Франко-марокканський договір — договір, укладений між французьким королем Людовіком XIII та султаном Абу Марваном Абд аль-Маліком II в 1631.
Укладання договору між Францією і Марокко було в значній мірі спричинено активністю берберських піратів із напівнезалежної корсарської Республіки Сале, що знаходилась на марокканській території в містах Сале та Нове Сале (сучасний Рабат) і з 1627 року перестала визнавати зверхність султану Марокко. З французької сторони переговори вів адмірал Ісаак де Разіллі. Ще до укладання договору, у 1630 році Разіллі зміг вступити в переговори з піратами Сале, у яких йому вдалось викупити певну кількість захопленних марокканцями французьких рабів.
Разіллі знову відвідав Марокко в 1631 році і брав участь у численних зустрічах і переговорах щодо укладання франко-марокканського договоруA man of three worlds Mercedes García-Arenal, Gerard Albert Wiegers p.114. До переговорів був залучений колишній перший очільник (каїд) Республіки Сале, відомий берберський корсар голландського походження Ян Янсзон (Мурат-реїс), який сприяв їх проведенню завдяки знанню декількох мов і місцевих звичок та традицій. Для Марокканського султана укладання договору із Францією було важливим з точки зору створення противаги Іспанії, що постійно загрожувала Марокко.
Договір надав Франції і її громадянам на території Марокко пільговий режим, відомий як Капітуляції (правовий режим, відповідно до якого держава надає підданим іншої держави на своїй території переваги у порівнянні зі своїми підданими): пільгові тарифи для торгівлі, право заснування консульства та свободу віросповідання для французьких підданихFrance in the age of Louis XIII and Richelieu by Victor Lucien Tapié p.259.
Договір був ратифікований Людовіком XIII в 1632 році.
Див. також Республіка Сале Берберські корсари
Примітки