Олександр Анатолійович Пушкін ( — весна 1919) — полковник Російської імператорської армії. Учасник Першої світової і Громадянської воєн. Після Жовтневої революції приєднався до Білого руху, служив у Добровольчій армії і Збройних силах Півдня Росії (ЗСПР). Був командиром козачої бригади. Загинув від рук «більшовицьки налаштованих чеченців». Кавалер ордена Святого Георгія 4-го ступеня (1917). Внучатий племінник поета Олександра Пушкіна.

Життєпис

Походження і дитинство Олександр Анатолійович Пушкін народився в селі Велике Болдино Нижегородської губернії 30 грудня 1872 року в родині Анатолія Львовича Пушкіна, який своєю чергою, був сином Льва Сергійовича Пушкіна — брата російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна. Крім Олександра, в Анатолія Львовича був ще один син — (1870—1918), віцегубернатор Оренбурзької губернії (1915—1917), і дві дочки — Віра (1871—1941) і Надія (1875—1898).

Освіту здобув у Імператорському Олександрівському ліцеї, однак курсу не закінчивСписок (по старшинству в чинах) генералам, штаб и обер-офицерам и классным чиновникам Офицерской кавалерийской школы. К 10 января 1914 года // РГВИА. Ф. 408. Оп. 1. Д. 9361. Л. 13 об. — 14..

Служба 29 серпня 1893 року вступив на службу в Російську імператорську армію однорічником в . 13 серпня 1897 року закінчив Військово-училищний курс Єлисаветградського кавалерійського юнкерського училища по 1-му розряду, з підвищенням з вахмістра в корнети (зі з 12 серпня 1896 року) і переведенням в 36-й драгунський Охтирський полк. 15 березня 1901 проведений в поручники, зі старшинством з 12 серпня 1900 року, а 1 вересня 1904 року — в штабсротмістри, зі старшинством з 12 серпня того ж рокуСписок (по старшинству в чинах) генералам, штаб и обер-офицерам и классным чиновникам 14-го гусарского Митавского полка. К 1 января 1914 года // РГВИА. Ф. 408. Оп. 1. Д. 197. Л. 13 об. — 14..

Навесні 1907 року закінчив курс з оцінкою «успішно», після чого був зарахований 15 липня 1907 року до постійного складу цієї школи молодшим офіцером (із залишенням у списках 36-го драгунського Охтирського полку). У 1910 році, у зв'язку з пожалуванням офіцерської кавалерійської школи прав Старої гвардії, отримав гвардійське старшинство в чині штабс-ротмістра — з 12 серпня 1908 року. 8 жовтня 1911 призначений помічником завідувача курсу вершників у відділі вершників офіцерської кавалерійської школи. 26 серпня 1912 року проведений в ротмістри (гвардійської кавалерії), зі старшинством з 12 серпня того ж року. З 1 жовтня 1913 року приряджений на 1 рік до для цензового командування 5-м ескадроном.

У складі Мітавського полку виступив на фронт Першої світової війни. В одному з перших боїв, 30 липня 1914 року під Кельцями, отримав серйозне поранення, для лікування відправлений до Івангородського госпіталюСписок воинских чинов 14-го гусарского Митавского полка, убитых, пропавших без вести и взятых в плен неприятелем, а также раненых и контуженых, с 20 июля по 9 августа 1914 г. / РГВИА. Ф. 16196. Оп. 1. Д. 1000. Л. 1 об. — 2.. Після закінчення терміну цензового командування повернувся в полк Офіцерської кавалерійської школи, в лавах якого воював до 1916 року. За відзнаку при стримуванні атаки противника при селі Уміоткі 14 грудня 1914 року був представлений до нагородження Георгіївською зброєю, однак подання не отримало затвердження в ДуміНаградной лист полка Офицерской кавалерийской школы ротмистра Александра Пушкина // РГВИА. Ф. 2048. Оп. 2. Д. 109. Л. 105—109.Представления о награждении Георгиевским оружием… // РГВИА. Ф. 2048. Оп. 2. Д. 109. Л. 528..

22 січня 1916 переведений в 14-й гусарський Мітавський полк з перейменуванням в підполковники армійської кавалерії (22 червня 1917 року старшинство в чині встановлено з 12 серпня 1910 року). 23 лютого 1917 року проведений в полковники, зі старшинством з 28 грудня 1915 рокуДополнение к приказу армии и флоту о военных чинах сухопутного ведомства 4 марта 1917 года (утверждено 23 февраля 1917 года). — С. 10.. 2 вересня того ж року призначений командиром 14-го драгунського Малоросійського полку. В ході війни отримав кілька поранень.

Після Жовтневої революції приєднався до Білого руху, служив у Добровольчій армії і Збройних силах Півдня Росії. Обіймав посаду командира бригади в кубанській Козачій дивізії ЗСПР. Загинув навесні 1919 року в бою проти «більшовицькі налаштованих чеченців» під містом Устар-Гардай на річці . Похований на братському кладовищі в Катеринодарі.

Сім'я 23 січня 1909 одружився з Катериною Іванівною Чікіної (22 листопада 1886 — після 1948). Від цього шлюбу мав трьох дітей — Аллу (нар. 1910, у 1948 році з чоловіком емігрувала до Венесуели), Олександра (нар. 1911/1912, у 1941 році вступив до лав німецької армії і в тому ж році убитий в бою з РСЧА на території Естонії), і Ірину (молодша дитина). З 1919 по 1944 роки Катерина Іванівна жила разом з дітьми на території балтійських країн. Станом на 1948 рік разом з молодшою донькою перебувала у таборі для переміщених осіб у Ашаффенбурзі (Баварія). Подальша доля вдови полковника Пушкіна невідома.

Нагороди Олександр Анатолійович був нагороджений наступними нагородами:

орден Святого Станіслава 3-го ступеня (найвищий наказ 13 травня 1907); орден Святого Станіслава 2-го ступеня з мечами (найвищий наказ 10 червня 1915); орден Святого Володимира 4-го ступеня з мечами і бантом (найвищий наказ 12 листопада 1915); орден святої Анни 4-го ступеня з написом «За хоробрість» (наказ командувача 4-ю армією, затверджений найвищим наказом 16 грудня 1915); мечі і бант до ордену Святого Станіслава 3-го ступеня (наказ командувача 10-ю армією, затверджений найвищим наказом 21 червня 1916); орден святої Анни 3-го ступеня з мечами і бантом (наказ головнокомандувача арміями Північно-Західного фронту, затверджений найвищим наказом 4 листопада 1916); орден святої Анни 2-го ступеня з мечами (наказ головнокомандувача арміями Північно-Західного фронту, затверджений найвищим наказом 4 листопада 1916); орден Святого Георгія 4-го ступеня (наказ по армії і флоту 8 жовтня 1917)Шабанов В. М. Военный орден Святого Великомученика и Победоносца Георгия. Именные списки 1769—1920. (Биобиблиографический справочник). — М.: Русскій міръ, 2004. — С. 715. — 3000 экз. — ISBN 5-89577-059-2.

Примітки

Джерела

Посилання