Закарія-хан (д/н — 1 липня 1745) — державний і військовий діяч Імперії Великих Моголів. Повне ім'я Сікхам Закарія-хан Багадур.
Життєпис Походив зі знатного роду Ансарі з м.Паніпат. Син Абд аль-Самада, субадара Лахору. Здобув гарну освіту, з замолоду захоплювався поезією Сааді Ширазі та був відданий суфізму. Набув військового і адміністративного досвіду під орудою батька.
1712 року спільно з Раджа Дхрув Дева, раджи Джамму, завдав поразки сикхам на чолі із Бгаґ Сінґхом, якого полонив і стратив. 1715 року відзначився у битві біля Гурдас-Нангал, де було завдано поразки сикхам на чолі із Банда Сінґх Бахадуром. 1720 року допоміг падишахові Мухаммад Шаху здихатися впливових сановників — братів Хасана й Хусейна Сеїдів.
1726 року призначено назимом Лахорської суби, а його батько став субадаром Мултану (до 1737 року). На цій посаді Закарія-хан поновив переслідування сикхів, за вбивства або полон яких запропонував нагороду. Половину 20-тисячної армії у своїй субі він поділив на мобільні загони по 1 тис. вояків, забезпечивши їх легкими гарматами. Невдовзі сотні сикхів було страчено в Лахорі. З відрубаних голів сикхів наказав споруджувати піраміди, щоб навіяти жах. Сікхи називали такі піраміди шахід гандж — «скарбниці мучеників». Втім надмірні жорстокості також до індусів спричинили загальне невдоволення населення.
1733 року запропонував сикхам джаґір вартістю в 1 лакх (100 тис. рупій) і титул наваба. Сикхи обрали Капур Сінґха. Втім спроба у 1735 року долучити сикхів до могольського війська зазнало невдачі. Невдовзі відновилися бойові сутички. Спочатку загонуЗакарі-хана вдалося витіснити сикхів з Барі-Доаба (міжріччя Раві й Біаса).Втім в подальшому біля Лахору моголи ледве уникнули поразки. У відповідь Закарія-хан зайняв Амрітсар, заборонивши сикхів пускати до храму Хармандир-Сахіб.
1738 року під час вторгнення перського війська на чолі із Надир Шахом, зазнав поразки, але пообіцявши 20 лакх (2 млн рупій), слонів та визнавши зверхність Персії, Закарія-хан зберіг свою владу. З 1740 року фактично став напівнезалежним правителем Пенджабу. Разом з тим відновив відносини з могольським двором в Делі. Також продовжив переслідування сикхів і призначив Салабат Хана блокувати Амрітсар, щоб знову не дозволяти сикхам проводити там святкування дівалі. В подальшому надав дозвіл провести свято в Амрітсарі, розраховуючи захопити ватажків сикхів, але його план було викрито.
Продовжив запеклу війну з сикхами до самої своєї смерті, яка настала 1745 року. Посаду субадара успадкував його старший син Ях'я-хан, а молодший син — Шах Наваз-хан — став субедаром Мултанської суби.
Джерела Charles Francis Massy (1890). Chiefs and Families of Note in the Delhi, Jalandhar, Peshawar and Derajat Divisions of the Panjab. Pioneer Press. Singha, H.S. (1 January 2005), Sikh Studies, Book 6, Hemkunt Press, ISBN 978-81-7010-258-8