Мандолі́на () — струнний щипковий музичний інструмент. Виконавець защипує струни плектром, протяжні ноти виконуються тремоло.
Мандоліна з'явилася в XVI столітті в Італії і вже згодом стала найпоширенішим народним інструментом. Поступово вона стала популярною і в інших країнах. Найпоширенішою стала неаполітанська мандоліна, з чотирма подвійними струнами, які настроюють по квінтах, як домру. Аплікатура аналогічна скрипковій. Міланська мандоліна має п'ять подвійних струн.
Мандоліну використовують як сольний, акомпонуючий і ансамблевий інструмент. Існують також оркестри мандолін різних розмірів, іноді в їхній склад входять також гітари. Такі оркестри звуться неаполітанськими. У класичній музиці яскравим прикладом використання мандоліни є серенада Дон Жуана з однойменної опери В. А. Моцарта. Мандоліна також була популярна в Київській Русі (Україна) також її використовували в радянській кінопродукції (наприклад, у фільмі «Пригоди Буратіно»).
Див. також Мандочель
Джерела
Музыкальный словарь в рассказах / Михеева Л. — М.: 1986 г. 176 с. Энциклопедия юного музыканта / И. Ю. Куберский, Е. В. Минина. — СПб.:ООО «Диамант», 2001. — 576 с.