«Діало́г про дві найголовні́ші систе́ми сві́ту» (, ) — книга Галілео Галілея, опублікована 1632 року, яка порівнює геліоцентричну систему Миколая Коперника та геоцентричну систему Клавдія Птолемея. Книга підбиває підсумок майже 30 рокам наукової роботи Галілея і становить одну з ключових віх у коперниківській революції.
Книга написана як платонівський діалог між трьома любителями науки: коперниканцем Сальвіаті, нейтральним учасником Сагредо і «простаком» Сімплічіо, який цитує застарілі постулати Арістотеля і Птолемея. Автор утримується від суджень про те, яка система світобудови істинна — геоцентрична чи геліоцентрична, але вкладені в уста Сальвіаті аргументи на користь останньої говорять самі за себеГалілей не сприймав всерйоз компромісну систему, яку розробив Тихо Браге, й навіть не згадав про неї в своєму трактаті..
Книга була присвячена покровителю Галілея, Фердинандо II Медічі, великому герцогу Тосканському, який отримав перший надрукований примірник 22 лютого 1632 року. Написана італійською мовою, а 1635 року була перекладена латиною під назвою «Космічна система» ()Maurice A. Finocchiaro: Retrying Galileo, 1633—1992, University of California Press, 2007 , Journal for the history of astronomy, 2005. Видана у Флоренції з формального дозволу інквізиції. У 1633 році Галілея за цю книгу звинуватили в єресі, після чого книгу занесли до Індексу заборонених книг, де вона залишалась до 1835 рокуThe Trial of Galileo: A Chronology . Після цього без формально оголошеної заборони в католицьких країнах заборонили публікувати й будь-які інші твори ГалілеяДив. статтю «Процес Галілея» для детальнішої інформації та джерел..
Історія
По завершенні в березні 1630 року книгу представлено на розгляд папського цензора . Марно прочекавши рішення протягом цілого року, Галілей викреслив із трактату найсміливіші пасажі, надіслав йому вступне слово про свій намір розвінчати «помилки коперніканців» і переслав рукопис до Флоренції цензору великого герцога Тосканського. У такому вигляді рукопис пройшов цензуру інквізиції (влітку 1631 року).
Один з перших примірників книги Галілей підніс 22 лютого 1632 своєму покровителю Фердинандо II Медічі. Ще тридцять примірників він розіслав видним прелатам, які сприйняли такий подарунок з подивом. На відміну від більшості наукових трактатів XVII століття, книга була написана не науковою латиною, а загальнодоступною італійською мовою, що посилювало її «підривний» ефект: із крамольними поглядами Коперника відтепер могли ознайомитися всі охочі.
Ознайомившись із трактатом, папа Урбан VIII негайно впізнав себе в Сімплічіо (хоча насправді прототипом цього персонажа, мабуть, був , який відмовлявся поглянути на небо в Галілеїв телескоп) та ініціював переслідування Галілея інквізицією. 1633 року вийшла заборона на публікацію в католицьких країнах нових творів Галілея, а «Діалог» поміщено в Індекс заборонених книг, у якому він залишався протягом 200 років (до 1835 року).
При цьому в Голландії та інших протестантських країнах продовжували друкувати латинський переклад трактату (), який (на прохання автора) виконав 1635 року .
Огляд Під час написання книги Галілей називав її «Діалог про припливи», а коли рукопис подали до Інквізиції на затвердження, вона мала назву «Діалог про відплив і приплив моря». Йому наказали вилучити згадку про припливи з назви та змінити передмову, оскільки затвердження такої назви виглядало би як схвалення його теорії припливів, яка спиралась на рух Землі. Унаслідок цього офіційна назва на титульній сторінці — просто «Діалог», після чого зазначено ім'я Галілея, його академічні звання та довгий підзаголовок. Назва, під якою твір відомий сьогодні, була взята друкарем із цього опису на титульній сторінці, коли 1744 року дозволили перевидання книги з узгодженою передмовою католицького теолога.
Хоча книга формально подається як зважений розгляд обох систем (що було необхідною умовою для публікації), немає сумніву, що коперніканська точка зору у ній переважає.
Структура Книга подана у формі серії діалогів, що тривають чотири дні, між двома філософами та мирянином:
Сальвіаті захищає коперніканську позицію і безпосередньо викладає деякі погляди Галілея, називаючи його «Академіком» на визнання його членства в Академії дей-Лінчей. Ім'я персонажа походить від друга Галілея — Філіппо Сальвіаті (1582—1614). Сагредо — розумний мирянин, який спочатку нейтральний. Названий на честь іншого друга Галілея — Джованні Франческо Сагредо (1571—1620). Симплічіо, прихильник поглядів Птолемея та Аристотеля, викладає традиційну точку зору та аргументи проти коперніканства. Його ім'я, ймовірно, походить від Симплікія з Кілікії, коментатора Аристотеля VI століття, але також підозрюють, що воно має приховану іронію, оскільки італійське слово «semplice» означає «простак»Arthur Koestler, The Sleepwalkers: A History of Man's Changing Vision of the Universe (1959), Penguin Books, 1986 edition: , 978014055212X 1990 reprint: , . Симплічіо змодельований за образом двох консерваторів, сучасників Галілея — (бл. 1565—1616), опонента Галілея, та (1550—1631), професора з Падуї, який відмовився дивитися в телескопStillman Drake: Galileo at Work: His Scientific Biography, Courier Dover Publications, 2003, , page 355 : Cremonini and delle Colombe. Коломбе очолював групу флорентійських противників Галілея, яку друзі останнього жартома називали «лігою голубів»«La legha del pippione». «Pippione» — гра слів із прізвищем Коломбе (італ. colombe — «голуби»). Друзі Галілея, зокрема художник , його колишній учень Бенедетто Кастеллі та кілька інших кореспондентів, часто називали Коломбе «il Colombo» («Голуб»). Сам Галілей кілька разів використовував цей термін у листі до Чіголі від жовтня 1611 року (Edizione Nazionale 11:214). Більш зневажлива форма, «il Pippione», яку іноді вживав Чіголі (11:176), 11:229, 11:476, 11:502), є архаїчним італійським словом із потрійним значенням: окрім «молодого голуба», це також жартівливий термін для яєчка та тосканський діалектизм на позначення дурня..
Зміст Обговорення не обмежується виключно астрономічними темами, а охоплює значну частину тогочасної науки. Частково це зроблено для того, щоб продемонструвати, що вважав гарною наукою сам Галілей (наприклад, розгляд праці Вільяма Гільберта про магнетизм). Інші частини важливі безпосередньо для полеміки — вони спростовують хибні аргументи проти руху Землі.
Класичним аргументом проти руху Землі була відсутність відчуття руху, адже поверхня Землі внаслідок її обертання рухається приблизно зі швидкістю 1700 км/год на екваторі. У цьому контексті Галілей наводить уявний експеримент, у якому людина перебуває під палубою на кораблі й не може визначити, чи пришвартований корабель, чи рухається рівномірно по воді: вона спостерігає, як капає вода з пляшки, плавають риби в акваріумі, літають метелики тощо — і всі ці явища відбуваються однаково незалежно від руху корабля. Це є класичним викладом поняття інерційна система відліку та спростуванням заперечення, що при русі Землі зі швидкістю сотні кілометрів на годину все, що падає, мало би відставати й зноситися на захід.
Основну частину аргументації Галілея можна поділити на три категорії:
Спростування заперечень, висунутих традиційними філософами, наприклад, експеримент з кораблем. Спостереження, які несумісні з птолемеївською моделлю, як-от фази Венери, або складні для пояснення в геоцентричній моделі, як-от видимі рухи сонячних плямDrake, (1970, pp. 191—196), Linton (2004, pp. 211–12), Sharratt (1994, p. 166). Це не стосується геоцентричних систем — таких, як запропонована Лонгомонтаном, — у яких Земля обертається. У таких системах рух сонячних плям можна пояснити так само, як і в системі Коперника. Аргументи, які демонструють хибність теорії небесних сфер, яку підтримували філософи й яка вважалася доказом нерухомості Землі — наприклад, гори на Місяці, супутники Юпітера, а також сама наявність сонячних плям, — спостереження, які не передбачалися старою астрономією.
Загалом ці аргументи добре витримали перевірку часом. Те, наскільки переконливими вони мали би здаватися неупередженому читачеві у 1632 році, досі залишається предметом дискусій. Галілей також намагався навести четвертий тип аргументів:
Пряме фізичне обґрунтування руху Землі — через пояснення припливів.
Як спроба пояснити природу припливів або довести рух Землі, ця теорія виявилася невдалою. Основний аргумент внутрішньо суперечливий і насправді призводить до висновку, що припливів не існує. Проте Галілей захоплювався цим поясненням і присвятив йому весь «четвертий день» свого діалогу. Ступінь цієї невдачі — як і майже все, що стосується Галілея — є предметом дискусій. Ейнштейн вважав, що прагнення Галілея довести рух Землі й привело його до створення хибної теорії припливів, і Галілей би сам не прийняв свої власні аргументи, якби не його темперамент(passages omitted), quoting page xvii of Einstein's foreword in .
Пропущені теми
«Діалог» не розглядає тихонічну систему, яка на момент публікації була відносно популярною, але зрештою виявилася хибною. В цій системі планети рухаються навколо Сонця, а саме Сонце разом з планетами рухається навколо Землі. Галілей ніколи не сприймав тихонічну систему серйозно, що видно з його листування — він вважав її неповноцінним і фізично неприйнятним компромісом. Хоча системи Коперника й Тихо геометрично еквівалентні, з динамічної точки зору вони суттєво різняться. Якби теорія припливів Галілея була вірною, це слугувало б доказом руху Землі, однак без посилань на припливну теорію різниця між системами Коперника й Тихо зникала б.
Галілей також не торкається питання можливості некругових орбіт, хоча Йоганн Кеплер надіслав йому примірник своєї книги 1609 року «Нова астрономія», у якій він запропонував еліптичні орбіти й правильно розрахував орбіту Марса. Лист принца Федеріко Чезі до Галілея 1612 року вже обговорює два закони руху планет як загальновідоміGalileo's Opere, Ed.Naz., XI (Florence 1901) pp. 365—367«Kepler», by Max Caspar, p. 137.
Зміст «Передмова: До проникливого читача» стосується заборони «піфагорейської думки, що Земля рухається», і зазначає, що автор «обстоює коперніканську точку зору як суто математичну гіпотезу». У передмові він знайомить читача з друзями — Сагредо та Сальвіаті, з якими він вів бесіди, а також з філософом-перипатетиком Сімплічіо.
Перший день Сальвіаті починає з арістотелівського доказу завершеності й досконалості світу через його тривимірність. Сімплічіо зауважує, що число три шанували піфагорійці, тоді як Сальвіаті не розуміє, чому три ноги кращі за дві чи чотири. Він припускає, що ці числа були «дрібницями, які згодом поширилися серед простолюду», натомість як їхні визначення, як-от прямих ліній і прямих кутів, були кориснішими для встановлення розмірностей. Сімплічіо відповідає, що, на думку Арістотеля, у фізичних питаннях математичне доведення не завжди необхідне.
Сальвіаті критикує арістотелівське визначення небес як нетлінних і незмінних, у той час як лише зона до Місяця виявляє зміни. Він звертає увагу на зміни, що спостерігалися на небі: нові зорі 1572 року та 1604 року, а також сонячні плями, які стали видимими завдяки телескопу. Виникає обговорення використання Арістотелем доведень a priori. Сальвіаті припускає, що Арістотель, як і інші, користувався власним досвідом, добираючи аргументи, і що за сучасних умов він міг би змінити свою думку.