Уго́рська комуністи́чна па́ртія (); спочатку Па́ртія комуні́стів Уго́рщини () — марксистсько-леніністська партія в Угорщині, утворена 24 листопада 1918, що перебувала при владі в період Угорської Радянської Республіки (від березня 1919). Після розгрому УРР румунською армією мусила піти в підпілля і повернулася до влади в країні після Другої світової війни. 1948 року злилася зі Соціал-демократичною партією, утворивши Угорську партію трудящих. 1956 року її наступницею стала Угорська соціалістична робітнича партія. Входила до складу Комінтерну.
Історія
1918 — 1930-і
Партію комуністів Угорщини утворено 24 листопада 1918 на з'їзді в Будапешті на базі Угорської групи РКП(б), створеної 24 березня 1918 в Москві, і місцевих лівих соціал-демократів (, Ерне Пор, , ). Центральний Комітет очолював Бела Кун, який незабаром перебрався до Угорщини, де почав активно залучати прихильників, зокрема, схиляючи соціал-демократів до радикальніших поглядів.
Партія в цей час була дуже невеликою, але її члени були вкрай активними і вона швидко росла. Її вплив швидко збільшувався. До лютого 1919 партія налічувала вже від 30 до 40 тис. членів, зокрема багатьох безробітних колишніх військовослужбовців, молодих інтелектуалів і представників національних меншин.
У міру зростання чисельності партії, вона ставала все радикальнішою. Свого піку цей процес досяг 20 лютого 1919, коли демонстрація переросла в перестрілку з охоронцями редакції офіційної газети соціал-демократів, у ході якої загинуло семеро осіб, серед яких і поліціянти. Після цього розпрочалися арешти комуністичних лідерів, проте поглиблення кризи і нездатність традиційних соціал-демократів з нею впоратися призвели до того, що самі представники влади з'явилися у в'язницю і запропонували заарештованим комуністам узяти владу і сформувати уряд.
21 березня 1919 року оголошено про з'єднання ПКУ і СДП в Соціалістичну партію і того ж дня проголошено Угорську Радянську Республіку. Після її розгрому розпочався «білий терор», у ході якого вбито до 6 000 осіб і страчено за вироками трибуналів близько 1500 осіб (Отто Корвін, Ене Ласло, Карой Штурц, Г. Кон, Андор Вадош). Загнані в підпілля комуністи розмежувалися з есдеками. 1925 року ухвалено рішення про створення поряд з нелегальною ВКУ офіційно зареєстрованої Соціалістичної робітничої партії (розгромлена до 1928). Крім того, місцеве керівництво, яке очолив , схвалювало тактику комуністів у соціал-демократичні організації.
1931 року, скориставшись терактом терориста-одинака з неясними мотивами, прем'єр-міністр Дюл Карої ввів воєнний стан і звинуватив у всьому комуністів. Постійний терор профашистського режиму Міклоша Горті, глибоке підпілля і безперервні арешти і страти керівників ( і страчено 29 липня 1932 року, попри кампанію протесту, яку ініціювали письменники Аттіла Йожеф і ) не припинили існування ПКУ. Крім місцевих осередків, продовжувало існувати Закордонбюро ПКУ (Бела Кун, Імре Надь та ін.). Комуністи брали активну участь у профспілковому і страйковому русі, продовжували відзначати 1 травня і 7 листопада, від 1935 року виступали за створення Народного фронту.
У період Другої світової війни У передвоєнний період і під час Другої світової війни Комуністична партія Угорщини діяла в умовах конспірації, активно брала участь в антифашистському опорі, проте в умовах репресій і державного терору зазнала значних втрат.
У січні 1941 року в Угорщині розпочав роботу підпільний ЦК КПУ, який очолив Золтан Шенгерц. Угорські комуністи налагодили співпрацю з лівим крилом «Березневого фронту» (керівники якого згодом стали організаторами Національно-селянської партії). У березні 1940 року в Угорщині відбувся з'їзд сільськогосподарських працівників, на якому ухвалено рішення про союз і співробітництво між представниками робочих організацій. В цей же час комуністи випустили листівку із закликом до боротьби проти залучення Угорщини у війну і брали участь в декількох страйках і демонстраціяхВсемирная история / редколл., отв. ред. В. П. Курасов. том 10. , «Мысль», 1965. стр.87.
Після вторгнення Німеччини в СРСР у червні 1941 року Комуністична партія Угорщини засудила агресію проти СРСР і залучення Угорщини у війну проти СРСРИстория Второй мировой войны 1939—1945 (в 12 томах) / редколл., гл. ред. А. А. Гречко. том 4. , Воениздат, 1975. стр.33. 10 липня 1941 ЦК КПУ опублікував програмну заяву «Завдання комуністів та інших прогресивних сил Угорщини в антифашистській боротьбі»История Второй мировой войны 1939—1945 (в 12 томах) / редколл., гл. ред. А. А. Гречко. том 4. , Воениздат, 1975. стр.228. У вересні 1941 року розпочала мовлення нелегальна радіостанція КПУ — «Лайош Кошут».
Навесні і влітку 1942 року угорська поліція і спецслужби провели серію облав, у ході яких заарештовано понад 600 комуністів, прихильників лівих сил і антифашистівИстория Второй мировой войны 1939—1945 (в 12 томах) / редколл., гл. ред. А. А. Гречко. том 4. , Воениздат, 1975. стр.464. У травні 1942 року розгромлено нелегальну друкарню КПУИстория Второй мировой войны 1939—1945 (в 12 томах) / редколл., гл. ред. А. А. Гречко. том 5. М., Воениздат, 1975. стр.418-419.
20 травня 1942 ЦК КПВ ухвалив рішення про зміну форм і методів роботи. У липні 1942 року почалося відновлення контактів, пізніше ухвалено рішення «Уроки провалів», згідно з яким вирішено поліпшити конспірацію, зосередити діяльність на саботажі та організації страйків. Восени 1942 року створено нові партійні організації, новий молодіжний комітет, а також легальнийо молодіжний центр — «Анкетний комітет». Для проведення диверсій, саботажу та розклеювання листівок у складі територіальних партійних організацій створено «гурти дії»История Второй мировой войны 1939—1945 (в 12 томах) / редколл., гл. ред. А. А. Гречко. том 5. , Воениздат, 1975. стр.445
1 липня 1942 року заарештовано Ференца Рожу — члена ЦК і секретаріату КПУ, редактора газети «» («Szabad Nép»). 13 червня 1942 року його вбито під час допитуРожа, Ференц // Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд. том 22. , «Советская энциклопедия», 1975. стр.169. 6 липня 1942 року заарештовано Золтана Шенгерца — одного з керівників антифашистського опору в Угорщині, члена ЦК КПУ і керівника Комітету національної незалежності. 9 жовтня 1942 року його страчено за вироком військового трибуналуШёнхерц, Зольтан // Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд. том 29. , «Советская энциклопедия», 1978. стр.381.
У вересні 1942 року відновлено нелегальну друкарню КПУ, і вже в жовтні 1942 року тут випущено листівку тиражем 30 тис. примірників. 1 травня 1943 року Комуністична партія Угорщини опублікувала програму «Шлях Угорщини до свободи і миру». У червні 1943 року ухвалено рішення про саморозпуск угорської комуністичної партії, замість неї почала діяльність Партія миру (Békepárt).
19 березня 1944 року німецькі війська окупували Угорщину, за належність до Комуністичної партії та читання комуністичних видань встановлено смертьИстория Второй мировой войны 1939—1945 (в 12 томах) / редколл., гл. ред. А. А. Гречко. том 9. , Воениздат, 1978. стр.423.
У травні 1944 року створено Угорський фронт, до складу якого увійшли Комуністична партія Угорщини, Соціально-демократична партія, Партія дрібних сільських господарів і Партія «подвійного хреста» (а в листопаді 1944 року — і Національно-селянська партія).
На початку вересня 1944 року відтворено Угорську комуністичну партію (раніше діяла під назвою «Партія миру»). Восени 1944 року Угорська комуністична партія та Соціально-демократична партія уклали угоду про єдність дій. 30 листопада 1944 року Комуністична партія Угорщини опублікувала «Програму демократичного відновлення і підйому Угорщини».
2 грудня 1944 року в місті Сегед створено Угорський фронт національної незалежності, до складу якого увійшли Комуністична партія Угорщини, Соціально-демократична партія, Національно-селянська партія, Партія дрібних сільських господарів, Буржуазно-демократична партія і низка профспілкових організацій; надалі, почалося створення місцевих органів влади — національних комітетів.
21—22 грудня 1944 року в Дебрецені утворено коаліційний Тимчасовий уряд, який очолив генерал Бела Міклош-Дальнокі. До складу уряду увійшли 13 осіб (3 комуністи, 6 представників інших партій і 4 безпартійних). 28 грудня 1944 Тимчасовий уряд оголосив війну Німеччині і 20 січня 1945 уклав перемир'я з СРСР і західними союзниками. Проте, територію Угорщини повністю звільнено від німецьких військ лише 4 квітня 1945 рокуВенгрия // Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд. том 4. , «Советская энциклопедия», 1971. стр.475.
По закінченні Другої світової війни У травні 1945 року пройшла I Всеугорська партконференція, яка зібрала делегатів від членів партії.
14 червня 1948 року УКП і СДПУ об'єдналися в Угорську партію трудящих. Помилки, пов'язані з політичним курсом «угорського Сталіна» — генсека Матяша Ракоші, після викриття в СРСР культу особистості загострили обстановку і призвели до повстання 1956 року. У його ході УПТ розпущено і на її базі створено нову марксистську партію — Угорську соціалістичну робітничу партію.
Керівники КПУ та УКП
Бела Кун 1918—1919 — голова
Генеральні секретарі
Дьйордь Лукач (1928) (1931 — 29 липня 1932) Матяш Ракоші (24 лютого 1945 — 14 червня 1948)
З'їзди КПУ
I з'їзд КПУ (18—21 серпня 1925, Відень, Австрія) — з'їзд відкрився як конференція КПУ і проходив нелегально в приміщенні однієї з бібліотек Відня. У ньому брали участь 14 представників угорського комуністичного підпілля і 8 представників від комуністичної еміграції. Основні доповіді на з'їзді зробили Дьюла Альпарі, Бела Кун і . З'їзд постановив єдність партії відповідно до рішень V конгресу Комінтерну і прийняв новий статут КПУ. Прийнята з'їздом тимчасова програма партії передбачала боротьбу за задоволення повсякденних вимог народу, посилення боротьби з режимом Горті, за демократичну республіку і робітничо-селянський уряд. Передбачалися зміни в політиці КПУ щодо селянства і активізація роботи з ним, у профспілках і серед молоді. Намічалися заходи щодо зміцнення співпраці з соціал-демократами.
Новим теоретичним органом КПВ став журнал «Új március» («Новий Березень»). До Центрального комітету КПВ обрано Белу Куна, Ене Ландлера, Дюлу Альпарі, Матяша Ракоші, Імре Комора, Іштвана Вагі, Кароя Ері та Ігнаца ГегешаИстория Венгрии, т. III/ : «Наука», 1972 — С.233-234.
II з'їзд КПУ (лютий—березень 1930, Апрелєвка, СРСР) — з'їзд обговорив рекомендації КПУ з боку Президії виконкому Комінтерну, викладені у відкритому листі до партії. КПУ рекомендовано припинити фракційну боротьбу, використати економічну кризу в Угорщині та зробити партію масовою. Відповідно до положень листа з'їзд орієнтував партію на встановлення диктатури пролетаріату. Одночасно вирішено посилити боротьбу за задоволення повсякденних вимог трудящих (8-годинний робочий день, поліпшення умов праці тощо). Водночас з'їзд не орієнтував партію на роботу зі соціал-демократичними профспілками, що призвело до скорочення впливу комуністів.
З'їзд прийняв новий статут КПВ, який констатував, що КПВ є невід'ємною частиною світового комуністичного руху. Введено новий порядок прийому в партію і реорганізовано її структуру. Систему парторганізацій за місцем проживання замінено системою партосередків на виробництві, як це практикувалося в СРСР. Керівництво всією партійною роботою покладено на підпільний ЦК КПУ, який поставили вище від Закордонбюро. Статут передбачав найсуворішу партійну дисципліну і конспірацію. Рішення з'їзду ускладнили становище КПУ. СДПУ відкрито назвала комуністів «лівими фашистами», а пізніше і в самій УКП прийшли до висновку, що з'їзд затвердив у партії «лівосектантські тенденції»История Венгрии, т. III/ : «Наука», 1972 — С.263-264.