Діало́г ( — «розмова») — двосторонній обмін інформацією (розмова, спілкування) між двома людьми (або у технічній мові — людиною та ЕОМ) у вигляді питань та відповідей.
Монологічний і діалогічний тексти відрізняються між собою як з погляду структури, яка лежить в основі мовленнєвої ситуації, так і з погляду закономірностей текстоутворення, що в них діють (О. І. Москальська).
Відмінності в структурі мовленнєвої ситуації визначаються розподілом ролей між учасниками мовленнєвого процесу. Монологічний текст — це усне чи письмове мовлення однієї особи, інший учасник мовленнєвого акту — адресат, реципієнт*, або мислиться, або не відразу реагує (лінійний ланцюжок речень). Діалогічний текст репрезентує альтернативний ланцюжок, що утворюється чергуванням висловлювань двох чи декількох учасників мовлення.
В основі діалогу лежить діалогічна єдність: вираження думок та їх сприйняття, реакція на них, що знаходить відображення у структурі цього акту мовлення. Діалог складається з взаємопов'язаних реплік співрозмовників.
Діалогічне спілкування являє собою не один якийсь вид мовленнєвої діяльності його учасників, а мовленнєвий акт (обмін інформацією), у якому говоріння і слухання — нерозривно пов'язані види мовленнєвої діяльності.
Основними ознаками діалогу є: намір, цілеспрямованість, правила ведення розмови.
Цілеспрямованість мовленнєвої дії в діалозі — це наявна чи прихована мета мовця (слухача) (повідомлення про щось, питання, наказ, порада, обіцянка і под.).
Для того, щоб досягнути своєї мети кожний із співрозмовників реалізує свій намір, спонукаючи партнера до певних мовленнєвих дій. Необхідними для діалогу є правила ведення розмови: а) повідомлення подається певними порціями; б) повідомлення відповідає темі розмови; в) співрозмовники роблять мовлення зрозумілим, послідовним.
Існує типовий набір смислових частин розмови:
установлення контакту із співрозмовником (зоровий — мовленнєвий, зоровий + мовленнєвий); початок розмови; розвиток теми (реакція співрозмовника + репліки); кінцівка розмови. Джерелами діалогу є:
діалогічність внутрішнього світу людини; розвинуті соціальні почуття як прихована форма “переддіалогу” (когнітивні та емоціональні компоненти); соціальні відносини, які характеризують колектив; ціннісне ставлення людини до людини; наявність різних позицій – від несумісності точок зору до узгодженості думок (бесіда, яка будується на запитанні-відповіді, не відкриває внутрішньої природи діалогу); можливість вираження вільної думки та розуміння індивідуального внеску особистості в розвиток діалогу.
Як правильно скласти діалог. Щоб скласти діалог, визначте тему та мету розмови, продумайте структуру (початок, основна частина, кінець) та сплануйте репліки учасників, а потім запишіть їх з нової репліки, ставлячи тире перед кожним висловлюванням. Кожна репліка пишеться з великої літери і без лапок, а слова автора (якщо вони є) оформлюються згідно з правилами пунктуації для прямої мови
Див. також Монолог Стихомітія
Примітки
Література Діалог // Основи мовленнєвої діяльності. Автори — А. П. Загнітко, І. Р. Домрачева. Навчальний посібник для студентів денної, безвідривної та очно-заочної прискореної форми навчання спеціальності 2001. — Донецьк, Український культурологічний центр, 2001. — 56 с. ISBN 966-7517-14-4. Леонтьев А. А. Язык, речь, речевая деятельность. — М ., 1969. Львов М. Р. Основы теории речи. — М., 2000.
Посилання
Разговор объединяет мозговую деятельность — статья на Ivetta. Правописний словник / зредаґував А. Орел. — Авґсбурґ : б. в., 1946. — 264 с. 55, діялог Діалог як форма інтерактивної взаємодії // Вплив на розвиток мотиваційно-ціннісного компонента культури ... / І. В. Сандовенко, Л. В. Кнодель – С. 281-282.