Футбольне суперництво між збірними Англії та Шотландії є найстарішим у світі. Вперше матч між цими командами був зіграний у 1872 році на «Гамільтон Кресент», Глазго. Шотландський націоналізм був фактором у прагненні шотландців перемогти Англію, а шотландські спортивні журналісти традиційно називали англійців «старим ворогом».

Газета The Guardian повідомляла, що «для мільйонів по обидва боки кордону зустріч є шансом за остаточну перемогу над ворогом». Станом на 2025 рік команди зіграли 116 матчів; Англія здобула 49 перемог, Шотландія — 41, 26 ігор закінчили внічию.

Передісторія та ранні роки Правила футболу були формалізовані та встановлені Футбольною асоціацією Англії в 1863 роціBarrett, p. 8.. У 1870 році Чарльз Олкок, секретар Футбольної асоціації, оприлюднив їх у різних шотландських газетахCharles W Alcock, The Scotsman, 28 November 1870, page 7, включаючи The Glasgow Herald, публічно зробивши виклик шотландським гравцям зіграти міжнародний матч проти АнгліїH.M., The Scotsman, 1 December 1870, page 12.. Перший матч був описаний у Glasgow Herald як «великий міжнародний футбольний матч»Glasgow Herald, Monday, 7 March 1870; Issue 9415.Glasgow Herald, Monday, 27 February 1871; Issue 9721

Хоча п'ять матчів, зіграних між 5 березня 1870 і 24 лютого 1872 року, наразі не визнані ФІФА офіційними, вони були організовані під егідою FA і були описані газетою The Scotsman як «міжнародні». У 1870 році Олкок навіть запропонував провести наступний міжнародний матч поблизу кордону Англії та Шотландії, у легкодоступному місці для обох команд, але відповідь не отримав.

Неофіційні матчі Англія — Шотландія 1870–72 років

ДатастадіонАнглія — Шотландія5 березня 1870 рокуКенінгтон Овал, Лондон1:119 листопада 1870 рокуКенінгтон Овал, Лондон1:025 лютого 1871 рокуКенінгтон Овал, Лондон1:117 листопада 1871 рокуКенінгтон Овал, Лондон2:124 лютого 1872 рокуКенінгтон Овал, Лондон1:0 У 1872 році був узгоджений матч з командою Глазго «Квінз Парк», яка представляла Шотландію.

За даними газети The Scotsman від 2 грудня 1872 року, в Шотландії було лише близько десяти футбольних клубів. Ці ранні міжнародні матчі допомогли підвищити популярність футболу в ШотландіїBarrett, p. 9.. Перший офіційний матч відбувся 30 листопада 1872 року, у національний день Шотландії, День святого Андрія, і відбувся на «Гамільтон Кресент» в Партіку. Команда Шотландії повністю складалася з гравців з «Квінз Парк», найуспішнішого шотландського клубу того періоду. Гра завершилася нічиєю 0:0, за якою спостерігав натовп із 4 000 осіб, які заплатили по шилінгу за вхід.

Перший гол у протистояннях збірних забив англієць Вільям Кеньйон-Слейні у наступній грі на Овалі, першому офіційному матчі між ними в Англії, який англійці виграли з рахунком 4:2 8 березня 1873 року. Після цього подібні матчі стали щорічною подією, яка проходила в Англії чи Шотландії. Шотландія здобула свою першу перемогу в матчі 1874 року, знову зіграному на «Гамільтон Кресент», де вони перемогли Англію з рахунком 2:1. Пізніше, у 1870-х роках, Шотландія виграла матч тричі поспіль, включаючи перемогу з рахунком 7:2 у грі 1878 року, яка і досі залишається найбільшою для шотландців у цьому протистоянні.

Щорічна серія Від першого матчу наприкінці 1872 року Англія та Шотландія грали один з одним навесні кожного року (за винятком Першої та Другої світових воєн) до 1989 року. З 1884 по 1984 рік цей матч був головною подією щорічного домашнього чемпіонату Великої Британії, який грали між Англією, Шотландією, Уельсом та Північною Ірландією. Завдяки місткості «Гемпден Парку» в цей період, матч збирав велику кількість вболівальників, включаючи європейський рекорд відвідуваності 149 415 у 1937 році (хоча матч не мав турнірного значення, оскільки Уельс вже достроково виграв турнір)Scotland 3 England 1, The Blizzard, 1 June 2015.

Після скасування домашнього чемпіонату Великобританії в 1984 році, щорічний матч Англія — Шотландія тривав у формі Кубка Роуза до 1989 року.

Єдиний виняток із цієї схеми щорічних матчів навесні був 1973 року, коли було дві гри. Першою грою цього року був товариський матч, присвячений сторіччю Шотландської футбольної асоціації. У 1902 році було також проведено два матчі, але це сталося тому, що першу гру довелося припинити через першу трагедію на стадіоні «Айброкс». Британський домашній чемпіонат також був відбором для трьох міжнародних турнірів — чемпіонатів світу 1950 і 1954 років та чемпіонату Європи 1968 року.

1928 рік Збірна Шотландії 1928 року, яка перемогла Англію з рахунком 5:1 на «Вемблі», отримала прізвисько . Матч мав незвичайний фон: Англія та Шотландія були двома традиційно домінуючими країнами в британському домашньому чемпіонаті, але жодній із них не вдалося перемогти ні Ірландію, ні Уельс у своїх перших двох іграх тогорічного чемпіонату. Шотландці завдяки хет-трику Алекса Джексона і дубля Алекса Джеймса змогли розгромити англійців з рахунком 5:1, за яких гол престижу забив Боб Келлі.

1961 рік У грі 1961 року Шотландія зазнала найбільшої поразки в протистояннях. Невдала гра голкіпера збірної Шотландії сприяла створенню англійського стереотипу про поганих шотландських воротарів. Втім гравці збірної Англії Джиммі Армфілд та Джонні Гейнс наполягали, що результат більшою мірою пов'язаний із якістю їхньої гри у нападі, і що Геффі не міг зробити нічого іншого, щоб запобігти цим голам.

1967 рік Англія виграла домашній чемпіонат світу 1966 року менше ніж за рік до гри 1967 року і не програвала в 19 іграх. Незважаючи на те, що чотири гравці «Селтика» виграли Кубок європейських чемпіонів місяць по тому, а також шотландці мали таких зірок, як Деніс Лоу, Джим Бакстер та Біллі Бремнер, Шотландія була величезним аутсайдером гри. Шотландія швидко вийшла вперед завдяки голу Лоу, а Боббі Леннокс зробив рахунок 2:0 за 12 хвилин до кінця. Англії дещо завадило те, що Джек Чарльтон отримав травму на початку гри. Головний тренер Англії Альф Ремзі не зміг замінити Чарльтона і тому вирішив використати його в незнайомій ролі центрфорварда. За іронією долі Чарльтон забив перший гол Англії, однак незабаром Шотландія відновила перевагу в два м'ячі — Джим Маккалліог зробив рахунок 3:1. Джефф Герст забив пізній гол і встановив остаточний рахунок 3:2 на користь Шотландії.

Після цього матчу шотландці жартівливо заявляли, що ця перемога зробила їх неофіційними чемпіонами світу. Однак, врешті-решт, саме Англія вийшла на чемпіонат Європи 1968 року завдяки результатам в інших матчах домашнього чемпіонатуBrinkmanship dangerous for Ramsey's men, Geoffrey Green, The Times, 26 February 1968, scan via London Hearts Supporters Club.

1977 рік Наприкінці матчу 1977 року шотландські вболівальники вторглися на поле, пошкодивши його та зруйнувавши стійки воріт. Сам поєдинок став тріумфом для нового тренера збірної Шотландії Аллі Маклауда і сприяв почуттю оптимізму, яке виникло щодо участі Шотландії у чемпіонаті світу 1978 року. Гордон Макквін відкрив рахунок наприкінці першого тайму потужним ударом зі штрафного з лівого боку. Кенні Далгліш подвоїв перевагу Шотландії, перш ніж Англія забила втішний гол наприкінці гри із пенальті, виконаного Майком Ченноном. Поразка прискорила кінець перебування Дона Реві на посаді головного тренера збірної Англії.

Матчі після закінчення щорічної серії

Євро-1996 У грудні 1995 року, незважаючи на чутки ЗМІ про те, що УЄФА навмисно розведе ці дві збірні під час жеребкування, Англія та Шотландія потрапили в одну групу на чемпіонат Європи 1996 року, який приймала Англія. Це жеребкування викликало багато коментарів і очікувань у підготовці до чемпіонату, особливо тому, що це була перша зустріч між двома командами за сім років, а квитки на гру були розпродані протягом двох днів після жеребкування. Матч набув ще більшого значення для обох команд, коли Англія та Шотландія у першому турі зіграли внічию зі Швейцарією та Нідерландами відповідно і ще більше потребували перемоги, щоб збільшити свої шанси на вихід з групи.

Матч відбувся на стадіоні «Вемблі» в суботу, 15 червня 1996 року. Перед грою національний гімн Шотландії «Квітка Шотландії» був повністю заглушений освистуванням англійських глядачівBose, Mihir, The Sporting Alien: English Sport's Lost Camelot (1996) Mainstream Publishing, Edinburgh and London ; p. 239. Перший тайм закінчився з рахунком 0:0, хоча Шотландія мала кращі шанси. Вихід Джеймі Реднаппа в збірній Англії на заміну в другому таймі допоміг перевернути матч на користь Англії, і вони вийшли вперед завдяки голу Алана Ширера. Шотландці отримали право на пенальті на 76-й хвилині після фолу Тоні Адамса над Гордоном Дьюрі, але удар Гері Макаллістера відбив голкіпер Англії Девід Сімен. Невдовзі після цього Пол Гаскойн, який грав у Шотландії за клуб «Рейнджерс» з Глазго, забив другий гол за збірну Англії, перекинувши м'яч через шотландського захисника Коліна Гендрі. У 2006 році, за рік до того, як він став прем'єр-міністром, Гордон Браун викликав критику в Шотландії, коли повідомив, що гол Гаскойна був одним із його улюблених моментів у футболі, хоча згодом Браун заперечував це.

У третьому турі Шотландія обіграла Швейцарію з рахунком 1:0 завдяки голу Еллі Маккойста, а Англія, яка вийшла вперед з рахунком 4:0 в паралельному матчі, ненадовго дала шотландцям надію на вихід обох британських команд до плей-оф, але гол Патріка Клюйверта в кінцівці грі встановив остаточний рахунок 4:1, який означав, що Шотландія поступилась «помаранчевим» через гіршу різницю голів і залишила турнір. Згодом газета Guardian прокоментувала, що «радість уболівальників Англії була повною, коли Клюйверт забив гол англійцям і тим самим позбавив Шотландію місця у чвертьфіналі».

Плей-оф відбору на Євро-2000 Гра на Євро-96 спонукала деяких закликати до відновлення регулярних матчів між збірними, але цього не сталося. Команди зустрілися лише через три роки, у 1999 році, коли вони знову зіграли разом на чемпіонаті Європи; цього разу у відбірковому плей-оф до турніру 2000 року, після того як обидві команди посіли друге місце у своїх кваліфікаційних групах.

Плей-оф складався з двох матчів, перший пройшов у Шотландії на «Гемпден Парку» в суботу, 13 листопада 1999 року, а матч-відповідь на «Вемблі» через чотири дні. Перший матч був першим поєдинком, в якому команди зіграли в Шотландії за десять років. Англія виграла цей матч з рахунком 2:0, обидва голи забив Пол Скоулз. Після гри виникли проблеми з натовпом, і 51 людина була заарештована в центрі міста Глазго після бійки між фанатами. У другому матчі Шотландія виграла з рахунком 1:0 завдяки голу Дона Гатчісона, але більше забити не змогла і Англія вийшла у фінальну стадію турніру, вигравши 2:1 за сумою двох матчів.

Товариські матчі 2013 і 2014 року На початку 21-го століття з'явилися пропозиції, що домашній чемпіонат слід відновити, або, принаймні, щоб матч Англія проти Шотландії відбувався більш регулярно. Були деякі припущення, що Англія запросить Шотландію на матч-відкриття нового стадіону «Вемблі» у 2007 році, але цього не сталося. Далі йшли розмови про організацію одноразового матчу Англія — Шотландія в кінці сезону 2007/08, але тренер збірної Шотландії Джордж Берлі був проти цього часу, і матч не був організований.

16 червня 2012 року Футбольна асоціація оголосила, що Англія зіграє зі Шотландією в серпні 2013 року в рамках святкування 150-річчя. Англія виграла цей товариський матч з рахунком 3:2, хоча Шотландія двічі виходила вперед.У липні 2014 року було оголошено, що матч-відповідь буде зіграно на «Селтік Парк» 18 листопада 2014 року, оскільки опція матчу-відповіді була включена в контракт на товариський матч у серпні 2013 року. У цій грі дубль Вейна Руні приніс перемогу збірній Англії з рахунком 3:1.

Кваліфікація ЧС-2018