Сандра Андерсен Ейра (; 21 червня 1986, Порсангер, Фіннмарк, Норвегія) — норвезька рибалка і політикиня, саамська політична діячка із Руссенес, колишня членкиня Саамського парламенту Норвегії у 2017—2021 роках, українська військовичка, учасниця російсько-української війни. Після завершення політичної кар’єри набула ширшої міжнародної відомості як учасниця російсько-української війни: у 2022 році добровільно вступила до Інтернаціонального легіону територіальної оборони України, де служила як бойова медикиня у складі іноземних підрозділів.

До політичної діяльності працювала у риболовецькій галузі, зокрема як власниця рибальського судна — один із небагатьох прикладів жінки-капітанки в цій сфері в Норвегії. У своїй публічній діяльності поєднувала підприємництво, захист прав жінок у традиційно чоловічих професіях і адвокацію прав саамського народу.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну приєдналася до оборони України, брала участь у бойових діях та евакуації поранених, що привернуло значну увагу міжнародних медіа до її постаті. У публічному просторі Ейра позиціонується як приклад поєднання політичної, громадської та військової діяльності, а її біографія відображає трансформацію від представниці північних корінних спільнот і бізнесу до учасниці міжнародного військового спротиву.

Життєпис

Політична кар'єра З 2017 по 2021 рік входила до саамського парламенту Норвегії, обрана до Норвезької асоціації саамів від виборчого округу Авйоваррі. Після закінчення терміну своєї каденції в саамському парламенті провела рік, подорожуючи між США та Норвегією, включаючи розширення свого рибальського бізнесу, та знялась в документальному фільмі «Морські сестри» ().

Участь в силах оборони України Під час російського вторгнення в Україну у 2022 році пішла доброволицею до Інтернаціонального легіону територіальної оборони України, приєднавшись до змішаного британсько-американського загону рейнджерів як бойова медикиня. Разом зі своїм підрозділом брала участь у битві за Мощун, потім — недовго в битві за Бахмут. В 2023 році була направлена на Донецький фронт і брала участь у боях за Кринки.

24 квітня 2024 року Сандра Ейра одружилася з 32-річним командиром морських піхотинців з позивним «Джарабі». Пропозицію шлюбу військовий зробив бойовій медикині ще в 2023 році. Коментуючи подію, Сандра зазначила, що на церемонії були присутні її побратими по службі, зокрема командир підрозділу вогневої підтримки, який супроводжував її до нареченого, а також головний медик, з яким вона була знайома з початку повномасштабної війни та часу служби у 36-й окремій бригаді морської піхоти. У події взяли участь військовослужбовці з різних рот, батальйонів і бригад, а члени її родини долучилися дистанційно. За словами Сандри, одруження відбулося в умовах війни та мало для неї особливе особисте значення. Вона наголосила на важливості підтримки побратимів і команди, підкресливши свою вдячність як чоловікові, так і військовому колективу.

У 2024 році Росія видала ордер на її арешт за звинуваченням у «найманстві». 28 травня 2025 року норвезький телеканал TV2 оголосив, що Андерсен Ейра вагітна після шлюбу з українським солдатом-товаришем по службі в у 2024 році. 24 червня 2025 року вона виступила гостею в подкасті Wolfgang Wee Uncut, де розповіла про свій досвід служби доброволицею в Україні.

Погляди За словами Сандри Ейри, рішення взяти участь у війні на боці України було зумовлене насамперед моральними міркуваннями. Вона пов’язує свою мотивацію з історичним досвідом Норвегії, яка зазнала нацистської окупації під час Другої світової війни, наголошуючи, що в критичні моменти європейської історії допомога жертвам агресії є моральним обов’язком.Сандра Ейра також зазначає, що безпосередньо на фронті гендерні відмінності та стереотипи втрачають значення, оскільки всі учасники бойових дій перебувають в однакових умовах і виконують спільні завдання. За її словами, у бойовому середовищі першочерговим є статус воїна, а не стать. Вона порівнює фронтовий побут із власним досвідом роботи в рибальських бригадах у Норвегії, де жінки становлять незначну частку працівників, і наголошує на тісному співіснуванні військовослужбовців у складних умовах. Водночас Сандра Ейра усвідомлює підвищені ризики для жінок у разі потрапляння в полон. Вона звертає увагу на факти сексуального насильства та воєнних злочинів, скоєних російськими військовими проти цивільного населення України, які, за її словами, вона спостерігала особисто. Саме прагнення запобігти повторенню таких злочинів, за твердженням Ейри, є одним із чинників, що спонукає її продовжувати участь у бойових діях.

Примітки