Нікколо дель Арка (; бл. 1435—1440 — 2 березня 1494) — італійський скульптор епохи Раннього Відродження, який працював переважно в теракоті. Він також відомий під іменами Нікколо да Рагуза (), Нікколо да Барі () та Нікколо д'Антоніо д'Апулія (). Прізвище «dell'Arca» стосується його внеску в гробницю святого Доменіка (Гробниця святого Домініка).

Місце і рік його народження невідомі. Ймовірно, він народився в Апулії, можливо, в Барі, а потім, найімовірніше, деякий час жив у Далмації. За словами К. Гнуді (), він там навчався у далматинського скульптора Юрая Далматинця.

Деякі історики мистецтва приписують бургундські елементи в його скульптурі його можливій роботі над тріумфальній арці Кастель-Нуово в Неаполі в 1450-х роках (де він познайомився б із каталонським скульптором Ґільємом Саґрера і перебував під впливом його стилю).

Інші, відкидаючи його навчання в Неаполі, натомість стверджують, що він подорожував до Франції наприкінці 1460-х років. Відповідно, його подальше навчання потім нібито проходило в Сієні під впливом робіт Якопо делла Кверча та Донателло.

Кар'єра і роботи Вперше він згадується у вересні 1462 року в Болоньї як Маестро Ніколо да Пулья (), «майстер теракотових фігур». Ймовірно, це відноситься до «Оплакування Христа», теракотової групи в святилищі Санта-Марія-делла-Віта в Болоньї (також згадується в буллі 1464 року Папи Павла II). Група з шести окремих фігур у натуральну величину стоїть півколом навколо мертвого Христа в лежачій позі. Драматичний пафос, вираження скорботи і муки фігур посилюється реалістичністю драматичних деталей їх обличчя. Однак дата цього новаторського внеску в скульптуру епохи Відродження невідома. Іноді вказують близько 1460 року, а деякі дослідники датують створення між 1485 і 1490 роками.

1469 року він отримав замовлення на амбітну нову надбудову на гробниці святого Домініка: спіральну надбудову та кілька окремо стоячих фігур на вершині саркофага. Цей саркофаг із останками святого Домініка був вирізьблений за два століття тому Нікола Пізано та його майстернею (між 1265 і 1267 роками). Його завершили Арнольфо ді Камбіо та фра Гульєльмо Аньєллі. Нікколо дель Арка додав вишуканий шпиль із вражаючою статуєю «Бога-Батька» на вершині канделябра, яку тримають два путті та чотири дельфіни, усі вкриті фестонами з фруктами. На карнизі біля його основи посередині розташована невелика «П'єта», оточена двома ангелами, а по чотирьох кутах стоять чотири євангеліста в східному вбранні. Нижня частина надбудови оточена окремо стоячими фігурами: святі покровителі Болоньї (Святий Франциск Ассізький), святий Петроніо (початий Нікколо, але закінчений молодим Мікеланджело в 1494 році), Святий Домінік і Святий Флоріан. На задній частині стоять Свята Анна, Святий Іван Хреститель (скульптор Джіроламо Кортелліні в 1539 році), святий Прокл та святий Вітале. Нікколо також додав статую «Ангел, що тримає свічник» на лівій стороні вівтарної плити (справа — це робота Мікеланджело).

Нікколо дель Арка працював над цим шедевром між 1469 і 1473 роками, залишивши його незавершеним. Ймовірно, він з перервами займався цим до самої смерті. Мистецтвознавці бачать у цьому шедеврі суміш впливів: бургундського, флорентійського та нетосканського (наприклад, деталі в одязі). Те, як ці статуетки виражають їхні емоції, візерунки на їхніх сукнях і зачісках передають стиль Якопо делла Кверча.

Деякі інші важливі роботи включають теракотове погруддя Святого Домініка (1474) (у музеї базиліки Сан-Доменіко в Болоньї), мармурову статую Святого Івана Хрестителя (в Ескоріалі в Мадриді) і теракотову фігуру Святої Моніки (бл. 1478—1480) (Палац-музей у Модені).

Примітний також теракотовий горельєф «Мадонни ді Пьяцца» (1478) на стіні Палаццо Комунале в Болоньї. У помітних складках драпіровок видно вплив Якопо делла Кверча, а також сліди динамічного натуралізму його сучасника Андреа дель Верроккйо.

Виноски

Джерела