Geosat — американський геодезичний супутник, запущений 12 березня 1985 ракетою-носієм Атлас-E/F з космодрому Ванденберг.
Geosat був першим багаторічним високоточним альтиметричним супутником.
Цілі Основна мета апарату полягала в отриманні інформації про гравітаційне поле над морською поверхнею шляхом вимірювання варіацій відстані від супутника до рівня океану. В ідеальному випадку, коли немає спотворень від припливів або поривів вітру, океанська поверхня повинна набувати форми поверхні сплюснутого сфероїду. Однак різні аномалії, порожнечі, поклади руд спотворюють цю форму, а також впливають і на орбіту апарату. Geosat з точністю до 5 см вимірював відстань до океану по траєкторії свого руху і фіксував відхилення цього значення від очікуваного у разі, якби Земля була ідеальним сфероїдом.
Супутник повторював проліт над тими ж регіонами з періодом 23 дні, для виключення ефектів припливів і зовнішніх сил .
18 місяців проходив засекречений етап досліджень на сонячно-синхронній орбіті, а після маневрування та переходу на нову орбіту апарат продовжив дослідження. Цього разу орбіта була круговою з висотою 800 км періодом 101 хв. і нахилом 108°. Точне повторення положення супутника відбувалося через 17,05.
Конструкція Для Geosat була розроблена система орієнтації на основі стабілізації за градієнтом сили тяжіння. Вона була потрібна для наведення радіолокаційного висотоміра. Компонентами системи орієнтації були 6-метрова стріла, гіродини, три сонячні датчики, магнітометр і двигуни, що підрулюють.
Також на борту був дводорожній магнітофон для запису та зберігання даних, ОВЧ передавач, передавачі S-діапазону і C-діапазону, блоки шифрування.
Основним корисним навантаженням був радіолокаційний висотомір (альтиметр) із доплерівськими маяками. Маяки були потрібні для відстеження положення наземними станціями і для фіксації точного часу для роботи висотоміра. Альтиметр складався із стільникової панелі товщиною 5 см, параболічної антени діаметром 1,04 м. Центральна частота інструменту 13,5 ГГц, потужність 70 Вт .
Результати Перші дані були оприлюднені у 1990 році. В них охоплювалася область океану у формі тора, яка оточує Антарктиду між 60 і 72 південної широти. Всі дані були розсекречені в липні 1995 .
Вперше було отримано довгострокові спостереження над рівнем моря. Вони забезпечили значний прогрес у морській геофізиці:
JHU/APL використовував дані для картування топографії морського дна Дані брали участь у великому моделюванні хвильових форм та дослідження крижаного покриву. Дані також використовувалися для досліджень довгострокової мінливості рівня моря в різних регіонах земної кулі, включаючи перше в історії басейнове дослідження та зміни рівня моря під час Ель-Ніньйо.
Через 5 років роботи записуючий магнітофон вийшов з ладу і супутник завершив роботу. Аналогом і наступником став апарат Geosat Follow-On (GFO) .
Примітки