8-бітна гральна консоль третього покоління, розроблена та випущена компанією Sega. Спочатку приставка була випущена в Японії у 1985 році під назвою Sega Mark III. Після модернізації перед виданням у Північній Америці, приставка була перейменована на Master System і випущена 1986 року в США, 1987 року у Європі, й у 1989 році у Бразилії. Master System була повторно перевипущена в Японії у 1987 році, відрізняючись від експортних моделей наявністю додаткових можливостей. Mark III, як і оригінальні моделі Master System, могли працювати й зі звичайними картриджами, які офіційно називалися Mega Cartridges, і з Sega Cards, розміром з банківську картку, які продавалися за меншу ціну, ніж картриджі. Master System II та пізніші моделі не мали слота для карток.
Master System, що є спадкоємицею SG-1000, була створена як прямий конкурент приставці Nintendo Entertainment System. На відміну від її суперниці Master System використовувала більш сучасне апаратне забезпечення, але попри це, їй не вдалося побороти Nintendo по продажах у Японії та Північній Америці. При цьому приставка досягла значно більших успіхів у продажах у Європі та Бразилії. У порівнянні з NES в ігровій бібліотеці Master System було набагато менше ігор через ліцензійну політику Nintendo, яка вимагала від видавців ексклюзивності ігор для NES.
Загальний обсяг продажів приставки, за винятком Бразилії, оцінюється в 13 мільйонів примірників. Система отримала хороше прийняття і вплинула на розвиток Sega Mega Drive. На Master System вийшли деякі добре відомі ігри, проте загалом оглядачі критично ставляться до її невеликої бібліотеки ігор. На 2015 рік Master System є найбільш довго виробленою ігровою приставкою — понад 30 років — що сталося завдяки її популярності в Бразилії, де її виробництво триває.
Історія Передмова На початку 1980-х Sega Enterprises, Inc. була дочірньою компанією американського конгломерату Gulf and Western і однією з найбільших виробників аркадних ігор у Сполучених Штатах, її доходи до середини 1982 склали 214 мільйонів доларів. Спад в індустрії аркадних ігор, що почався в 1982 році, негативно вплинув на компанію, що змусило Gulf and Western продати північноамериканський підрозділ Sega, який належить їм, займається виробництвом та ліцензуванням відеоігор. Його покупку здійснила компанія Bally Manufacturing.
Конгломерат зберіг за собою дочірню японську компанію, Sega Enterprises, Ltd., а також північноамериканський підрозділ із досліджень та розробок. Із занепадом аркадного бізнесу керівники Gulf and Western звернулися до президента Sega Enterprises Хаяо Накаямі за порадою про те, як діяти. Накаяма запропонував компанії використати свій досвід створення апаратного забезпечення, накопичений за роки роботи в індустрії аркадних автоматів. Це мало б дозволити вийти на японський ринок домашніх ігрових приставок, який у той час був у зародковому стані. Накаямі дали дозвіл на роботу з даного проєкту, і згодом у його рамках відбувся випуск першої домашньої приставки компанії Sega SG-1000.
SG-1000 почала продаватися в Японії 15 липня 1983 за ціною 15 000 єни, того ж дня, коли корпорація Nintendo випустила свою приставку Family Computer. Корпорація Gulf and Western Industries після смерті свого засновника Чарльза Блюндорна і паралельно з випуском SG-1000 стала позбавлятися своїх непрофільних бізнесів включаючи японську компанію Sega. У 1984 році Накаяма та колишній генеральний директор Sega Девід Розен, з фінансовою підтримкою від CSK Corporation, купили японський підрозділ. Його генеральним директором був призначений Накаяма, і згодом його було перетворено на Sega Enterprises, Ltd.
Mark III
Sega випустила іншу приставку — SG-1000 II — за ту ж ціну в 15 000 єн. Вона зазнала деяких змін у порівнянні з оригінальною моделлю — наприклад, контролери стали від'єднуваними. SG-1000 II продавалася не дуже добре, і це призвело до того, що Sega вирішила продовжити роботу над удосконаленням апаратного забезпечення. У результаті було створено приставку Sega Mark III, що вийшла на ринок Японії 1985 року. Центральним процесором в SG-1000 і SG-1000 II був Zilog Z80A, що працює на частоті 3,58 МГц, тоді як у Mark III, SC-3000 і Master System використовувався Zilog Z80A із частотою 4 МГц.
Крім цього, Mark III й Master System отримали слот Sega Card, який раніше використовувався у SG-1000 . Mark III була розроблена тією ж командою, яка зробила SG-1000 і стала її модернізованим варіантом. До складу команди входили Хідекі Сато та Масамі Ісікава, які пізніше очолили розробку Sega Mega Drive. За словами Сато, модернізований варіант був розроблений через обмеження графічного чипа TMS9918 в SG-1000 і II, який не мав достатньої потужності для тих ігор, які хотіли створювати в Sega. Чип для Mark III був розроблений власними силами на основі графічного чипа у платі аркадної системи Sega System 2 (Translation by Shmuplations. )..
Sega Mark III була випущена в жовтні 1985 року в Японії, де вона надійшла у продаж за ціною 15 000 єни. Попри те, що Mark III була потужніша за свого конкурента Famicom, успішного запуску не вийшло. Складнощі виникли через практику Nintendo щодо ліцензування ігор у сторонніх розробників, оскільки на той час від розробників ігор для Famicom, Nintendo вимагала, щоб їх ігри не випускалися для інших приставок. Щоб подолати це, Sega стала розробляти свої ігри та набувати прав на портування ігор інших розробників, але продажі залишилися невисокими. NEC пізніше при розробці ігор TurboGrafx-16 застосовувала для деяких ігор від Sega ту ж стратегію. розповів, що при розробці ігор на Master System на один типовий проєкт відводилося один-два програмісти, термін розробки становив три місяці, і «тиск був дуже і дуже високим».
Випуск у Північній Америці під назвою Master System
Хоча SG-1000 не була представлена у Сполучених Штатах, Sega сподівалася, що у Північній Америці відносини з ігровими приставками підуть краще, ніж у Японії. Для цього у 1986 році була створена компанія Sega of America для управління споживчими товарами компанії у Північній Америці. Розен та Накаяма найняли Брюса Лоурі, віце-президента Nintendo of America з продажу. Лоурі вмовили змінити компанію, тому що Sega дозволила йому відкрити новий офіс у Сан-Франциско. Він обрав для свого підрозділу назву «Sega of America», оскільки раніше працював у Nintendo of America і йому подобалося поєднання слів. Спочатку перед Sega of America стояло завдання перепакувати Mark III для випуску у західних країнах. Компанія Sega of America провела ребрендинг Mark III і назвала її Master System, подібно до того, як Nintendo перейменувала Famicom в Nintendo Entertainment System. Назва була обрана співробітниками Sega of America, які кидали дротики у дошку із запропонованими варіантами. Плани з випуску найдешевшої версії приставки, Base System, також вплинули на рішення.
Після того, як назва Mark III була змінена на Master System, приставка була випущена в 1986 в Північній Америці за ціною 200 доларів США, і в комплекті з нею поставлявся картридж з іграми Hang-On і Safari Hunt . Sega та її конкурент Nintendo, яка постачала Famicom на північноамериканський ринок під назвою Nintendo Entertainment System, планували витратити 15 мільйонів доларів США восени та взимку 1986 року на рекламу своїх приставок. У плани Sega входив продаж у 1986 році від 400 000 до 750 000 екземплярів Master System. До кінця 1986 було продано 125 тисяч приставок Master System. За той же час продажі конкурентів Atari 7800 та NES склали 100 тисяч та 1,1 мільйона відповідно.
Як і в Японії, у Master System у Північній Америці була обмежена бібліотека ігор, які були не такі популярні, як ігри для NES. Sega могла протиставити практиці Nintendo щодо ліцензування ігор лише двома незалежними американськими видавцями ігор: Activision та . До 1988 року Nintendo заволоділа 83 відсотками частки ринку відеоігор у Північній Америці. Sega стверджувала, що «наша система — перша, де графіка на коробці фактично відповідає графіку гри», і компанія Master System пропонувала «аркадні враження» домашнім гравцям, проте у відділі маркетингу було лише два співробітники, через що Sega була у невигідному становищі щодо реклами. Водночас Sega продала права на поширення Master System у Сполучених Штатах компанії Tonka, яка не мала досвіду роботи з електронними розважальними системами. Деякі рішення Tonka по Master System включали відмову від локалізації кількох популярних відеоігор, які добре продавалися у світі. Проте, попри зміну розповсюджувача, приставка продовжувала погано продаватися. У жовтні 1987 року в Японії відбувся повторний випуск Master System за ціною в 16 800 єни, але продажі були такими ж поганими, як і у Mark III. Жодна з моделей не стала в Японії серйозним суперником приставці від Nintendo.
Європа, Бразилія та інші ринки
Випуск Master System у Європі відбувся у 1987 році, і розповсюдженням займалися компанії Mastertronic у Сполученому Королівстві, Master Games у Франції, та Ariolasoft у Німеччині. Спочатку компанія Ariolasoft уклала договір поширення приставки у Сполученому Королівстві, але не змогла домовитися з Sega щодо цінової політики, й у результаті договір про поширення перейшов до Mastertronic. Mastertronic рекламувала Master System як «аркадну систему для дому» і запустила її в продаж за ціною 99 фунтів стерлінгів. Роздрібні продавці залишили великі попередні замовлення, але Sega не змогла забезпечити доставку вчасно, зумівши доставити товари лише до «Дня подарунків», через що багато продавців скасували свої замовлення. В результаті Master Games і Mastertronic опинилися в сильній фінансовій скруті, а Ariolasoft пообіцяла більше ніколи не працювати з Sega. Mastertronic на той час вже продала частку в 45 % своїх акцій корпорації Virgin Group, і була змушена продати залишок частки, щоб уникнути банкрутства. Назва компанії було змінено на Virgin Mastertronic, і вона в 1988 отримала права на поширення продукції Sega по всій Європі.
Virgin Mastertronic зайнялася маркетингом Master System за допомогою ігор, портованих з аркадних автоматів, і позиціонувала її як альтернативу домашнім комп'ютерам Commodore 64 і ZX Spectrum, перевершуючи за якістю ігор. Внаслідок цього, а також через малоефективний маркетинг NES в Європі у Nintendo, Master System почала залучати європейських розробників ігор. Master System зайняла значну частину європейського ринку відеоігор завдяки випуску наступної приставки Sega — Mega Drive. В 1989 році компанія Virgin Mastertronic почала надавати в прокат приставку Master System і 20 ігор. У Великій Британії також пройшов національний чемпіонат з відеоігор Sega, переможець якого змагався з японськими та американськими чемпіонами у британському телешоу . Гравці змагалися у різних іграх, таких як Astro Warrior, платформери та спортивні ігри. До кінця 1980-х років у Великій Британії, Master System випереджала NES з продажу.
Master System мала успіх у Європі. До 1990 року Master System була найбільш продаваною приставкою у Європі, незважаючи на те, що у Великій Британії швидко зростала база користувачів NES. У 1990 році Virgin Mastertronic продала у Великій Британії 150 000 приставок Master System, що більше, ніж 60 000 приставок Mega Drive та 80 000 приставок Nintendo, проданих за той же період. У всій Європі того ж року було продано 918 000 приставок Sega порівняно з 655 000 проданими приставками Nintendo.