Скотт Д. Емр — американський клітинний біолог, засновник і нинішній директор в Корнельському університеті, де він також є професором кафедри Френка Х.Т. Родса 1956 року молекулярної біології та генетики.
Раннє життя та освіта Емр народився у Джерсі-Сіті , виріс у Форт-Лі, штат Нью-Джерсі. Його батько був менеджером виробничої компанії, у нього є 1 сестра і 2 брати.
Документальний фільм 1960-х років «» спонукав його вибрати університет із потужною програмою океанографії, починаючи з 1972 року в на спеціальність біологія. Генетикою він зацікавився ще в студентські роки.
Розпочав свою докторську дисертацію в 1976 році на кафедрі мікробіології та молекулярної генетики Гарвардського університету, працюючи під керівництвом та і закінчив в 1981 році
Кар'єра Емр розпочав свою кар'єру у Каліфорнійському університеті в Берклі як феллоу
і докторант у групі Ренді Шекман.
В 1983 році перейшов до Каліфорнійського технологічного інституту, став асистентом , а пізніше доцентом кафедри біології.
Джордж Паладе запросив Емра до Каліфорнійського університету у Сан-Дієго в 1991 , де він працював заслуженим професором на кафедрі клітинної та молекулярної медицини і водночас був дослідником .
Перейшов до Корнельського університету в 2007 році, коли його призначили директором-засновником Інституту клітинної та молекулярної біології (пізніше перейменованого на Інститут клітинної та молекулярної біології Вейля після пожертви Джоан та )
Академічно Емр є членом редакційних колегій кількох наукових журналів, включаючи (станом на 2021 рік) mBio, Journal of Cell Biology, Trends in Cell Biology, та Current Opinion in Cell Biology.
Дослідження Дослідження Емра зосереджено на регулюванні шляхів . Вивчення в його лабораторії комплексів (ендосомальних сортувальних комплексів, необхідних для транспортування) принесло йому премію Шао з природничих наук і медицини.
ESCRT необхідні для деградації мембранного білка у лізосомі, пізньої стадії цитокінезу, а також дослідженні вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ).
Його інші дослідницькі інтереси включають передачу (особливо групи ліпідів, відомих як фосфати ),
транспорт білка у клітинах везикулами
та роль та убіквітиляції у деградації мембранних білків.
Нагороди та визнання 1998: член ; 1999: член Американської асоціації розвитку науки; 2004: член Американської академії мистецтв і наук; 2007: член Національної академії наук США); 2007: премія Аванті з ліпідів, Американське товариство біохімії та молекулярної біології; 2008: асоційований член Європейської організації молекулярної біології; 2014: , Інститут біомембран, Утрехтський університет; 2017: , Американське товариство клітинної біології 2017: член ; 2021: премія Шао з наук про життя та медицину.
Примітки