Юрій Петрович Кульчи́цький ( 18 грудня 1912, Підбуж — 25 січня 1993, Мужен) — український художник і кераміст.
Біографія Народився 18 грудня 1912 року в селі Підбужі (нині селище міського типу Дрогобицького району Львівської області, Україна). 1938 року закінчив Краківську академію мистецтв, де навчався зокрема у Казимира Сіхудьського і Владислава Яроцького.
1944 року виїхав через Чехословаччину до Австрії. З 1947 року жив у Франції: з 1948 року — в Парижі; з 1960 року — в Мужені. Помер у Мужені 25 січня 1993 року.
Творчість Працював у галузі станкової і книжкової графіки, живопису, кераміки. Автор портретів, колажів, просторових та жанрових композицій, виконаних олією, гуашшю, у керамічних техніках. Серед робіт:
дереворити «У таборі» (1939); «Запорожець» (1939); «Козак Мамай» (1939); «Погоня» (1948); «Родинна драма» (1955); «Голод» (1955); «Їздець» (1977); колажі «Жінка в капелюсі» (1973); «Бойкиня» (1973); «Сеньйори» (1975); «Розп'яття» (1975); «Стріча» (1985); кераміка «Воїни» (1978); «Три жінки» (1978); «Сидячі» (1978); «Парад гномів» (1978); «Юпітер» (1978); «Король темряви» (1978); «Птахи» (1978); «Діток дозвілля» (1978); акварелі «Грації» (1978); «Ляльковий театр» (1986); «Світанок» (1987); пастелі «Композиція» (1990); «Кльовн» (1990); «Уклін Бетговенові» (1990); інше іконостас церкви отців Василіян у Бразилії (1948); декоративна таріль «Риба» (1977). </div> Автор ілюстрацій до книги «Злота грамота» Юзефа Лободовського (Париж, 1954). Видав монографію про Софію Левицьку (1989).
Брав участь у художніх виставках з 1942 року. Персональні виставки відбулися у Самборі у 1943 році, Парижі у 1974, 1979, 1988 роках, Мужені у 1986—1987 роках.
Література Кульчицький Юрій // ;