Зоря Людвіга (), також HD 116798 — зоря в приполярному сузір'ї Велика Ведмедиця в астеризмі Великий Віз. Зоря має видиму зоряну величину +7,58m, згідно зі шкалою Бортля, її видно неозброєним оком на ідеально темному небі. Власне зоря лежить майже точно посередині між Міцаром та Алькором і має спектральний клас, подібний до останнього, проте в систему Міцар — Алькор вона не входить, оскільки відстань до неї приблизно вчетверо більша: до неї бл. 300 світлових років, тоді як до системи Алькор — Міцар — лише 78.
З вимірів паралаксу, отриманих під час місії Gaia, відомо, що зоря видалена приблизно на 300,5 св. р. (92,1 парсека) від Землі Gaia DR2 record for this source at VizieR. Зоря спостерігається на широтах північніше 36° південної широти, тобто її видно практично на всій території населеної Землі, за винятком приполярних областей Антарктиди, а також південних областей Чилі, Аргентини, Африки та Австралії. Найкращий час спостереження — квітень.
Історія відкриття 16 листопада 1616 року Бенедетто Кастеллі, друг і учень Галілея, направив тому лист, де описував свої спостереження «зорі поблизу Міцара, видимої лише за допомогою телескопа». Кастеллі виміряв яскравість зорі й визначив, що її видима зоряна величина дорівнює 8. Він доклав до письма малюнок зоряного неба і наполягав на тому, що зоря трохи відійшла від позиції, зафіксованої минулого літа в резиденції Галілея у Флоренції, Беллосгардо.
2 грудня 1722 року спостерігав цю зорю через 6-футовий (183 см) телескоп астрономічної обсерваторії Гіссенського університету (Гіссен, Німеччина). Йому здалося, що він спостерігав власний рух небесного тіла. Він дійшов висновку, що відкрив нову планету, і назвав її Зоря Людвіга () на честь ректора та засновника університету Людвіга V (ландграфа Гессен-Дармштадтського між 1596 та 1626 рр.). Але з огляду на те, що об'єкт перебуває надто далеко від площини екліптики, а також після ретельної перевірки було зроблено висновок, що він не може бути планетою. Замість слави Лібкнехт дістав чимало критики від своїх колег.
Властивості зорі Зоря Людвіга — це біло-жовтий гігант спектрального класу / . Це вказує на те, що водень у ядрі зорі вже закінчився і вона зійшла з головної послідовності. Спектр зорі свідчить, що вона лежить на межі спектральних класів A і F.
Радіус зорі, виміряний під час місії Gaia, виявився не дуже великим для зорі-гіганта: він дорівнює 1,61 сонячного. Те ж можна сказати й про світність зорі: вона дорівнює 6,159 сонячної. Температура зорі, виміряна під час місії Gaia, дорівнювала 7167 К. Вона надає зорі характерний білий колір і робить її джерелом ультрафіолетового випромінювання.
Аби планета, аналогічна Землі, отримувала приблизно стільки ж енергії, скільки вона отримує від Сонця, її треба було б помістити на відстані 2,48 астрономічної одиниці, тобто приблизно туди, де в Сонячній системі розташований Пояс астероїдів. Причому з такої відстані Зоря Людвіга виглядала б на третину менше Сонця, яким ми його бачимо з Землі: вона мала б кутовий розмір 0,35° (кутовий діаметр Сонця — 0,5°).
Література
Johann Georg Liebknecht: D. Io. Georgii Liebknecht… Uberior stellae Ludovicianae noviter detectae, etc, Gissae, 1723 (16 p; 4. º) Ondra, Leos: Box: Mizar, Alcor, і Sidus Ludoviciana, Sky and Telescope, vol. 108, number 1, page 74 (2004) Richard Hinckley Allen: Star Names. Their lore and meaning", Dover Publishing, New York 1963, ISBN 0-486-21079-0, 446. Robert Burnham, Jr.: Burnham's Celestial Handbook. An Observer's guide to universe before the Solar System, Vol. III, Dover Publishing, New York 1978, ISBN 0-486-23673-0, 1955.
Посилання
Зображення Зорі Людвіга
Примітки