Ка́пище — язичницький храм у східних і балтійських слов'ян дохристиянського часу, також давньослов'янське слово, яким називається простір язичницького храму, розміщений за вівтарем і призначений для розміщення капів — статуй, кумирів.
У храмах античної Греції і Риму, а також в етруській традиції капище замінюється целлами — спеціально побудованими критими приміщеннями.
У капище має доступ тільки жрець та його помічники.
Якщо вівтар поєднується з жертовником (так було в античному світі і в деяких семітів), він розташовується просто неба, інакше він може перебувати під загальною покрівлею з капищем («закриті» храми Скандинавії).
В авраамічних релігіях капищу відповідає «святеє святих» (юдаїзм), «вівтар» (православ'я), «пресвітерій» (католицизм).
Див. також Давньослов'янські святилища Требище Вівтар Жертовник Храм Православний храм Скинія Синагога Мечеть
Примітки
Джерела та література Вілкул Т. Л. Капище // Русанова И., Тимощук Б. Языческие святилища древних славян. — М. : Ладога-100, 2007. — ISBN 5-94494-051-3. Диба Юрій. Корсунські «капища» Володимира Святославовича
Посилання Капище // Українська Релігієзнавча Енциклопедія БЪЛГАРСКОТО ЕЗИЧЕСТВО — КАПИЩА, КУМИРИ и ЖРЕЦИ / Анчо Калоянов .