Владислав Людвік Анчиць

Владислав Людвік ́Анчиць (; псевдоніми — Казімеж Гуральчик; В. А. Лассота; 12 грудня 1823, Вільно — 28 липня 1883, Краків) — польський драматург, публіцист, поет, видавець.

Біографія Народився 12 грудня 1823 року в місті Вільно (нині Вільнюс, Литва) в сім'ї акторів. 1847 року закінчив Ягеллонський університет у Кракові, в якому здобув медичну освіту. З 1849 року був доцентом кафедри хімії та фармації.

Упродовж 1858−1867 років працював редактором у Варшаві, був одним із укладачів реєстру гасел до 28 томів «Універсальної енциклопедії» Самуеля Оргельбранда.

1868 року повернувся до Кракова, де займався просвітницькою, видавничою й театральною діяльністю. 1875 року став засновником власної друкарні. Помер у Кракові 28 липня 1883 року. Похований в Кракові на Раковицькому цвинтарі.

Творчість 1848 року дебютував як сатирик у журналі «Додатек до Швістка» (). Автор збірки поезій «Пісні пробуджених» (; 1963); серед патріотичних поезій одна з найбільш відомих — «У Татрах» (). У кількох публіцистичних статтях популяризував театр та драматургію.

Його п'єси ставилися у Краківському театрі. В одноактній п'єсі «Селяни-аристократи» (, 1849) показав життя польського села після скасування панщини. 1865 року ця п'єса під назвою «Мужики-аристократи» в перекладі Остапа Левицького була вперше поставлена у Львові Руським народним театром. Відтоді часто з'являлась на українській сцені в Галичині. 1884 року Іван Карпенко-Карий переробив її на жарт-водевіль «З Івана — пан, а з пана — Іван».

Автор водевілю «Роберт і Бертран, або Два злодії» (1871). Йшов у Руському народному театрі з 1876 року в перекладі І. Гродського; п'єси «Селянська еміграція» (, 1876), історичної драми «Косцюшко під Рацлавіцами» (, 1881), публіцистичної праці «Пияцтво, нужда і згуба селян» (1867), опублікованих у Львові у 1876 році в українських перекладах Олександра Стефановича.

Вшанування В Кракові є вулиця Анчиця.

Примітки

Література Anczyc Władysław Ludwik // Mała encyklopedia powszechna PWN. Warszawa. 1959, сторінка 29 ; Р. Я. Пилипчук. Анчиць Владислав Людвік // , сторінка 75; Р. Я. Пилипчук. Анчиць Владислав Людвік // ;