Йоганн Григорович Адмо́ні (псевдонім — Адмоні-Красний; 17 липня 1906, Дессау — 5 вересня 1979, Ленінград) — російський радянський композитор і музичний педагог.

Біографія Народився року в місті Дессау (нині Дессау-Росслау, Німеччина). Протягом 1922—1926 років навчався на факультеті суспільних наук Ленінградського університету; у 1927—1931 роках — у Ленінградській консерваторії за класом композиції Максиміліана Штейнберга.

Після здобуття музичної освіти став музичним керівником та композитором драматичного театру у Вологді. У 1932—1933 роках очолював художню самодіяльність та районні театри молоді у Ленінграді. У 1934—1935 роках працював редактором на радіо; у 1937—1938 роках — референтом з музичного мовлення, директором та художнім керівником Концертного бюро Ленінградської філармонії; у 1939—1941 роках — музичним керівником Лендержестради.

У 1945—1947 роках працював викладачем у Ташкентській консерваторії; з 1949 року — викладачем композиції та керівником семінару композиторської самодіяльності при Ленінградському відділенні Спілки композиторів; у 1960—1967 роках — музичним керівником кіностудії «Леннаукфільм».

Помер у Ленінграді 5 вересня 1979 року. Похований у Санкт-Петербурзі на Преображенському єврейському цвинтарі.

Творчість Працював у жанрі камерно-вокальної музики, автор музики для театрів, кіно, радіо. Серед творів: опера «Трунар» (1935, за повістю «Трунар» Олександра Пушкіна); балети — «АО» (1936), «Війна з саламандрами» (1938, за романом «Війна з саламандрами» Карела Чапека), «Наташа Ростова» (1941, за Левом Толстим, незакінчений); перші дві частин вокальної поеми «Пісні серця» на слова Івана Франка («Чим пісня жива» та «В шинку»; переклад Михайла Рудермана і Михайла Ісаковського); камерна кантата для 2 голосів та фортепіано — «Живіше за всіх живих» (1960, про Володимира Леніна, слова радянських поетів); для фортепіано з оркестром — «Концерт» (1951); для фортепіано — «Характерні п'єси» (1952); для голосу та фортепіано — понад сто романсів, у тому числі: на слова Олександра Блока більше 20: поема «Коло» (7 романсів), триптих Кармен, Ксюша, співай, Я пам'ятаю, Не сплять, Я пригвожден, Коршун, Я Гамлет та інші (1938—1950); 3 балади з Пісень західних слов'ян Олександра Пушкіна: «Гайдук Хризич», «Влах у Венеції», «Похоронна пісня» (1940—1949); «На порозі гість веселий…», «Дощ відшумів. Блакить ясніє», «Крізь дощ прорізалася смуга…» (слова Максима Рильського; переклад Марії Комісарової); «Триптих» (1955, слова Адама Міцкевича); вокальна поема в 13 піснях на вірші Генріха Гейне (1958); балади на вірші сучасних ісландських поетів (1959); романси на слова Роберта Бернза, Гуго Гофмансталя, Стефана Георге та інших; «Триптих про Революцію» (1971, слова радянських поетів). музика до фільмів 1961 — «Планета штормів»; 1963 — «Олександр Ульянов» (документальний); 1964 — «Проста лінія олівця» (документальний); 1965 — «Скульптурний портрет» (документальний). У 1925—1935 роках виступав як музичний критик та рецензент в ленінградській періодичній пресі, зокрема у «Новой вечерней газете», журналі «Искусство трудящихся» та інших.

Література ; М. К. Боровик. Адмоні Йоганн Григорович // ;