Ненсі Ламуро Вілсон — американська співачка, гітаристка, авторка пісень та продюсерка, яка разом зі своєю старшою сестрою Енн виступала в рок-гурті «Heart» у ролі гітаристки та бек-вокалістки.
Виросла в передмісті Сіетла, Беллв'ю (штат Вашингтон, США). Музикою почала займатися ще в підлітковому віці. Під час навчання в коледжі приєдналася до своєї сестри, яка трохи раніше стала співачкою «Heart». В альбомах Dreamboat Annie (1975) та Little Queen (1977) стали відомими такі пісні, як «Magic Man», «Crazy on You» та «Barracuda». Було продано понад 35 мільйонів примірників альбомів в усьому світі, які входили до десятки найкращих альбомів у рейтингу Білборд 200 у 1970-х, 1980-х, 1990-х і 2010-х роках.. Гурт також мав комерційний успіх з восьмим, дев'ятим і десятим студійними альбомами Heart, Bad Animals і Brigade, які вийшли в 1985, 1987 і 1990 роках, відповідно.
Вілсон хвалили за гру на гітарі, що відзначалася поєднанням елементів стилю фламенко та класичної гітари з хард-роком. У 2016 році Gibson назвав Вілсон восьмою найкращою жінкою-гітаристкою всіх часів. Завдяки її сольному вокалу, пісня «These Dreams» стала першим синглом «Heart», який посів перше місце в реутингу Billboard Hot 100. 2013 року Ненсі Вілсон була включена до Зали слави рок-н-ролу як учасниця «Heart».
Раннє життя Ненсі Ламуро Вілсон народилася 16 березня 1954 року в Сан-Франциско, штат Каліфорнія, третьою і наймолодшою дитиною Джона Вілсона ( 2000) та Лоїс Мері Вілсон (уроджена Дастін; 2006). У неї є дві старші сестри, Лінн та Енн. Обидва батьки Вілсон були вихідцями з Орегону — її батько з Корвалліса, а мати з Орегон-Сіті. Її друге ім'я походить від прізвища бабусі Беатріс Ламуро. Вілсони мають французьке та шотландське походження. Ненсі виросла в Південній Каліфорнії та на Тайвані до того, як батько офіцер Корпусу морської піхоти США пішов з військової служби та оселився з родиною в передмісті Сіетла, Беллв'ю, штат Вашингтон, коли Ненсі Вілсон виповнилося шість років. Сім'я жила в будинку в районі Лейк-Гіллз.
9 лютого 1964 року Вілсон та її сестра Енн побачили виступ The Beatles на шоу Еда Саллівана. Цей момент кожна з них згадувала як надзвичайно глибокий вплив: «Блискавка вилетіла з небес і вразила Енн і мене вперше, коли ми побачили „The Beatles“ на шоу Еда Саллівана… Від „The Beatles“ було так багато очікувань і галасу, що це була величезна подія, як висадка на Місяць; це був момент, коли ми з Енн почули заклик стати рок-музикантами. Мені на той час було сім чи вісім (sic)…. Відразу ж ми почали влаштовувати шоу гри на гітарі у вітальні, підробляючи англійські акценти та вивчати всі наявні аматорські фензини про цей гурт». 25 серпня 1966 року «The Beatles» виступили в Кі-арені із шоу, яке відвідали Ненсі, її сестра Енн та товариші по групі. Її створення стало ще однією подією, яку обидві сестри згадували як найважливішу в їх молодому віці.
Хоча Енн Вілсон відвідувала середню школу Sammamish у Беллв'ю, де її батько працював учителем англійської мови, Ненсі відвідувала середню школу Інтерлейк. Після закінчення середньої школи в 1972 році і до того, як приєднатися до гурту «Heart», Вілсон навчалася в Тихоокеанському університеті в Форест-Гроув, штат Орегон, протягом одного року вивчаючи мистецтво та німецьку мову, а потім перейшла до Портлендського державного університету в Портленді у штаті Орегон. Наприкінці 1973 року Вілсон повернулася до Сіетла, перейшовши до Вашингтонського університету.
Кар'єра
Ранні починання Двоє друзів сестер Вілсон приєдналися до них, щоб створити перший музичний гурт Вілсонів, «The Viewpoints». Це — чотириголосний вокальний колектив. Пізніше того ж року Енн придбала свою першу гітару, акустичну «Kent», на гроші, які їй подарувала бабуся. Незабаром батьки Вілсона купили Ненсі гітару меншого розміру, але оскільки вона погано звучала, Ненсі почала грати на гітарі «Ann's Kent». Першим публічним виступом «The Viewpoints» став фольклорний фестиваль на острові Вашон у 1967 році. За словами Вілсон, «Нам не платили, але оскільки люди сиділи на складних стільцях, ми вважали це професійним концертом». Гурт грав у таких місцях, як заїзди, автошоу та церковні свята.
Публічний дебют дуету сестер Вілсон відбувся на День матері в їхній церкві. Пізніше на церковному заході до Дня молоді дует виконав пісні «The Great Mandala (The Wheel of Life)» американського фолктріо Peter, Paul and Mary, «Crying in the Chapel» Елвіса Преслі та каліфорнійського рок-гурту «The Doors» «When the Music's Over». Антивоєнні настрої та неповага до місця події в деяких піснях образили багатьох людей. Поки вони закінчили свій виступ, більшість глядачів вийшли з церкви. Вілсон відчувала деяку провину через цей випадок, але на концерті «…ми вперше побачили, що те, що ми робимо на сцені, може вплинути на публіку».
Ще навчаючись у старших класах середньої школи, Енн приєдналася до гурту, барабанщик якого знав автора пісень у стилі кантрі, що шукав акомпануючий гурт для його демо-записів; Вілсон і сестра Енн вперше працювали на студії звукозапису в Сіетлі. Під час запису продюсер дозволив їм записати власну пісню «Through Eyes and Glass». У нього був власний лейбл, і йому настільки сподобалися їхні пісні, що він запропонував випустити 500 копій «за кілька баксів». Перший сингл Ненсі та Енн з'явився на стороні Б кантрі-треку «I'm Gonna Drink My Hurt Away». Його приписують проєкту «Ann Wilson and the Daybreaks», що не було назвою групи, і в ньому не було Ненсі як співавторки. Пізніше сестрам повернули 250 непроданих примірників платівки.
1970-ті роки Під час навчання в коледжі Ненсі Вілсон виступала із сольними акустичними концертами в студентських спілках, виконуючи кавер-версії пісень Джоні Мітчелл та Пола Саймона, а також іноді оригінали.
Сестра Вілсон, Енн, була знайомою гітариста Роджера Фішера та басиста Стіва Фоссена (з місцевого гурту «The Army»), коли вона відповіла на їхнє оголошення про пошук барабанщика та співака. Вона вразила їх своїми вокальними даними. Через годину після зустрічі з ними Енн приєдналася до групи, яка називалася «Hocus Pocus».
Невдовзі група змінила назву на Heart. Погодившись з пропозицією своєї сестри Ненсі приєдналася до гурту та переїхала до Вест-Ванкувера. Вілсон згадувала, що «дехто з хлопців» у гурті спочатку не погоджувались співпрацювати з нею і періодично наполягали, щоб вона проходила прослуховування. Їй дали завдання опрацювати вступ до пісні «Clap» (з альбому «Yes»). Вона навчилася цьому, і наступного вечора, зігравши його з гуртом у таверні, офіційно стала членом гурту.
Дещо раніше гурт записав демо з «Mushroom Records», і продюсер Майк Флікер згадав про них. Флікер вважав Ненсі «необробленим діамантом», але його зацікавила ідея жінки-рок-гітаристки.
«Mushroom Records» випустили «Magic Man» як сингл до того, як був завершений дебютний альбом «Heart», Dreamboat Annie. Пісня пролунала у Ванкувері та його околицях. «Portrait Records» випустили другий офіційний студійний альбом гурту Little Queen у травні 1977 року. Альбом породив трек «Barracuda», який досяг 11-го місця в чартах «Billboard». Третій офіційний реліз гурту, Magazine, вийшов на лейблі «Mushroom» наступного року і містив вісім треків, деякі з яких були незавершеними; гурт домагався судової заборони, і Magazine був відкликаний після того, як вже було продано 50 000 примірників. Суперечка щодо запису тривала майже два роки.
Ненсі Вілсон та гурт вирушили до Берклі, штат Каліфорнія, де її подруга Сью Енніс навчалася, щоб отримати ступінь доктора філософії в Каліфорнійському університеті в Берклі. Енніс стала співавтором четвертого релізу гурту, Dog & Butterfly, який вони написали разом протягом одного дня. Альбом, що вийшов у жовтні 1978 року, продали мільйонним накладом протягом першого місяця. Більшу частину року він залишався в чартах альбомів і став тричі платиновим. Це був четвертий поспіль альбом гурту, який розійшовся мільйонним накладом поспіль.
Під час свого туру на підтримку Dog & Butterfly Вілсон та Фішер, які на той час були парою, розлучилися. Дізнавшись, що Фішер їй зрадив, Вілсон почала зустрічатися з Майклом Дерозьє. Це призвело до напруги між учасниками гурту, закінчившись тим, що Фішер розбив гітару на сцені та кинув її частину у Вілсон в гримерці. У жовтні 1979 року гурт проголосував за виключення Фішера з колективу; ця зміна дала Вілсон можливість більше грати на гітарі.
1980-ті роки П'ятий альбом «Heart», Bébé le Strange, вийшов на День святого Валентина 1980 року. Шостий альбом гурту Private Audition, вийшов у червні 1982 року, розійшовся накладом 400 000 копій; він досяг 25-го місця в Billboard. Після їхньої серії платинових і золотих альбомів це вважалося провалом. Проте, «Heart» і надалі мав добрі продажі квитків на концерти і посідав восьме місце за прибутковістю турів року. Протягом цього часу напруженість між Ненсі Вілсон і барабанщиком Дерозьє зросла після кількох розривів, і він, і басист Фоссен вирішили залишити гурт. Протягом наступного року їх замінили басист Марк Андес та барабанщик Денні Кармассі.
Невдалий виступ Private Audition призвів до невдалого наступного альбому гурту «Passionworks» у 1983 році. Наркотики стали помітним фактором у творчості гурту в цей час. Вілсон згадувала: «Все, що ми робили в ті роки, було покрито білим блиском порошку. У нашій команді чи гурті було лише кілька людей, які чинили цьому опір. Кокаїном посипали альбоми, відео та наше життя. Кокаїн позбавив нашої музики будь якого гумору. Відеокліпи, які ми зняли, були повністю позбавлені навмисного комізму, але були настільки серйозними, що мали майже комедійне відтінок.» Після випуску Passionworks CBS відмовилася від співпраці з гуртом через слабкі продажі.
Однойменний альбом Heart (1985) став першим альбомом гурту номер один. «What About Love» вийшов як сингл перед альбомом; він став хітом і потрапив у поп-чарти. Альбом залишався в хіт-параді протягом 78 тижнів і згодом став п'ятикратно платиновим. Альбом містив п'ять хітів, включаючи «These Dreams», сингл, яку співала Ненсі Вілсон. Композиція «These Dreams» була передана гурту після того, як Стіві Нікс її відхилив. Хоча вона її не написала, Вілсон сподобалася пісня з самого початку. Їй довелося поборотися, щоб заспівати її, тому що деякі учасники гурту вважали, що це «не схоже на пісню Heart». Під час запису вони отримали листа від Шерон Гесс, 22-річної фанатки, яка вмирала від лейкемії. Одним з її побажань була зустріч з Ненсі та Енн, і вона прибула того самого дня, коли записувався вокал Ненсі для «These Dreams». Шерон сподобалася пісня, і Вілсон присвятила її їй у примітках до альбому. Шерон померла всього через кілька днів після завершення останніх міксів. 22 березня 1986 року «These Dreams» став першим синглом «Heart» номер один у Billboard Hot 100 22 березня 1986 року.
Альбому «Bad Animals» (1987) передував сингл «Alone»; він став другим хітом номер один гурту та другим за популярністю синглом року. Це дало їм те, чого вони не мали з альбомом Heart: сингл номер один перед початком туру або перед виходом альбому. «Ми йшли за успіхом, а не розвивали його», — згадувала Ненсі Вілсон. Тур «Bad Animals» мав розпочатися в травні 1987 року в Європі, і квитки на всі дати були розпродані, включаючи три концерти на «Вемблі Арена». Під час туру в Енн почалися моменти паніки та страху перед сценою. Ненсі довелося б зробити крок вперед і зіграти незаплановане гітарне соло або інші прийоми, щоб виграти час для Енн, яка в цей час мала зібратися. Робота над наступним альбомом «Brigade» почалася в 1989 році.
1990-ті роки