Облога Діу 1538 року, відома також як Перша облога Діу — облога контрольованого португальцями міста Діу в Індії військами індійського султанату Гуджарат і Османської імперії восени 1538 року. Попри значні втрати, португальці змогли успішно витримати чотиримісячну облогу і змусити супротивника відвести свої війська і флот від міста. Була складовою Османсько-португальського протистояння в Індійському океані.

Передумови У 1509 році під стінами Діу відбулася велика морська битва між португальським флотом на чолі з Франсішку де Алмейда та об'єднаним флотом султана Гуджарат, Мамелюцького султанату Єгипту і заморина Калікута за підтримки Османської імперії, яка закінчилась впевненою перемогою португальського флоту, проте від окупації самого міста Діу португальці тоді відмовились. З 1517 року османи намагалися об'єднати сили з Гуджаратом, щоб боротися з португальцями в Індійському моріAn economic and social history of the Ottoman Empire by Halil İnalcik p.324ff . В Діу, за підтримки османського адмірала Салман-реїса, до влади прийшли проосманські сили під керівництвом капітана Хаджи Сефера.

На початку XVI ст. Діу і Сурат були головними портами в Гуджараті, з яких постачались індійські і південно-східні спеції в османський Єгипет. Однак португальське вторгнення в Індійський океан і напади португальського флоту на торгові кораблі місцевих мусульманських держав значно підірвало цю торгівлі. Наприклад, у 1530 році венеційці не змогли отримати через Єгипет жодної партії прянощів.

В лютому 1531 року португальці під командуванням губернатора Нуну да Куньї взяли в облогу Діу і спробували захопити його силою, проте невдало. Після цього португальці розгорнули війну з Гуджаратом, спустошивши його узбережжя та кілька портових міст, як-от Сурат та БассейнFernão Lopes de Castanheda, História do Descobrimento e Conquista da Índia pelo Portugueses 1833 edition, Lisboa Typographia Rollandiana, book VIII p.20.

Однак незабаром султан Гуджарату Бахадур-шах, якому загрожував напад з боку імператора Великих Моголів Хумаюна, уклав угоду з португальцями, згідно якої він добровільно передав їм контроль над Діу в обмін на португальську допомогу проти Моголів і захист у разі падіння королівства. Португальці захопили фортецю Гогала (Бендер-і-Тюрк) поблизу міста і побудували форт Діу. Після того, як загроза з боку Хумаюна була знята, Бахадур наполегливо намагався домовитися про повернення португальцями міста, але 13 лютого 1537 року він трагічно загинув, потонувши за незрозумілих обставин під час переговорів на борту португальського корабля з губернатором Португальської Індії Нуну да Кунья, після чого обидві сторони звинувачували одну в цій трагедіїThe Cambridge history of the British Empire, Volume 2 by Arthur Percival Newton p.14. Незадовго до своєї загибелі Бахадур-шах відправив до османів посольство з проханням допомогти вигнати португальців з Діу, що і призвело до османської експедиції 1538 року.

Османський флот на шляху в Діу Після прибуття в Єгипет посланника султана Бахадура з великою даниною в 1536 році, султан Сулейман I доручив османському губернатору Єгипту, 60-річному Хадиму Сулейман-паші організувати та особисто очолити експедицією в Індію. Після прийняття рішення про похід, Сулейман-паша відразу заборонив будь-яке судноплавства в Червоному морі, щоб уникнути витоку інформації про підготовку експедиціїSaturnino Monteiro (1995) Portuguese Sea Battles — Volume II — Christianity, Commerce and Corso 1522—1538, p. 332.

За даними Таріх аль-Шіхрі, османське військо складалось з 80 кораблів і 40 000 чоловікTarikh al-Shihri, in SERJEANT, Robert Bertram (1963). The Portuguese off the South Arabian Coast Clarendon Press, p. 79. Гашпар Коррея наводить більш конкретні дані, стверджуючи, що турки зібрали в Суеці флот з 15 допоміжних галер, 40 королівських галер, 6 галіотів, 5 галеонів «з чотирма щоглами кожний», п'ять менших кораблів, шість фуст з Гуджарату і два бриги. Всього на ньому було понад 400 гармат, понад 10 000 моряків і веслярів (з них 1500 християн) і 6000 солдатів, з яких 1500 були яничарами. Паша найняв венеційського ренегата капітана Франциско з 10 галерами та екіпажем з 800 християн-найманців.Gaspar Correia (1558—1563) Lendas da Índia, 1864 edition, Academia Real das Sciencias de Lisboa, book IV pp. 868—870. Gaspar Correia states to have gotten this information from a «Christian rower that fled to Diu from the galleys» 20 липня 1538 року армада відпливла з Джидди і перш ніж підійти до Адена, зупинилась біля острова Камаран.

У Адені паша Сулейман запросив прихильного португальцям правителя міста, шейха Аміра бін Давауда, на борт свого корабля, після чого наказав схопити його і повісити на реї перед усім містом. Після загибелі правителя, мешканці Адена здали місто османам без спротиву, хоча останні, тим не менш, пограбували йогоSaturnino Monteiro (1995) Portuguese Sea Battles — Volume II — Christianity, Commerce and Corso 1522—1538, p. 331.

Експедиція покинула Аден 19 серпня, зайшла на Сокотру, після чого пройшла до західного узбережжя Гуджарату, попри втрату деяких кораблів під час плавання в Індійському океаніSaturnino Monteiro (1995) Portuguese Sea Battles — Volume II — Christianity, Commerce and Corso 1522—1538, p. 321—323. Це був найбільший флот, будь-коли відправлений Османською імперією в Індійський океанNicola Melis, «The chronicle of Lopo de Sousa Coutinho as a major source of the first siege of Diu», in «The Indian Ocean and the Presence of the Ottoman Navy in the 16th and 17th Centuries», edited by Naval Forces Staff, Naval Printing House, Istanbul 2009, part III, pp. 15–25..

Облога

Капітаном Діу на той час був досвідчений Антоніу да Сілвейра, колишній капітан Бассейна і Ормуза, який брав участь у португальсько-гуджаратській війні 1531—1534 років. У португальській фортеці проживало близько 3000 чоловік, з яких лише 600 були солдатами.

Перші напади 26 червня 1538 р. сили гуджаратців на чолі з Хаджаром Сафар (), албанським ренегатом з Отранто та впливовим лордом Гуджарату«Cosa Zaffer» in RAMUSIO, Giovanni Battista (1550—1606) Navigazioni e Viaggi Turin, Giulio Einaudi editore, 1978 edition, p.684 почали переправу через канал Діу на західну сторону острова. Португальці стримували індусів у західних стін міста достатньо довго, щоб наповнити свої запаси води та спалити свої сховища в місті, перш ніж нарешті відступити до фору на східному кінці острова.

Протягом наступних двох місяців гуджаратці турбували обложених у місті португальців обстрілами низької інтенсивності, в той час як португальці періодично проводили рейди з форту на позиції гуджаратців.

4 вересня до Діу прибув османський флот, заставши португальський гарнізон зненацька і заблокувавши фортецю з моря. Однак, Капітан да Сільвейра зміг відправити невелике судно з повідомленням про османський напад португальському губернатору Нуну да Кунья в Гоа. Сулейман-паша негайно висадив 500 яничарів, які взяли участь в пограбуванні захопленого міста, внаслідок чого відносини османів з гуджаратцями стали більш напруженимиSaturnino Monteiro (1995) Portuguese Sea Battles — Volume II — Christianity, Commerce and Corso 1522—1538, p.325. Відтак яничари здійснили спробу штурмувати стіни фортеці, але були відбиті з втратами в 50 чоловік.

7 вересня на Діу обрушився сильний шторм, який пошкодив частину османського флоту і допоміг португальцям поповнити запаси води. Після цього османи почали вивантажувати на берег свою артилерію, а також висадили додатково ще 1000 військових і розпочали низку оборонних і облогових земляних робіт навколо форту. Схоже, до того часу гуджаратські лорди почали з недовірою ставитися до османів, можливо, побоюючись, що вони можуть утвердитися в Діу після вигнання португальців, то наступного дня гуджаратці відмовилися надавати османам будь-які додаткові постачання.

14 вересня прибуло чотири португальські фусти з Гоа і Чаула з підкріпленням.

28 вересня османська артилерія розпочала регулярний обстріл фортеці як обстрілами з моря так і з боку суші. Португальці відповідали зустрічними обстрілами, зокрема їм вдалось потопити в морі османську галеру, але втратили кількох людей через вибух двох їхніх гармат-василісківLopo de Sousa Coutinho O Primeiro Cerco de Diu Lisboa, Publicações Alfa, 1989 edition, p.130 — According to Coutinho, a witness, the Portuguese accidentally swapped the gunpowder barrels, using finer gunpowder meant for arquebuses instead of cruder gunpowder for the cannon, causing them to explode, killing 4 men.

Напад на румський редут і листування з Франсішку Пачеку На материку, за каналом Діу загін з 30—40 португальців на чолі з капітаном Франсішку Пачеку утримував редут у поселенні, яке назвали Румське поселення (, сучасна Гогола). 10 вересня армія гуджаратців обстріляла фортецю з турецької артилерії і спробувала штурмувати її за допомогою яничар, але була відбита. 28 вересня провалився Ще один штурм за участі 700 яничар, який також відбувся після тривалого гарматного обстрілу. Португальський гарнізон редуту чинив опір до 1 жовтня, коли його капітан Пачеку погодився здатися паші в обмін на обіцянку можливості безпечного проходу до португальської фортеці. Але коли португальці здалися, Сулейман-паша негайно ув'язнив їх на своїх галерахCorreia, Gaspar (1558—1563) Lendas da Índia, 1864 edition, Academia Real das Sciencias de Lisboa, book IV chapter XI pp.29–35.Потрапивши в полон, керівник редуту капітан Франсішку Пачеку написав листа капітану Антоніу да Сільвейра, рекомендуючи йому скласти зброю. Лист передав португальський ренегат Антоніу Фалейру, який прийняв іслам і одягнувся по-турецьки, так, що колишні товариші спочатку його не впізнали. Антоніу да Сільвейра, який вважав поведінку паші зрадницькою, а поради Пачеку обурливими відповів відмовоюGaspar Correia (1558—1563) Lendas da Índia, 1864 edition, Academia Real das Sciencias de Lisboa, book IV p.35.

Штурм фортеці

До 5 жовтня османи завершили свої облогові роботи і зібрали всю свою артилерію, яка включала 9 василісків, 5 великих бомбард, 15 важких гармат і 80 середніх і малих гарматLopo de Sousa Coutinho (1556) O Primeiro Cerco de Diu Lisboa, Publicações Alfa, 1989 edition, p.148, які обстрілювали португальську фортецю протягом наступних 27 днів. Тієї ночі з Гоа прибуло ще 5 кораблів з порохом і підкріпленням для португальського гарнізону. Після семи днів обстрілів частина фортеці Гашпара де Соуза впала, і турки спробували піднятися на неї «з двома прапорами», але були відбиті з великими втратами від бомб і вогню з аркебуз. Атака наступного ранку зустріла не менш запеклий опір з боку португальці. Згодом османи надіслали у рів саперів, щоб підірвати стіни фортеці, і, попри кілька втрат, зуміли вибухом утворити пролом в стіні, але португальці встигли спорудити зсередини навколо пролому барикаду і завдало багато втрат нападникам, коли вони спробували прорватися.Gaspar Correia (1558—1563) Lendas da Índia, 1864 edition, Academia Real das Sciencias de Lisboa, book IV pp.37–39 Коли вночі обстріл припинився, португальці під покровом темряви відремонтували стіни фортеці.

З артилерійської батареї на протилежному березі османи обстрілювали також невеличкий португальський «Морський форт» (), що стояв на острівці посеред гирла річки і обстрілював фланг мусульманських позицій. 27 жовтня Сулейман-паша наказав 6 невеликим галерам спробувати піднятися на фортецю, але потрапив під сильний вогонь португальських гармат. Наступного дня турки витягнули 12 галер і знову спробували «піднятися на борт» фортеці, але були відбиті з великими втратами через бомбиGaspar Correia (1558—1563) Lendas da Índia, 1864 edition, Academia Real das Sciencias de Lisboa, book IV pp.42–45.