Рафаель Зейнурович Масау́тов ( 21 грудня 1934, Малі Чапурники) — український художник, дизайнер і громадський діяч; член Спілки художників України НСХУ з 1972 року, Голова та співзасновник Республіканського Центру тюркомовних народів України з 1986 року (13 національних товариств РКЦ та Бібліотека тюркомовних народів); 1989 р. Президент та засновник міжнародного товариства «Україна–Туреччина», при раді Міжнародного товариства «Україна і світ» з 1992 року; голова Ради національностей України у 1992—1994 роках; почесний голова і член Асамблеї національностей України з 1995 року. Батько художника Тимура Масаутова.

Біографія Народився 21 грудня 1934 року в селі Малих Чапурниках (нині Світлоярський район Волгоградської області, Росія). 1954 року закінчив Казанське художнє училище; 1960 року — Київський художній інститут, де навчався зокрема у Володимира Болдирєва, Іларіона Плещинського.

З середини 1950-х років співпрацює з київськими видавництвами «Дніпро», «Молодь», «Український письменник», «Веселка» проілюстрував понад 300 книжок українських та світових авторів. З 1961 року очолював Київторгрекламу. Далі, на творчій роботі, станкова та книжкова графіка, дизайн, живопис. Живе у Києві, в будинку на вулиці Пушкінській, № 11, квартира № 11Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 201..

Творчість Працює у галузі станкового історичного живопису, станканкової і книжкової графіка, дизайну у стилі реалістичного авангарду. Серед робіт:

живопис серія «Пейзажі України» (від 1990-х); «Хаджи-Мурат» (2007); «Бузковий дощ» (2007); «Княжна Турхан» (2009); «Кипчацький воїн» (2012); «Степовий шаман Чурай» (2012); «Хан Атілла» (2013, полотно, олія); «Кочкар Масаут Могута (Очільник чернігівської знаті)» (2015); «Анатолій Солов'яненко» (2016); «Князь Могута» (2016); «У селі (Дружина художника Т. Нехода)» (2017); графіка серії «Париж» (від 1994); «Київ» (від 1995); «Стамбул» (від 1995); «Київ золотоверхий» (від 2012); «Народна поетеса Маруся Чурай» (2017); «Національний банк України» (2017; папір). </div> Емблеми Автор емблеми12-го Всесвітньої фестивалю молоді та студентів «Москва–85» (Москва, 1985; папір, гуаш; 1-а премія); «Рік Миру» для ЮНЕСКО (Париж, 1986; 1-а премія). Проєкти скульптурна композиція «Тарас Шевченко і кобзар Вересай» (2011, для Канева); меморіал «Сталінград» (2012, присвячено перемозі у Сталінградській битві); «Ватан» (2013, приурочено депортації кримських татар 1944 року). Оформив «Вибране» Івана Неходи (Київ, 1956); поему «Дванадцять» Олександра Блока (Москва, 1958); «Сім літ» Мулка Раджа Ананда (Київ, 1959); «Протуберанці серця» Івана Драча (Київ, 1965); «Собор» Олеся Гончара (Київ, 1968); «Первоцвіт» Любомира Дмитерка (Київ, 1970); «Відлуння. Поезії» Бориса Олійника (Київ, 1970); «Антологія української поезії» (Будапешт, 1972); «Міфи Древньої Греції» (Київ, 1983); роман «Золотий Ра. Геродотові історії у вільному переказі» Івана Білика (Київ, 1989); «Витязь в тигровій шкурі» Шота Руставелі (Київ, 1991); «Сказання про дочку Шана» Шамсі Башту (Київ, 1992). Брав участь у міських, всеукраїнських, зарубіжних мистецьких виставках і пленерах з 1954 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1972, 1983, 1993, 2002, 2016 роках, Стамбулі у 1992 році.

Окремі роботи художника зберігаються у Національному художньому музеї України у Києві, приватних колекціях Туреччини, США та Канади.

Відзнаки Премія ЮНЕСКО за політичну графіку (1980); Заслужений художник УРСР з 1985 року; Орден Дружби народів (1985); Мистецька премія імені Василя Касіяна (1989); Народний художник України з 1993 року.

Примітки

Література Масаутов Рафаель Зіннурович // ; Масаутов Рафаель Зіннурович // ;