Маріам уз-Замані (); 1 жовтня 1542, Амбер, князівство Джайпур — 19 травня 1623, Агра, Імперія Великих Моголів) — дружина падишаха Імперії Великих Моголів Акбара I Великого. Відома також під кількома іншими іменами, зокрема Хіра Кунварі, Харкха Бай і Джодха Бай.
Народжену 1562 року як індуїстсько-раджпутська принцеса, батько Маріам уз-Замані, раджа Бхармал із Амбера, запропоновав її в дружини Акбару. Весілля, що відбулося в , мало політичний характер і було знаком повного підпорядкування її батька своєму імператорському сюзерену. Її шлюб з Акбаром призвів до поступової зміни його релігійної та соціальної політики. Її приклад традиційно розглядають у сучасній індійській історіографії як приклад терпимості Акбара і Великих Моголів до релігійних відмінностей і їхньої всебічної політики в рамках розширюваної поліетнічної і багатоконфесійної імперії.
Маріам уз-Замані була матір'ю старшого (до моменту смерті батька) сина Акбара і його наступника — Джаханґіра.
Шлюб Шлюб Маріам уз-Замані був результатом конфлікту між її батьком і швагром Акбара Шаріфом-уд-Діном Мірзою, хакімом Мевата. Бхармал, зіткнувшись із тиском з боку Шаріф-уд-Діна, звернувся до Акбара з проханням втрутитися. Падишах погодився виступити посередником за умови особистого підпорядкування йому Бхармала, а також пропозиції видати Маріам уз-Замані за Акбара.
Весілля відбулося 6 лютого 1562 року, коли Акбар повертався до Агри з Аджмера (після вознесіння молитов над могилою Муїнуддіна Чішті), в імперському військовому таборі в Самбхарі, замість родового будинку нареченої в Аджмері (до якого було всього 50 км). Це був знак того, що шлюб не був рівним, вказуючи на нижчий соціальний статус сім'ї Бхармала. Шлюб з амберською принцесою став доказом того, що Акбар вирішив стати бадшахом або шаханшахом усього свого народу, тобто і індусів, і мусульман.
Акбар брав за дружин багатьох раджпутських принцес, оскільки Раджі могли отримати безліч вигод від зв'язку з сім'єю падишаха. Він зробив такі шлюби почесними для раджпутів. Акбар не навертав жодної зі своїх індуїстських дружин до ісламу і дозволяв їм здійснювати свої ритуали в палаці, а іноді навіть брав у них участь. Однак дружини раджпутського походження (зокрема й Маріам уз-Замані) не відігравали жодної політичної ролі при дворі Великих Моголів. — «It is noteworthy that Akbar's Rajput wives have not been mentioned for having played any active political role»..
1569 року Акбар дізнався, що його перша дружина-індуїстка чекає дитину і що він може сподіватися на першого з трьох синів, обіцяних йому шейхом Салімом Чиштією, відомим святим чоловіком, що жив у Сікрі. Імператрицю в останній період вагітності відправили в скромне житло шейха Сікрі. 30 серпня 1569 року хлопчик з'явився на світ і, на знак визнання віри батька в дієвість молитви святої людини, отримав ім'я Салім. Хоча вона залишалася індуїсткою, мати згодом була удостоєна мусульманського титулу Маріам уз-Замані.
Смерть
Маріам уз-Замані померла 1623 року. Її гробниця, побудована в 1623—1627 роках за розпорядженням її сина, розташована на дорозі Тантпур, нині відомій як Джеті Нагар, всього за від гробниці Акбара Великого. Сама її могила розташована під землею, до неї ведуть сходи.
Джаханґір на її честь побудував мечеть Маріам Замані Бегум Сахіби, розташовану в Старому місті Лахора (сучасний Пакистан).
Примітки