Гандзя — українська народна пісня. Відомостей про автора немає. Ймовірно, мелодію пісні написав Денис Бонковський у середині ХІХ століття. Пісні такого типу з головною героїнею Гандзею були відомі ще в XVIII ст. Пізніше мелодія пісні увійшла до складу маршу «Кавалерійська рись» Семена Чернецького (1938 р.).
Музичні обробки
Т. Т. Безшлях, Укр. метелики Є. Турула, Укр. танкові пісні.., сторінка 4 «З укр. нар. песни», М. — Л., 1952, сторінка 2, обр. Г. Давыдовского «З укр. нар. пісні», М., 1954, сторінка 17, обр. А. І. Орлова «Стародавні укр. нар. пісні та романси, упор. Ф. Надененко», К., 1955, сторінка 47 «Укр. нар. пісні, обр. М. Тіц», К., 1956, сторінка 8 «Праздничный концерт, состав. К. Ольхов и О. Коловский», М., 1957, сторінка 42 П. Батюк, 5 нар. пісень, Харків, ДВУ, б/р, сторінка 13.
Текст Чи є в світі молодиця, Як та Гандзя білолиця? Ох, скажіте, добрі люди, Що зі мною тепер буде?
''Приспів: Гандзя душка, Гандзя любка, Гандзя мила, як голубка. Гандзя рибка, Гандзя птичка, Гандзя цяця-молодичка.
Гандзю моя, Гандзю мила, Чим ти мене напоїла? Чи любистком, чи чарами, Чи солодкими словами?
Важка ж моя гірка доля, Знать, такая божа воля, Щоб ніченьки я не спав, За тобою пропадав!
Чи я мало сходив світу? Чи я мало бачив цвіту? Чим калина найкрасніша? Чому Гандзя наймиліша?
Як на мене щиро гляне — :: Серце моє, як цвіт в'яне, А як стане щебетати — :: Сам не знаю, що діяти…
Де ж ти, Гандзю, вродилася Де ж ти чарів навчилася? Що, як глянеш ти очима, — :: Аж заплачу, як дитина!
Гандзю, серце-молодичко! Яке ж в тебе гарне личко. І губоньки, і оченьки, І ніженьки, і рученьки!
Гандзю, котку, не цурайся Та на волю божу здайся, Пригорнись до серця мого Та не вважай ні на кого!
Коли ж така твоя воля, Щоб ти мене не любила, Лучче ж мені така доля, Щоб злюбила мя могила.
Посилання