Тихоокеанський театр Другої світової війни — головний театр тихоокеанської війни, війни між союзними військами та Японською імперією. Він був визначений командуванням Тихоокеанської зони Антигітлерівської коаліції, яка включала більшу частину Тихого океану та його острови, тоді як материкова Азія була виключена, як і Філіппіни, Голландська Ост-Індія, Борнео, Австралія, більша частина території Нової Гвінеї та західної частини Соломонових островів.
Офіційно він почав існувати 30 березня 1942 року, коли адмірал Армії США Честер Німіц був призначений Верховним головнокомандувачем ОЗС НАТО в тихоокеанських районах. На іншому великому театрі дій у Тихоокеанському регіоні, відомому як Південно-Західний Тихоокеанський театр, силами союзників командував генерал Армії США Дуглас Макартур. І Німіц, і Макартур перебували під наглядом Об'єднаного комітету начальників штабів та західних союзників.
Більшість японських сил на театрі були частиною Імперського флоту Японії, який відповідав за всі японські військові кораблі, морську авіацію та підрозділи морської піхоти. Об'єднаний флот очолював адмірал Ісороку Ямамото, до загибелі під час атаки винищувачів США у квітні 1943 року. Ямамото змінив адмірал Мінеїчі Кога (1943–44) та адмірал Соему Тойода (1944—1944). 45). Імперської японської армії відповідав за наземні та повітряні підрозділи Імперської японської армії в Південно-Східній Азії та південній частині Тихого океану. Імперський флот Японії та Імперська армія Японії формально не використовували спільний/комбінований персонал на оперативному рівні, а їхні командні структури/географічні райони операцій збігалися одна з одною та з членами Альянсу.
На Тихоокеанському театрі японські війська воювали в основному проти ВМС Сполучених Штатів, армії США, яка мала 6 корпусів і 21 дивізію, і Корпусу морської піхоти США, який мав лише 6 дивізій. Сполучене Королівство (Британський Тихоокеанський флот), Нова Зеландія, Австралія, Канада та інші країни-союзники також надали свої сили.
Основні походи та битви
Тихоокеанський театр Напад на Перл-Гарбор 7 грудня 1941 Битва за острів Вейк 7–23 грудня 1941 Філіппінська операція 8 грудня 1941 — 8 травня 1942 Рейд Дуліттла 18 квітня 1942 Битва за Мідвей 4–7 червня 1942 р. Битва за Гуадалканал 7 серпня 1942 року — 9 лютого 1943 року Кампанія в центральній частині Тихого океану 1943 – 1944 Рейд на острів Макін 17–18 серпня 1942 р. Битва за атол Тараву 20 листопада 1943 Битва під Макіном 20–23 листопада 1943 р Битва під Кваджалейном 14 лютого 1944 Битва під Еніветок 17 лютого 1944 Напад на острів Трук 17–18 лютого 1944 р Кампанія на Маріанських і Палауських островах 1944 р Битва за Сайпан 15 червня 1944 Битва у Філіппінському морі 19–21 червня 1944 р. Битва за Гуам 21 липня 1944 Битва під Тініаном 24 липня 1944 Битва під Пелеліу 15 вересня 1944 Ангаурська битва 17 вересня 1944 Битва за Лейте 17 жовтня 1944 р Битва за Лусон 9 січня 1945 року Битва за Іодзіму 19 лютого 1945 Битва за Окінаву 1 квітня 1945 Північно-Тихоокеанський театр Алеутська операція 1942–1943 Битва на Командорських островах 26 березня 1943
Список літератури
Бібліографія
. . . . . . . .