Джейсон Терелл Тейлор (; нар. 29 листопада 1979, Комптон, Каліфорнія, США), відоміший під сценічним ім'ям The Game, іноді просто Game — репер із Західного узбережжя США. Після випуску свого дебютного незалежного альбому Untold Story у 2004 році його помітив репер і продюсер звукозапису Dr. Dre і підписав на свій лейбл Aftermath. The Game здобув популярність у 2005 році завдяки успіху його дебютного альбому The Documentary на мейджор-лейблі та двох номінацій на премію Греммі, і досяг ще більшого успіху з наступним альбомом Doctor's Advocate 2006 року. У березні 2005 року Американська асоціація компаній звукозапису сертифікувала The Documentary двічі платиновим.
Отримав популярність в 2005 році після успішного дебюту свого першого альбому The Documentary. Відтоді The Game вважається головною рушійною силою в поверненні хіп-хопу Західного узбережжя в меінстрім і конкуренції з хіп-хопом Східного узбережжя. Також The Game є єдиним виконавцем із Західного узбережжя, що випустив мульти-платиновий альбом (The Documentary), з часів альбому Dr. Dre 2001, який вийшов в кінці 1999 року (проте, альбом Снуп Догга під назвою Tha Last Meal був проданий в кількості 2 мільйонів копій, але був названий лише платиновим). The Game також здобув популярність за участь в хіп-хоп міжусобицях з такими виконавцями, як 50 Cent, G-Unit, Jay-Z, Meek Mill та іншими.
Ранні роки
Джейсон Терелл Тейлор народився в Комптоні, Каліфорнія в мами Лінетт Байкер і батька Джорджа Тейлора, предки якого були іспанцями і корінними американцями. Після того, як його старша сестра звинуватила його батька в сексуальному домаганні, їх сім'я розпалася і Тейлор жив в прийомній сім'ї протягом восьми років в Карсоні, передмісті Лос-Анджелеса (знаходиться безпосередньо на північний захід від Комптона). Коли Тейлору було тринадцять, його мати знову отримала опікунство, і він об'єднався зі своєю сім'єю в Комптоні. Подальші роки він провів в районі в банді Crips, відомому як Сантана Блокк , проте згодом він приєднався до Bloods. Тейлор заявив також, що його батьки були в рядах Crips. Після закінчення Комптонськой середньої школи, Тейлор недовгий час вчився в університеті штату Вашингтон за рахунок стипендії, видаваної членам баскетбольної команди. Проте він вилетів в першому ж семестрі за те, що у нього знайшли наркотики. І відтоді він повністю занурився у вуличне життя і почав торгувати наркотиками. У вісімнадцять років він почав підтримувати свого звідного брата Big Fase 100, який був лідером банди Cedar Block Pirus. 2001 року в ході невдалої операції з наркотиками Тейлор отримав п'ять вогнепальних поранень: у серце, шлунок, обидві руки і нога. Після перестрілки Тейлор провів три дні в комі і в процесі відновлення вирішив почати кар'єру в реп-індустрії.
Музична кар'єра Початок кар'єри Вивчаючи різні відомі реп-альбоми, The Game розробив власну стратегію становлення репером і за допомогою свого зведеного брата Big Fase 100 заснував звукозаписний лейбл The Black Wall Street Records. Спочатку на цей лейбл були підписані такі артисти, як Glasses Malone, Vita, Nu Jerzey Devil і сам The Game. Його сценічне ім'я було придумане його бабусею, яка дала йому цей нік, тому що вважала, що він завжди охоче погоджувався на різні справи, був готовий до всього (was always «Game» for everything). The Game вперше здобув популярність, коли він побував на хіп-хоп саміті, який організували Расселл Сіммонс і Луї Фаррахан, представляючи свій перший мікстейп You Know What It Is Vol. 1 в 2002 році, після чого записався на незалежному лейблі Get Low Recordz, власником якого є JT the Bigga Figga. Спочатку, Шон Комбс (P.Diddy) з Bad Boy Records збирався підписати його на свій лейбл , але запис The Game попав в руки відомого продюсера Dr. Dre, який підписав його на свій лейбл Aftermath Entertainment у 2003 році. Щоб отримати вигоду з підвищеної уваги до власної персони, The Game продовжив записувати музику. У жовтні 2004, він випустив свій перший альбом Untold Story, записаний на Get Low Recordz, який був проданий в кількості 82 тисяч копій в перебігу перших трьох місяців. У створенні альбому брали участь такі артисти, як Sean T, Young Noble і JT the Bigga Figga. The Game також з'являвся на записах різних ді-джеїв, таких як DJ Kay Slay, DJ Whoo Kid і DJ Clue. The Game також випустив другий мікстейп You Know What It Is Vol. 2 через свій власний лейбл, а також з'явився у відеогрі NBA Live 2004 в пісні продюсера Fredwreck по назвою «Can't Stop Me».
The Documentary, Doctor's Advocate і конфлікт з 50 Cent (2003-2007) Game мав контракт із Aftermath Entertainment, Dr. Dre та власник лейблу Interscope Джиммі Айовін вирішили, що він працюватиме з 50 Cent і G-Unit, оскільки вони вважали, що це збільшить інтерес шанувальників як до Game, так і до G-Unit. Незабаром він знявся в кліпах 50 Cent, Lloyd Banks, Young Buck і Fabolous. Вперше він з'явився в кліпі «In da Club», танцюючи з дівчиною. Починаючи свою кар'єру, він був втягнутий у конфлікти G-Unit з Джо Бадденом і Джа Рулом. 2004 року, перед випуском свого першого синглу «Westside Story», він разом із Джимом Джонсом і Cam'ron виступив у синглі «Certified Gangstas».
Дебютний альбом Гейма The Documentary спочатку мав назву Nigga Wit' An Attitude Volume 1 (як чути в тексті пісні «Dreams»), але було змінено на прохання вдови Eazy-E. Основними продюсерами альбому були Dr. Dre і 50 Cent. Хіт-сингли «How We Do» і «Hate It or Love It» незабаром були номіновані на премію «Греммі». The Documentary вийшов 18 січня 2005 року, дебютував під номером 1 у Billboard 200 і став десятим найпродаванішим альбомом у США 2005 року. У Великобританії він дебютував під №7. У світі було продано близько п'яти мільйонів примірників.
На початку 2005 року Game вступив у ворожнечу з G-Unit. Ще до того, як вийшов дебютний альбом Game на мейджор-лейблі та їхня ворожнеча стала публічною, між Game та 50 Cent виникла напругаMarch 2005 issue of Vibe magazine. The interview asks about Game's and 50 Cent's physical altercation.. Невдовзі після виходу документального фільму 50 Cent розповів про нещасний випадок, який стався в стриптиз-клубі, заявивши, що він відчув, що Гейм не має бажання дисити Fat Joe і Jadakiss після пісні «New York» Джа Рула, і згодом вигнав його з G-Unit. 50 Cent також стверджував, що він не отримав належної заслуги у створенні The Documentary, оскільки він написав шість пісень, усі з яких Гейм заперечував. Під час цієї суперечки член оточення Гейма був застрелений під час протистояння, яке сталося в студії Hot 97 у Нью-Йорку.
Після того, як ситуація між ними загострилася, 50 Cent і Game провели прес-конференцію, щоб оголосити про своє примирення . У шанувальників були змішані почуття щодо того, чи створили репери рекламний трюк, щоб збільшити продажі двох альбомів, які вони щойно випустили Nevertheless, even after the situation had apparently deflated, . Однак, навіть після того, як ситуація, очевидно, покращилася, G-Unit продовжили ворогувати з Game, піддаючи сумніву його вуличний образ у медіа та стверджуючи, що без їхньої підтримки він не досяг би успіху, якщо б випустив другий альбом. Game відповів під час виступу на фестивалі Summer Jam і розпочав бойкот G-Unit під назвою «G-Unot».
Після виступу на Summer Jam Гейм відповів піснею під назвою «300 Bars and Runnin'», розширеним «дисом», спрямованим на G-Unit, а також на членів Roc-A-Fella Records у мікстейпі You Know What It Is, Vol. 3. Трек унікальний тим, що він триває майже 14 хвилин, у ньому Гейм критикує всіх членів G-Unit, серед багатьох інших. 50 Cent відповів своїм музичним кліпом на трек «Piggy Bank», у якому Гейм зображений у ролі ляльки Містера Картопляної Голови, а також пародіює інших суперників. Відтоді обидві групи продовжували атакувати одна одну. Game випустив ще два мікстейпи, Ghost Unit і мікстейп/DVD під назвою Stop Snitchin Stop Lyin. 50 Cent відповів на «Not Rich, Still Lyin'», де він висміює Гейма . Крім того, G-Unit почали реагувати на численні мікстейпи, а тодішній новий учасник G-Unit Spider Loc почав дисити Гейма. Гейм відповів «240 Bars (Spider Joke)», піснею, головним чином націленою на Spider Loc, але також зверненою до Tony Yayo та реп-групи M.O.P., а також піснею «The Funeral 100 Bars».
Ворожнеча між Game та Roc-A-Fella Records виникла внаслідок попереднього суперництва з Мемфісом Бліком щодо назви його лейблу (Get Low Records), який був схожий на той, з яким раніше був підписаний Game (Get Low Recordz). У синглі «Westside Story» Гейм пише: «Я не застібаю сорочки і не їжджу на Майбахах», що було сприйнято як випад в сторону Jay-Z, хоча Гейм заявив, що це було адресовано Джа Рулу. Пізніше Jay-Z виконав фрістайл на радіошоу Funkmaster Flex на Hot 97, і в ньому він неодноразово використовував слово game, яке деякі фанати хіп-хопу вважали спрямованим на Game. Гейм відповів піснею «My Bitch», у якій перший куплет спрямований на G-Unit, другий — на Jay-Z, а третій — на Шуга Найта.
Через суперечку з 50 Cent Game залишив Aftermath Entertainment і почав співпрацювати з Geffen Records, щоб звільнитися від будь-яких зобов’язань перед G-Unit. Другий альбом Гейма Doctor's Advocate вийшов 14 листопада 2006 року. Дата виходу альбому була перенесена Геймом, щоб довести, що він може досягти успіху без допомоги Дре і 50 Cent. Гейм спочатку оголосив у журналі XXL, що в альбомі буде кілька композицій Dre, однак під час інтерв’ю на Power 105 він оголосив, що в альбомі їх не буде (проте в Інтернеті є неопубліковані композиції, спродюсовані Dre, але невідомо, чому він не з’явився на Doctor's Advocate). Альбом дебютував під номером 1 у Billboard 200, продавши понад 358 000 копій за перший тиждень.
У 2007 році він знявся в епізодичній ролі у фільмі «Beef IV».
LAX і The R.E.D. Album (2007-2012) Новий альбом Game LAX вийшов 26 серпня 2008 року лейблом Geffen Records. Першим офіційним синглом стала пісня «Game's Pain», де в приспіві можна почути Кішу Коул. Іншими сингласми стали: «Dope Boys», яку Гейм виконав із Тревісом Баркером, «My Life» за участю Lil Wayne і «Camera Phone» разом з Ne-Yo. Альбом під номером 2 у Billboard 200, продавши понад 238 000 копій у перший тиждень. До 22 жовтня 2008 року продано 660 000 копій тільки в Сполучених Штатах. LAX отримав багато схвальних відгуків від критиків, які високо оцінили продакшн.
23 серпня 2011 року вийшов четвертий студійний альбом репера The R.E.D. Album на лейблах Aftermath Entertainment і Interscope Records. Гейм працював над цим релізом з 2009 року.. Першим офіційним синглом стала пісня «Red Nation» за участю репера Lil Wayne, на яку був знятий кліп. Сингл вийшов 12 квітня цього року в США, а 3 травня – у всьому світі. Наступним синглом стала пісня «Pot of Gold» за участю співака Кріса Брауна, на яку також було знято відео. Альбом дебютував на вершині чартів і продався у кількості 98 000 копій за перший тиждень.
Jesus Piece і наступні релізи (2012-2018)
Незабаром після випуску восьмого студійного альбому, який довго відкладався, Гейм оголосив про початок роботи над своїм дев'ятим альбомом. У той час під назвою Soundtrack to Chaos він сказав, що в альбомі не буде його «викидати ім’я» або в якості запрошених виконавців для вокалу. У березні 2012 року Гейм оголосив, що назву альбому було змінено на F.I.V.E.: Fear Is Victory's Evolution і що це може бути його останнім альбомом, випущеним під Interscope , але 28 серпня репер опублікував нову назву: Jesus Piece.