Суб'єктність особистості ( of Personality) — здатність оптимально актуалізувати зовнішні (соціальні, просторово-часові, фізичні тощо) та внутрішні (психічні, особистісні, духовні) можливості, адекватно інтегрувати актуальну ситуацію з перспективою ефективного (продуктивного) життєвого самовтілення особистості.
Зміст цього поняття охоплює смислове поле індивідуального сприймання, розуміння, прийняття й оптимізації (трансформації) особистістю світу, життя (буття загалом) та себе, яке (поле) водночас є й особистісним (а також суспільним, культурним) резервом (диспозицією, можливістю), і інтенціональною спроможністю та іманентною здатністю тут і зараз опредмечуватися, екстеріоризуватися, індивідуалізуватися, втілюватися в природному та культурному бутті людства.
Педагогічний феномен суб'єктності особистості полягає у визнанні та реалізації учнем себе як життєвої (цивілізаційної) цінності (виховний ідеал уже в мені), автора своєї особистості та свого життя (самонавчання, самовиховання і саморозвиток), агента творчого впливу на середовище (я створюю життєвий світ замість адаптаційної самодеформації).
Дефінітивними критеріями, або атрибутами суб'єктності (маркерами) є базові ознаки особистості — самостійність, ініціативність, креативність, свобода та відповідальність. Суб'єктність розвивається не тільки внаслідок створення відповідних умов для прояву (особистісно орієнтований освітній простір; прогресивні погляди на учня як суб'єкта навчання, виховання й розвитку та їх реалізація; демократичні освітні перетворення тощо), але й інволюції в ставленні до учня (як об'єкт педагогічних впливів, він прагне певною мірою відповідати заявленому педагогом (суспільством) зразку, а отже, виявляє системотвірну характеристику суб'єктності — активність). Суб'єктність як ініційована активність може поставати й у визначених атрибутах, й у їхніх антиподах.
Джерела та література Бондаренко О. Суб’єктність як етичний вимір: у пошуках вітчизняної традиції у психотерапії. Людина. Суб’єкт. Вчинок: філософсько-психологічні студії / за ред. В.Татенко. Київ: Либідь, 2006. С. 52–70. Войтила К. Суб’єктність і «те, що не піддається редукції» в людині. Досвід людської особи: нариси з філософської антропології. Львів: Свічадо, 2000. С. 18–27. Галузяк В. Суб’єктність як професійно-важлива якість педагога. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського. Серія: Педагогіка і психологія. 2006. № 18. С. 212–216. Галян О. Розвиток ідеї суб'єктності особистості школяра у вітчизняному педагогічному дискурсі ХХ століття: дис. д. пед. н. Дрогобич, 2018. 553 с. Дротенко В., Гуйда Ю. Феномен суб’єктності: методологічні рефлексії. Духовність. Культура. Виклики сьогодення: матер. Всеукраїнської наукової конференції з міжнародною участю (м. Львів, 21-22 квітня 2017 р.). Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2017. С. 59–64. Дьяков С. Суб’єктність педагога. Психосемантичні моделі та технологія дослідження. Миколаїв: ММІРЛ, ВМУРЛ «Україна», 2008. 320 с. Карпенко З. Картографія інтегральної суб’єктності: пост-постмодерністський проєкт. Людина. Суб’єкт. Вчинок: філософсько-психологічні студії. Київ: Либідь, 2006. С. 157–177. Кодлюк Я. Суб’єктність молодшого школяра в навчальній діяльності. Початкова школа.2013. № 1. С. 6–9. Кузь О. М. Репрезентації суб’єктності в постсучасності: монографія. Харків: ФОП Лібуркіна Л. М.: ІНЖЕК, 2010. 312 с. Психологія самоактивності учнів у виховному процесі: монографія / за заг. ред. М. Боришевського. Київ: ІЗИН, 1998. 192 с. Савченко О. Сучасний урок: суб’єктність навчання і варіативність структури. Початкова школа. 2011. № 9. С. 11–15. Ягупов В. Суб’єктність як основна детермінанта неперервної професійної освіти людини. Проблеми освіти: науково-метод. зб. Київ: Науково-методичний центр вищої освіти, 2002. Вип. 27. С. 160–170. Górska L. Podmiot i podmiotowość w wychowaniu. Studium w perspektywie poznawczej pedagogiki integralnej. Szczecin, 2008. 324 s. Mieszalski S. Interpretacje podmiotowości dziecka : kultura – szkoła – wczesna edukacja. Problemy Wczesnej Edukacji. 2005. № 2. Zacinski В. Podmiotowość jako cel i srodek wychowania. Lublin, 1986. 116 s.
Примітки