡôl чи e чи é , , сеґоль-малейсеґоль-юдІзраїльськийseggol maleeякщо після нього є юд, то частіше це ei (IPA )Тиверіадськийsəḡôl mālêệ патахпатахІзраїльськийpataẖaпатах на літерах , , у кінці слова означає звучання перед літерою, не після неї. Відповідно, («Ной») вимовляється як . Це виникає тільки в кінці слова, і тільки з патахом та , , і (тобто, з крапкою посередині (маппік)). Це явище іноді називається патах-ґанув () чи «вкрадений» патах (більш формально, «прихований патах»), оскільки звук «краде» уявну епентетичну приголосну, щоб утворити додатковий складТиверіадськийpáṯaḥ чи a чи á , патах-малейпатах-хеІзраїльськийpataẖ malea Тиверіадськийpáṯaḥ mālêậ камац-ґадолькамацІзраїльськийkamats gadola Тиверіадськийqāmeṣ gāḏôlā , камац-малекамац-хеІзраїльськийkamats malea Тиверіадськийqāmeṣ mālêâ камац-катанкамац-хатуфІзраїльськийkamats katanoзазвичай підвищується до холам-мале в ізраїльському письмі, щоб уникнути неоднозначності. І щоб не сплутати з хатаф-камацТиверіадськийqāmeṣ qāṭān холамхоламІзраїльськийẖolamoзазвичай підвищується до холам-мале в ізраїльському письмі для уникнення неоднозначності. Холам пишеться над приголосною у лівому куту чи зверху трохи зліва (тобто, після) літериТиверіадськийḥōlemō , , холам-малеІзраїльськийẖolam maleoХолам пишеться у звичайній позицій відносно головної приголосної (зверху і трохи зліва), що розміщує його прямо над літерою «вав»Тиверіадськийḥōlem mālêô кубуцкубуц (шурук — ашкеназі)Ізраїльськийkubbutsuзазвичай підвищується до шурук в ізраїльському письмі для уникнення неоднозначностейТиверіадськийqibbûṣ чи u чи ú , , шурукшурук (мелопум — ашкеназі)Ізраїльськийshurukuшурук пишеться після приголосної, яку він оголошує (до приголосної, після якої вимовляється голосна ). Крапка у шурук така ж сама, що й у даґеш, тому шурук і вав зі знаком даґеш неможливо розрізнити (див. нижче)Тиверіадськийšûreqû даґешдаґешІзраїльськийdageshрізнитьсярізнитьсяне голосна, «даґеш» відноситься до двох окремих граматичних явищ:
«даґеш-каль», який вказує на проривний (а не фрикативний) варіант будь-якої з літер ряду «בגדכפת» (у давньоєврейській формі івриту ця різниця була алофонічна; в ізраїльському івриті літери ג, ד та ת з «даґеш-каль» чи без нього не відрізняються акустично та фонологічно, тоді як проривні та фрикативні варіанти ב, כ та פ є іноді алофонічні, а іноді цілком з відмінними фонемами (наприклад, «אִפֵּר» /iˈper/ «нанесений макіяж» vs. «אִפֵר» /iˈfer/ «зола»).
«даґеш-хазак», який вказує на ґемінацію (продовжена вимова) приголосних, але якя, хоча й представлена у більшості випадків, коли транслітерація робиться за стандартами Академії мови іврит, є акустично і фонологічно відсутня у сучасному івриті (зрідка використовується у драматичних чи комічних декламаціяї, у деяких запозичених словах, наприклад, кілька арабських слів ненормативної лексики; та коли потрібно підкреслити вимову, щоб уникнути неоднозначності).
Для більшості літер даґеш пишеться всередині символів, ближче до центру, якщо можливо, але конкретне положення залежить від літери (у деяких літер відсутній відкритий простір по центру, і у тих випадках даґеш пишеться біля літери, як юд.
Гортанні приголосні () та «реш» () не приймають даґеш, хоча літера «г» () (і рідко — ) можуть мати «маппік» (який пишеться так само як «даґеш») у кінці слова, щоб позначити, що літера не означає голосну, а є приголосною.
До отриманої форми все ще можна додати діакритичний знак некудот, який позначає голосну.Тиверіадськийdāḡēš рафеІзраїльськийrafe чи Øa˺, e˺, i˺, o˺, чи u˺Більше не використовується в івриті. Все ще використовується у їдиші (особливо за стандартами YIVO), щоб розрізнити різні пари літер. Деякі давні рукописи містять даґеш або рафе біля майже кожної літери. Він також використовується, щоб показати, що літера чи не читається. В особливому випадку тексту Десяти заповідей, який має дві різні традиції речитативного співу, які часто вказуються разом, зустрічаються окремі літери і з даґеш, і з рафе, якщо звучання тверде чи м'яке у різних традиціях.Тиверіадськийrɔfa[◌̆]ă, ĕ, ĭ, чи ŭзнак некудот, але не голосна. Використовується як «анти-даґеш», щоб показати, що літера з «בגדכפת» є м'яка, а не тверда; чи (іноді) що головна не подвоюється; чи що літера як чи не вимовляєтьсяшін-дотшін-дотІзраїльський та тиверіадськийšin dot, , «правий шін»š/shзнак некудот, але не голосна (окрім тих випадків, коли друкарський шрифт призводить до поєднання зранку холам попередньої літери і літери шін із шін-дот). Крапка для знаку шін пишеться над правою (першою) лінією літери. Зазвичай передається як «ш»сін-дотсін-дотІзраїльськийśin dot, , «лівий шін»ś/sзнак некудот, але не голосна (окрім тих випадків, коли друкарський шрифт призводить до поєднання зранку холам попередньої літери і літери сін із сін-дот). Крапка для знаку сін пишеться над лівою (третьою) лінією літери. Зазвичай передається як «с»Тиверіадськийпевні лінгвістичні докази існують, що це було первинно IPA , хоча поезія та акровірші показують, що вимовлялося як з давніх часів)
Клавіатура І приголосні, і знаки некудот можна вводити з віртуальних графічних клавіатур, доступних у всесвітній мережі, або методами, інтегрованими в певні операційні системи.
Microsoft Windows
У Windows 8 або новішій версії, знаки некудот можна ввести за допомогою правого alt (або лівого alt + ctrl) + першої івритської літери у назві знаку, якщо використовується стандартна розкладка клавіатури (Hebrew Standard): (Hebrew)
Ніккуд Правий Alt (=AltGr) + клавіша на івриті: Пояснення (зазвичай перша івритська літера у назві знаку некудот) אָ AltGr + ק для קָמץ (камац) אַ AltGr + פ для פַתח (патах) בְ AltGr + ש для שְׁווא (шва) בּ וּ הּ AltGr + ד для דּגש (даґеш) אִ AltGr + ח для חִירִיק (хірік) אֶ AltGr + ס для סֶגול (сеґоль) אֵ AltGr + צ для צֵירֵי (цере) אֹ AltGr + ו для חׂולם (холам) клавіша «вав» (як голосна «o»), оскільки клавіша «хет» уже використовується для хірік אֻ AltGr + \ для קֻבּוּץ (кубуц) тому що лінія «\» візуально нагадує знак «кубуц»: ֻ אֲ AltGr + [ для חטף פַתח (хатаф-патах) клавіша праворуч від פ אֳ AltGr + ר для חטף קָמץ (хатаф-камац) клавіша праворуч від ק אֱ AltGr + ב для חטף סֶגול (хатаф-сеґоль) клавіша праворуч від ס שׁ AltGr + W для крапки шін клавіша над ש справа, оскільки крапка шін розміщена над ש справа שׂ AltGr + Q для крапки сін клавіша над ש зліва, оскільки крапка сін розміщена над ש зліва בֿ AltGr + ] для רפֿה (рафе) אֽ AltGr + 7 для מתג (метеґ / наголос)
У Windows 7 або попередніх версіяхLikewise in Windows 8 or later if, in the Hebrew options of the language settings, the keyboard is changed from «Hebrew (Standard)» to «Hebrew»–the latter being the legacy keyboard layout знаки некудот можна ввести, увімкнувши «Caps Lock», а потім, розташувавши курсор після літери, натиснути «Shift» і одну з клавіш у стовпці Windows нижче (Hebrew); . Користувачі можуть налаштувати регістр так, щоб дозволити використання клавіші «Alt» з клавішею «плюс» для введення шістнадцяткового значення Unicode.