Віктор Петерманн (; 26 травня 1916 — 19 травня 2001) — німецький льотчик-ас винищувальної авіації, оберлейтенант люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія В липні 1939 року вступив в люфтваффе. Після закінчення льотних курсів направлений в травні 1942 року на службу в 6-у ескадрилью 52-ї винищувальної ескадри. Учасник Німецько-радянської війни. Першу перемогу здобув 30 червня 1942 року. Потім був переведений в штабну ескадрилью, де літав в парі з командирами Гербертом Ілефельдом і Дітріхом Грабаком. З осені 1942 по весну 1943 року виконав велику кількість вильотів на штурмування наземних цілей, під час яких знищив близько 100 автомобілів, 50 невеликих десантних човнів і суден та канонерський човен. Навесні 1943 року переведений на 5-у ескадрилью своєї ескадри. 5 травня 1943 року здобув свою 37-у перемогу. 6 червня 1943 року під час бойового вильоту його літак був пошкоджений та здійснив вимушену посадку за лінією фронту; Петерманну вдалося уникнути полону і через 4 дні вийти на німецькі позиції. З вересня 1943 року воював у складі 6-ї ескадрильї. 29 вересня протягом кількох хвилин збив 1 Як-1 і 3 Іл-2 (число його перемог становило 56). 1 листопада 1943 року Bf.109G-6, у якому літав Петерманн, потрапив під вогонь власної зенітної артилерії. Він був тяжко поранений, і йому були ампутовані ліва рука і палець на нозі. 15 травня 1944 року добився дозволу продовжити службу в бойових частинах люфтваффе, і 22 липня був призначений в штаб 52-ї винищувальної ескадри. Літаючи з протезом замість лівої руки, здобув ще 2 перемоги. 22 березня 1945 року здобув свою першу перемогу на Ме.262, збивши в районі Котбус-Дрезден американський бомбардувальник В-17. 5 травня 1945 року здійснив свій останній бойовий виліт. Всього за час бойових дій здійснив 550 бойових вильотів і збив 64 літаки. 8 травня 1945 року в районі Пісека здався американським військам, а 16 травня був переданий радянській владі. В серпні 1945 року звільнений як інвалід.
Звання
Єфрейтор (1 січня 1940) Унтерофіцер (1 квітня 1942) Фельдфебель (1 лютого 1943) Лейтенант (1 липня 1943) Оберлейтенант (1 травня 1945)
Нагороди
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Нагрудний знак пілота Залізний хрест 2-го класу (31 серпня 1942) 1-го класу (16 жовтня 1942) Авіаційна планка винищувача в золоті (1 жовтня 1942) Німецький хрест в золоті (23 липня 1943) Почесний Кубок Люфтваффе (9 вересня 1943) Нагрудний знак «За поранення» в чорному (12 червня 1943) в сріблі (22 грудня 1943) Лицарський хрест Залізного хреста (29 лютого 1944) — за 60 повітряних перемог.
Література
Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688 Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002 Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9 Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X Patzwall K.D., Der Ehrenpokal für besondere Leistung im Luftkrieg, Studien zur Geschichte der Auszeichnungen, Band 6, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2008, ISBN 978-3-931533-08-3 Berger F., Ritterkreuzträger aus Õsterreich und den K.U.K. Kronländer OBERMAIER, E., Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe, Hoffmann, 1989.