Забруднення моря пластиком (або пластикове забруднення океану ) — це тип забруднення вод пластиком, розмір якого варіюється від великих оригінальних матеріалів, таких як пляшки та пакети, до мікропластику, утвореного в результаті біофрагментації пластикового матеріалу. Морське сміття – це в основному викинуте людське сміття, який плаває на океані або зависає в океані. Вісімдесят відсотків морського сміття - це пластик . Мікропластик і нанопластик є результатом розпаду або фотодеградації пластикових відходів у поверхневих водах, річках або океанах. Нещодавно вчені виявили нанопластик у сильному снігу, точніше, близько 3000 тонн, які покривають Швейцарію щорічно. За оцінками, станом на кінець 2013 року в світовому океані є запас у 86 мільйонів тонн пластикового морського сміття, якщо припустити, що 1,4% світового пластику, виробленого з 1950 по 2013 рік, потрапило в океан і накопичилося там.Jang, Y. C., Lee, J., Hong, S., Choi, H. W., Shim, W. J., & Hong, S. Y. 2015. Estimating the global inflow and stock of plastic marine debris using material flow analysis: a preliminary approach. Journal of the Korean Society for Marine Environment and Energy, 18(4), 263–273. Підраховано, що щорічно у водні екосистеми потрапляє 19-23 мільйони тонн пластику. Конференція ООН 2017 року по океану підрахувала, що до 2050 року океани можуть містити більше ваги пластику, ніж риба .

Масштаб проблеми

Забруднення моря, викликане пластиковими речовинами, визнано проблемою найбільшого масштабу з точки зору забруднення. Багато пластику, який використовується в повсякденному житті людей, ніколи не переробляється. До 90% і понад 8 мільйонів метричних тон пластикових відходів викидається в океан щороку. Якщо так продовжиться, то до 2050 року пластику у світі за вагою буде більше, ніж риби. Лише за перше десятиліття 21-го століття було створено більше пластику, ніж весь пластик в історії до 2000 року, і більшість цього пластику не переробляється. За оцінками, серед усіх світових океанів, які простягаються від вершини океану до дна, є від 15 до 51 трильйона шматків пластику. Океани — це найглибші та найбільш великі басейни Землі, середня глибина абісальних рівнин становить близько 4 км під рівнем моря. Гравітація буде природним чином переміщати і переносити матеріали з суші в океан, а океан стане кінцевим сховищем. Одна оцінка історичного виробництва пластику дає цифру в 8300 мільйонів метричних тонн (Мт) для світового виробництва пластику до 2015 року, з яких 79% було накопичено на звалищах або в природному середовищі. Щорічно в океани потрапляє близько 8 мільйонів тонн пластикових відходів. За даними ICUN, ця цифра зросла до 14 мільйонів тонн пластику. Забруднення океану пластиком вражає своєю повсюдністю його присутності, від океанських жолобів, у глибоководних відкладеннях, на дні океану та океанських хребтах до поверхні океану та прибережних околиць океанів. Навіть віддалені острівні атоли можуть мати пляжі, завантажені пластиком з далекого джерела. На поверхні океану пластикове сміття зосереджено в круглих структурах великої площі, які називаються океанськими круговоротами . Океанські круговороти утворюються в усіх океанах внаслідок взаємодії океанічних течій глобального масштабу. Океанські течії зосереджують пластикові відходи всередині круговоротів.

Види джерел і результати

Пластикові відходи, які потрапляють в моря, з кожним роком збільшується, і велика частина пластику, що потрапляє в моря, складається з частинок менше 5 міліметрів. було підраховано, що в Світовому океані було приблизно 150 мільйонів тонн пластикового забруднення, яке, за оцінками, зросте до 250 мільйонів тонн у 2025 році . Інше дослідження підрахувало, що в 2012 році це було приблизно 165 мільйонів тонн.Knight 2012, p. 12. У 2020 році дослідження показало, що Атлантичний океан містить приблизно в десять разів більше пластику, ніж вважалося раніше. Найбільший тип забруднення пластиком (~10 %) і більшість великого пластику в океанах викидається і втрачається сіті з рибної промисловості.

Ocean Conservancy повідомляє, що Китай, Індонезія, Філіппіни, Таїланд і В’єтнам викидають більше пластику в море, ніж усі інші країни разом узяті.

За оцінками одного з досліджень, на плаву в морі перебуває понад 5 трильйонів пластикових шматків (визначених на чотири класи дрібного мікропластика, великого мікропластика, мезо- та макропласту). У 2020 році нові вимірювання виявили в Атлантичному океані в 10 разів більше пластику, ніж передбачалося раніше.

У жовтні 2019 року, коли дослідження показало, що більшість забруднення океану пластиком відбувається з китайських вантажних суден , представник Ocean Cleanup заявив: «Усі говорять про порятунок океанів, припиняючи використовувати пластикові пакети, соломинки та одноразове пакування. Це важливо, але коли ми виходимо в океан, ми не обов’язково знаходимо це» .

Майже 20% пластикового сміття, що забруднює океан (що становить 5,6 мільйона тонн) надходить з океанських джерел. Міжнародна угода MARPOL «накладає повну заборону на утилізацію пластику в морі». Торгові судна викидають в океан вантажі, стічні води, використане медичне обладнання та інші види відходів, які містять пластик. У Сполучених Штатах Закон про дослідження та контроль забруднення морем пластиком 1987 року забороняє скидання пластику в море, в тому числі з військово-морських суден. Військово-морські та науково-дослідні судна викидають відходи та військове обладнання, які вважаються непотрібними. Прогулянкові судна вивільняють рибальські знаряддя та інші види відходів випадково або внаслідок недбалого поводження. Найбільшим джерелом пластикового забруднення в океані є викинуті рибальські знаряддя (включаючи пастки та сітки), які, за оцінками, становлять до 90% пластикового сміття в деяких районах.

Вплив мікропластика та макропластика в океані не піддається інфільтрації безпосередньо шляхом скидання пластику в морські екосистеми, а через забруднені річки, які ведуть або текуть до океанів по всьому світу. Залежно від контексту, річки можуть виступати як джерело, так і водозбірник. Річки отримують і збирають більшість пластику, але також можуть перешкодити значному відсотку потрапляння в океан. Річки є домінуючим джерелом пластикового забруднення в морському середовищі , на що в останніх дослідженнях припадає майже 80%. Кількість пластику, яка зафіксована в океані, значно менша, ніж кількість пластику, яка потрапляє в океан у будь-який момент часу. Згідно з дослідженням, проведеним у Великій Британії, існує «десять провідних» типологій макропласту, які пов’язані виключно зі споживачами (наведені в таблиці нижче). У цьому дослідженні було підраховано 192 213 предметів сміття, з яких в середньому 71% складали пластик, а 59% — споживчі макропластикові вироби. Незважаючи на те, що забруднення прісної води є основним фактором забруднення морської пластмаси, проведено мало досліджень і збирання даних щодо кількості забруднення, що переходить від прісної води до морської. Більшість робіт приходять до висновку, що існує мінімальний збір даних про пластикове сміття в прісноводних середовищах і природних наземних середовищах, навіть якщо вони є основним фактором. Необхідність зміни політики у сфері виробництва, використання, утилізації та поводження з відходами необхідна, щоб зменшити кількість і можливість потрапляння пластику в прісноводне середовище.

У 1994 році дослідження морського дна з використанням тралових мереж у північно-західному Середземному морі біля узбережжя Іспанії, Франції та Італії показало середню концентрацію сміття 1935 предметів на квадратний кілометр. Пластикове сміття становило 77%, з них 93% – поліетиленові пакети.

Наземні джерела забруднення океану пластиком

Оцінки внеску наземного пластику у забруднення океану дуже різняться. Хоча одне дослідження підрахувало, що трохи більше 80% пластикового сміття в океанській воді надходить із наземних джерел, що відповідає за 800 тис. тонн щороку.

Мікропластик

Використання мікропластика викликає Зростаюче занепокоєння щодо пластикового забруднення морської екосистеми. Мікропластик — це пластикові кульки шириною менше 5 міліметрів , і їх зазвичай можна знайти в милі для рук, засобах для очищення обличчя та інших відлущувачах. Під час використання цих продуктів мікропластик проходить через систему фільтрації води і потрапляє в океан, але через невеликий розмір він, ймовірно, не потрапляє на екрани попередньої очистки на установках стічних вод. Ці кульки шкідливі для організмів в океані, особливо для фільтраторів, оскільки вони можуть легко проковтнути пластик і захворіти. Мікропластик викликає занепокоєння, оскільки його важко очистити через їх розмір, тому люди можуть спробувати уникнути використання цих шкідливих пластмас, купуючи продукти, які містять екологічно безпечні відлущувачі.

Дослідження Ступінь забруднення мікропластиком у глибокому морі ще повністю не визначено, і в результаті вчені зараз досліджують організми та вивчають відкладення, щоб краще зрозуміти цю проблему. Дослідження 2013 року вивчало чотири окремі місця, щоб представити більш широкий діапазон морських середовищ існування на глибинах від 1100 до 5000 метрів. У трьох із чотирьох місць у першій позиції було виявлено кількість мікропластику см шар осаду. З кожного місця були взяті проби керна та відфільтрований мікропластик із звичайного осаду. Пластикові компоненти були ідентифіковані за допомогою мікро-комбинационної спектроскопії; результати показали штучні пігменти, які зазвичай використовуються в пластиковій промисловості. У 2016 році дослідники використали ROV, щоб зібрати дев'ять глибоководних організмів і відкладень з керна. Дев'ять глибоководних організмів були розчленовані, а різні органи були досліджені дослідниками на березі, щоб ідентифікувати мікропластик за допомогою мікроскопа. Вчені виявили, що шість з дев’яти досліджених організмів містять мікропластик, який є мікроволокнами, які знаходяться в шлунково-кишковому тракті. Дослідження, проведене MBARI у 2013 році біля західного узбережжя Північної Америки та навколо Гаваїв, показало, що з усього сміття, яке було помічено на відеозаписах бази даних VARS, одна третина була пластиковими пакетами. Це сміття було найбільш поширеним на глибині нижче 2000 мтрів. Недавнє дослідження, яке збирало організми та відкладення в абіссопелагічній зоні західної частини Тихого океану, витягло матеріали із зразків і виявило, що полі(пропілен-етиленовий) сополімер (40,0%) і поліетилентерефталат (27,5%) були найбільш часто виявленими полімерами.

Токсичні хімічні речовини Токсичні добавки, що використовуються у виробництві пластмасових матеріалів, можуть вимиватися в навколишнє середовище під дією води. Приблизно 8 000–19 000 тонн добавок транспортується з плавучими пластиковими скупченнями по всьому світу, а значна частина також транспортується в Арктику. Гідрофобні забруднювачі, що переносяться водою , збираються та збільшуються на поверхні пластикового сміття , що робить пластик набагато смертоноснішим в океані, ніж на суші. Відомо також, що гідрофобні забруднювачі накопичуються в жирових тканинах, біозбільшуючи харчовий ланцюг і чинячи тиск на верхівкових хижаків і людей. Відомо, що деякі пластикові добавки при вживанні порушують роботу ендокринної системи, інші можуть пригнічувати імунну систему або знижувати репродуктивну функцію.

Місця скупчення

Вплив на навколишнє середовище

Сміття, яке викидається в океани, є токсичним для морських мешканців і людей. Токсини, які є компонентами пластику, включають діетилгексилфталат, який є токсичним канцерогеном, а також свинець, кадмій і ртуть.

Планктон, риба і, зрештою, люди через харчовий ланцюг, вживають ці високотоксичні канцерогени та хімічні речовини. Вживання риби, яка містить ці токсини, може призвести до збільшення ймовірності захворіти раком, імунних розладів і вроджених вад.