Protocetus atavus («перший кит») — вимерлий вид примітивних китоподібних з Єгипту. Він жив у період середнього еоцену 45 мільйонів років тому. Перший відкритий протоцетид, Protocetus atavus, був описаний Фраасом у 1904 році на основі черепа та ряду пов’язаних з ним хребців і ребер, знайдених у морському вапняку тетійського періоду середнього лютеція з Гебель-Мокаттама поблизу Каїра, Єгипет.
Опис
Вважається, що Protocetus мав обтічне, схоже на кита тіло довжиною близько 2.5 метрів, але, ймовірно, був примітивним у деяких аспектахPalmer D (ed.) (1999). The Marshall Illustrated Encyclopedia of Dinosaurs and Prehistoric Animals. London: Marshall Editions. p. 230. ..
Багато протоцетидів (наприклад, Maiacetus, Rodhocetus) мали добре розвинені іномінації та задні кінцівки, часто прикріплені до хребта за допомогою крижів. Відомо, що Protocetus мав принаймні одну крижову хребетнуGingerich P.D. (2010). "Cetacea". In Werdelin L & Sanders W.J. (eds.). Cenozoic mammals of africa. Berkeley: University of California Press, p. 873–899, і, ймовірно, мав задні кінцівки та перетинчасті пальці. Форма кісток у хвостах говорить про те, що він міг мати хвостовий пливець, як у сучасних китів.
Довжина голови Protocetus була близько 0.6 метраGingerich, Philip D.; Arif, Muhammad; Clyde, William C. (1995). "New Archaeocetes (Mammalia, Cetacea) from the middle Eocene Domanda Formation of the Sulaiman Range, Punjab (Pakistan)". Contributions from Museum of Paleontology, the University of Michigan. 29 (11): p. 291–330. Щелепи були довгими і з гострими зубами. Хоча у нього не було справжнього отвору, ніздрі були розміщені далі на голові, ніж у більшості наземних ссавців. На відміну від більш примітивного Pakicetus, будова вух свідчить про те, що Protocetus міг правильно чути під водою, хоча малоймовірно, що він міг би ехолокувати. Так само він зберіг достатній нюховий апарат, щоб мати хороший нюх, хоча, ймовірно, він більше покладався на свій зір, щоб знайти здобич.
Примітки