Михайло Гагін — київський зем'янин на межі XV–XVI століть, перший державця мозирський (1482—1504). Дружина — племінниця князя Романа Яголдайовича (зг. під 1497).
Уперше згадується в пожалуванні великого князя Казимира Ягеллончика орієнтовно 1480-их рр., коли йому, хибно названому в тексті метрики Сасіним, дали 3 вози солі з мита луцького, 30 бочок жита в Мозирі, 14 кіп грошей з й челядина зі Звягеля в Івашки ЄльцяРусская историческая библиотека, издаваемая Археографической комиссией. — СПб., 1910. — Т. 27. — Стб. 305..
19 березня 1497 вел. кн. Олександр Ягеллончик пожалував 4-м київським боярам, зокрема М. Гагіну, привілей на низку маєтків в київському та путивльському повітах (колишня Яголдаєвщина) «Вони повідомили, що дядько їхніх дружин князь Роман Яголдаєвич мав одну дочку, котра була дружиною князя Юрія Борисовича В'яземського, і князь Роман записав їй свої вищеназвані отчинні маєтки. Оскільки Юрій В'яземський із дружиною виїхали до Москви, маєтки перейшли до великого князя. Тому і бояри просили володаря віддати ті маєтності „по близкости жонъ их“. У зв'язку з цим Олександр Ягеллончик вказані маєтки „…по близкости жонъ ихъ дали чоторымъ имъ по делницамъ вечно, со всим по тому, какъ князь Роман держалъ, и што к тым именіямъ здавна прислухало, и ихъ жонам, и ихъ детемъ, и потом будучимъ ихъ щадкомъ“».. Щоправда, вже 1500 р. частину помість захопили московитяни, інші ж були сплюндровані татарами. Олександр і Сигізмунд відшкодували втрачене земельними «данинами» в Жолудському повіті, що мали залишатись у власності Гагіна до повного «очищення» вотчини від неприятеля. Йдеться про села Можейково (1502) і сусідні Дікушки (2 вересня 1506).
Гагін, однак, вірною службою не відзначився. В 1508 році він взяв участь у невдалому повстанні Глинських, а згодом разом з ними емігрував до Великого князівства Московського. Чи забрав він з собою жінку — невідомо, проте у Росії рід мав продовження: у джерелах подибуються сини Гаврило й Василь і внук останнього Юшко, котрі служили «литвою дворовою» по Медині, а також Іван та Михайло, суздальські діти боярські, під 1648 р. згадується великолуцький воєвода Данило Великий-ГагінАкты, относящиеся к истории Южной и Западной России. — Т. 3. — СПб., 1861. — С. 213.
Садиби М. Гагіна на Жолудщині передали Льву Тишкевичу, село Левковичі в Чорнобильськім повіті дісталося Яцьку Івановичу Єльцю (1511), а с. Колдиревичі було пожалувано Тишку Проскурі (1524).
Примітки