Гангеядева

Гангеядева (; д/н — 1041) — 9-й магараджа держави Чеді-Дагали у 1015—1041 роках (з 1037 — магараджахіраджа). Відомий також як Гангея Вікрамадітья.

Життєпис Походив з раджпутського клану Калачура. Син Коккали II. 1015 року після смерті батька успадкував владу. Невдовзі зазнав поразки й вимушений був визнати зверхність Бходжи Парамари, магараджи Малави. Внаслідок цього вимушений був воювати на боці останнього проти Джаясімхи II з Західних Чалук'їв. Втім після перших успіхів разом із своїм сюзереном зазнав невдачі. У своєму написі Мукундпур 1019 року приймає титул Магарха-магамахаттака.

У середині 1020-х років боротьба Парамара проти султана Махмуда Газневі дозволило відновити незалежність. Але вже через декільк років знову зазнав поразки від Бходжи Парамари й знову підтвердив свою залежність. У 1027 році спільно з Бходжею виступив проти Від'ядхари, магараджи Чандела. В наступній битві жодна зі сторін не здобула перемогу, але разом кожен приписав собі перемогу.

Новий шанс відновити самостійність Гангеядева отримав у 1030-х роках. Він здійснив набіги на кілька сусідніх раджпутських держав. Ймовірно між 1033 і 1035 роками він приєднав до своїх володінь міжріччя Гангу і Ямуни з містами Варанасі і Праяградж, віднявши їх в Махіпали I з імперії Пала, що був послаблений поразками від держави Чола. Разом з тим 1034 року Гангеядева не зміг завадити захопленню та пограбуванню Варанасі газневідськими військами Ахмедом Ніялтігіна, вала Пенджабу.

За цим вступив до регіону Уткала (Західна Бенгалія), де спільно з Камалараджею, магараджею Ратнапуру, завдав поразки Шубхакару II, магараджі Тошали. Але війна з Яяті II з династії Сомавамші (в Одіші) не виявила переможця. Незважаючи на це Гангеядева прийняв титул трікалінгадгіпаті (володар Трікалінги).

1036 року повалив Джасапалу, магараджахіраджу Гуджара-Пратіхара, захопивши старовинне церемоніальне місто Каннаудж. Цим закріпив амбіцію наслідувати давнім імперіям. 1037 року прийняв пишні титули парамабхаттарака, магараджадхіраджа і парамешвара, що ставило його на один рівень з Західними Чалук'ями. Також йому було надано почесне ім'я Вікрамадітья. Також став карбувати золоті монети з власним ім'ям з одного боку, з іншого — богиня Лакшмі (знайдено 9 типів з різними вмістом золота). Це стало зразком для інших правителів Індостану, насамперед Чандела. В подальшому також випускав, срібні, срібно-мідні (білони) та мідні монети.

Написи в Калачурі також приписують Лакшмікарні, синові Гангеядеві, успішні походи до Анги, що була під владою імперії Пала, і Кіри (долина Кангра) у відповідь на вторгнення Ахмеда Ніялтігіна, вала Пенджабу

Помер 1041 році в Праяграджі. В написах є свідчення, що сотня його дружин й наложниць здійснили саті. Спадкував владу старший син Лакшмікарна.

Джерела R. K. Sharma (1980). The Kalachuris and their times. Sundeep. OCLC 7816720. Mahesh Singh (1984). Bhoja Paramāra and His Times. Bharatiya Vidya Prakashan. OCLC 566111008. R. K. Dikshit (1976). The Candellas of Jejākabhukti. Abhinav. ISBN 9788170170464. Gurcharn Singh Sandhu (2003). A military history of medieval India. Vision. ISBN 9788170945253. OCLC 52107183. Saikat K. Bose (2015). Boot, Hooves and Wheels: And the Social Dynamics behind South Asian Warfare. Vij. ISBN 978-9-38446-454-7.