Мечислав Іванович Карловіч (, 11 грудня 1876 року, с. Вишневе, Російська Імперія — 8 лютого 1909, Татри) — польський композитор і диригент. Пристрасний альпініст, художник-фотограф і публіцист.
Біографія Мечислав Карловіч був сином Ірени Сулістровської та Яна Олександра Карловича, відомого білоруського етнолога та мовознавця. В 1882 році сім'я Карловича продала своє майно і переселилася в Гейдельберг, потім в Прагу і Дрезден, остаточно оселилася в 1887 році у Варшаві.
З дитинства він навчався грі на скрипці. У Варшаві вивчав гармонію і контрапункт, до цього періоду відносяться і перші проби пера як композитора (був учнем З. Носковського). Крім занять музикою, Мечислав вивчав у Варшавському університеті природничі науки, потім у Берліні філософію.
1903 року в рамках Варшавського музичного товариства імені Станіслава Монюшка створив струнний оркестр. Ряд його симфонічних творів, зокрема, «Одвічні пісні» та «Литовська рапсодія» спиралися на використання білоруських народних пісень.
Карлович у 1889 році вперше відвідав Татри. У 1892 році заснував перший туристичний маршрут у Західних Татрах біля Поляни на Столах. У 1907 році переселився на гірський курорт Закопане і став альпіністом. Був одним із піонерів лижного спорту. Трагічно загинув внаслідок сходження снігової лавини під час походу в гори. Похований на Повонзківському цвинтарі у Варшаві.
Твори До основних творів Карловича належать: 25 пісень для голосу з фортепіано (1894—1898), 17 з них опубліковані як opp. 1 (1897), 3 (1898), 4 (1899), Серенада C-dur для струнного оркестру, op. 2 (1897), Симфонічна прелюдія та інтермеццо з музики до драми Ю. Новіньського «Біла голубка», op. 6 (1900), Симфонія e-moll «Відродження», op. 7 (1901—1902), Скрипковий концерт A-dur, op. 8 (1902), 6 симфонічних поем: «Повертаються хвилі», op. 9 (1903—1904), «Одвічні пісні», op. 10 (1904—1906; симфонічний триптих: Пісня про вічну тугу, Пісня про любов і смерть, Пісня про всебуття), «Литовська рапсодія», op. 11 (1906), «Станіслав та Ганна Осьвецими», op. 12 (1907), «Сумна повість (Прелюдії до вічності)», op. 13 (1908), «Епізод на маскараді», op. 14 (1908, закінчено Г. Г.). Фітельбергом).
Більшість автографів Карловича загинули під час другої світової війни.
Див. також
Філармонічний оркестр імені Мечислава Карловича
Література Бэлза И. Ф. Мечислав Карлович. — М.-Л., 1951.
Примітки
Посилання Twórczość fotograficzna Mieczysława Karłowicza , culture.pl Artykuł o twórczości kompozytorskiej Mieczysława Karłowicza , culture.pl Strona poświęcona Mieczysławowi Karłowiczowi Zbiór dzieł Mieczysława Karłowicza