Є (; вимовляється , при народженні Каньє Омарі Вест (), раніше відомий під ім'ям Каньє Вест (); 8 червня 1977, Атланта, Джорджія, США) — американський репер, музичний продюсер і дизайнер. Виріс у Чикаго, де з юних років був пов'язаний з музикою. Наприкінці 1990-х, на початку 2000-х здобув славу як продюсер, взявши участь у створенні хітів для Jay-Z, Ludacris, Таліб Квелі і Аліша Кіз. Кинувши навчання в університеті, став репером, випустивши дебютний альбом 2004 року, The College Dropout. За ним пішли альбоми Late Registration 2005 року, Graduation 2007 року, 808s & Heartbreak 2008 року, My Beautiful Dark Twisted Fantasy 2010 року, спільний з Jay-Z альбом Watch the Throne 2011 року, Yeezus 2013 року, The Life of Pablo 2016 року, Ye 2018 року, Jesus Is King 2019 року, Donda 2021 року, Vultures 1 і Vultures 2 з Ty Dolla Sign 2024 року та Bully 2026 року.
Попри те, що триває повномасштабна війна РФ проти України, в Каньє Веста заплановані 2 концерти у Росії 10 і 11 жовтня 2026 року у місті Санкт-Петербург, через що на нього знову вилився великий шквал критики.
Відомий висловлюваннями на церемоніях і в соцмедіа, що неодноразово призводило до скандалів. Як дизайнер працював з такими компаніями, як Nike і Louis Vuitton, а 2013 року запустив спільно з Adidas лінію одягу YEEZY. Також заснував лейбл GOOD Music і креативне агентство DONDA. З 2014 до 2022 року був одружений з зіркою реаліті-шоу і моделлю Кім Кардаш'ян. З 2023 року одружений з Б'янкою Цензорі.
Здобув визнання критиків і його неодноразово називали одним з найвидатніших артистів XXI століття. Його зараховують до списків найвидатніших реперів усіх часів та називають однією з найвидатніших постатей у хіп-хопі. Його музиці, що характеризується частими стилістичними змінами, приписують сприяння появі нових поколінь реперів, які не відповідали канонам гангста-репу. Він також увійшов до числа найбільш продаваних артистів, сумарний обсяг продажів його альбомів і синглів в цифровому форматі і на фізичних носіях перевищив 160 мільйон примірників. Вест виграв 24 премію «Греммі», завдяки чому є одним з рекордсменів за кількістю виграних номінацій і рекордсменом серед хіп-хоп-музикантів, а також артистів свого віку. Його альбоми внесено до різних списків найкращих альбомів, зокрема до списку 500 найкращих альбомів усіх часів за версією журналу Rolling Stone. Кілька разів потрапляв до різних списків журналу Forbes і двічі — до щорічного списку 100 найвпливовіших людей світу за версією журналу Time.
Талісманом і торговельною маркою Веста є іграшковий ведмідь, зображення якого з'являлися на обкладинках його трьох альбомів.
Життєпис
Дитинство і юність Каньє Омарі Вест народився 8 червня 1977 року в Атланті, штат Джорджія. Його батьки розлучилися, коли йому було три роки, після чого Каньє зі своєю матір'ю переїхали до Чикаго, штат Іллінойс. Його батько, Рей Вест (), був у партії «Чорних пантер» і був одним з перших фотожурналістів-афроамериканців у щоденній газеті The Atlanta Journal-Constitution. Мати Каньє, Донда Вест (), була професором в університеті Кларк-Атланта, де викладала англійську мову, надалі — деканом факультету англійської мови в Державному Університеті Чикаго, до того, як завершила свою кар'єру, щоб стати менеджером сина. Каньє Вест жив у родині середнього класу і навчався в середній школі Поларіс () в Оук-Лон, передмісті Чикаго. На питання журналістів про свої оцінки в школі, Вест відповів, що вчився «на четвірки-п'ятірки».
У десять років Вест з матір'ю переїхав до міста Нанкіна в Китаї, де вони жили, поки вона працювала у Нанкінському університеті за програмою обміну. За її словами, Вест був єдиним іноземним учнем у своєму класі, але він швидко влився в колектив, вивчивши китайську мову, яку, однак, забув невдовзі після того, як вони повернулися до США.
Змалку Вест виявляв інтерес до творчості. У п'ять років, повертаючись з відпочинку, він написав вірша. За словами матері, коли він був у третьому класі, вона почала помічати інтерес сина до малювання й музики. Сам Вест стверджує, що хотів розробляти комп'ютерні ігри. Його мати подарувала йому комп'ютер Amiga, на якому була програма для створення музики. За його словами, він навчився працювати з нею щоб створювати музику для ігор. Живучи в Чикаго, Вест брав активну участь у міському хіп-хоп-співтоваристві. У третьому класі почав читати реп, а у сьомому — створювати Інструментали, які пізніше почне продавати іншим музикантам. У тринадцять років Вест написав композицію «Green Eggs and Ham» і почав вмовляти свою матір заплатити 25 доларів на годину за запис на студії. Студія була далекою від досконалості: мікрофон у ній звисав зі стелі на плічці. Попри це, Вест був радий і дуже хотів записатися на цій студії. Бачачи це, його мати не могла відмовити йому. Незабаром Вест познайомився з продюсером No I.D., з яким він швидко подружився. No I.D. став наставником Веста і навчив його працювати з семплером, який Весту подарували у п'ятнадцять років.
Закінчивши школу, 1997 року він отримав стипендію на навчання в Американській академії мистецтв, де навчався малюванню. Однак незабаром перейшов у Державний Університет Чикаго, де почав вивчати англійську мову. У 20 років, зрозумівши, що завантажений графік навчання заважає йому займатися музикою, кинув навчання. Це дуже засмутило матір, яка працювала в цьому університеті. Пізніше вона скаже: «Мені все життя вбивали в голову, що коледж — це квиток у гарне життя… Але деякі кар'єри не вимагають навчання в коледжі. Каньє, щоб створити альбом College Dropout, необхідно було мати силу волі, а не йти шляхом, який запропонувало суспільство».
1996—2002: Початок кар'єри і робота з Roc-A-Fella Records Каньє Вест почав свою музичну кар'єру в середині 1990-х років, створюючи інструментали для місцевих музикантів. Зрештою він сформував свій музичний стиль, основою для якого стали прискорені семпли соул-композицій. Перша офіційна згадка Веста зустрічається на дебютному і єдиному альбомі чиказького репера Grav, Down to Earth, 1996 року, для якого Вест спродюсував вісім композицій і сам виконав куплет у композиції «Line For Line». Деякий час Вест був таємним продюсером американського продюсера, менеджера і репера D-Dot. Працюючи з D-Dot, Вест не міг вести сольну кар'єру, тому наприкінці 1990-х організував гурт Go-Getters, до якого, крім нього увійшли інші представники чиказької реп-сцени і за сумісництвом його друзі: GLC, Тіммі G, Really Doe і Arrowstar. Гурт записав кілька композицій, виступав на радіо і взяв участь у фотосесії. 1999 року Go-Getters записали свій єдиний альбом, World Record Holders, який, однак, не виходив офіційно.
Кінець 1990-х Вест провів продюсуючи альбоми відомих музикантів і гуртів. Став продюсером пісні «My Life» на другому альбомі Foxy Brown, Chyna Doll, випущеному в 1999 році. Chyna Doll став першим альбомом жінки-репера, який дебютував на першому рядку чарту Billboard 200. Серед альбомів, спродюсованих Вестом, також були дебютний і єдиний альбом гурту Harlem World The Movement і The Truth репера Beanie Sigel. Наприкінці 1990-х також став продюсером дебютного альбому D-Dot, Tell ’Em Why U Madd, який він випустив від особи The Madd Rapper — персонажа, що вперше з'явився в скиті з альбому The Notorious B.I.G. Life After Death, Tell 'Em Why U Madd не мав комерційного успіху, але містив куплети у виконанні маловідомих на той момент реперів 50 Cent і Eminem.
Успіх прийшов до Веста в 2000 році, після того, як він почав працювати з музикантами лейблу Roc-A-Fella Records. Широка популярність як продюсера прийшла до Веста після роботи над альбомом репера Jay-Z The Blueprint. Музичні критики відзначили продакшн Веста, тоді як сам Jay-Z називав Веста «генієм». The Blueprint називають класикою хіп-хопу і включили до численних списків найкращих альбомів, серед яких 500 найкращих альбомів усіх часів за версією журналу Rolling Stone і подібний список журналу NME. Як продюсер Roc-A-Fella Records, Вест працював над альбомами інших музикантів лейблу, серед яких Beanie Sigel, Freeway, Cam'ron. Він також працював над хітами для таких виконавців, як Таліб Квелі, Ludacris, Nas, T.I., Бейонсе, Аліша Кіз і Джанет Джексон.
Попри успіх, Каньє Вест бажав більшого: він мріяв стати репером. Однак, хоч багато хто і вважав його талановитим продюсером, ніхто не вважав його репером. За словами Таліба Квелі, «всі намагалися знайти спосіб отримати від нього інструментали так, щоб він не почав читати їм реп». Звукозаписні компанії відмовляли йому, посилаючись на невідповідність образу гангста-репера і на те, що його дитинство і юність не проходили так само, як у інших представників жанру. Вест вів переговори з Capitol Records і контракт був майже готовий, коли хтось сказав президентові лейблу, що Вест «всього-лише продюсер/репер» і що «[його альбоми] не будуть продаватися», після чого лейбл відмовив Весту. Одним з перших талант репера у Весті помітив Таліб Квелі. Вест був продюсером його альбому Quality і одна зі спродюсованих ним композицій, «Get By», стала найуспішнішою сольною композицією Квелі. Квелі вирушив у концертний тур і взяв з собою Веста, дозволивши йому виступати разом з ним. Ці виступи стали одними з перших публічних виступів Веста. Пізніше він неодноразово дякуватиме Квелі за це, зокрема і в композиції «Last Call» на своєму дебютному альбомі. Невдовзі глава лейблу Roc-A-Fella, Деймон Деш, все-таки вирішив підписати Веста на свій лейбл. Однак і вони не відразу повірили в Веста. Як пише журнал Time, «коли Каньє Вест вперше попросив хлопців з Roc-A-Fella дозволити йому читати реп, [в кімнаті] запанувало ніякове мовчання».
23 жовтня 2002 року Каньє Вест потрапив у серйозну автокатастрофу по дорозі додому зі студії звукозапису в Лос-Анджелесі, заснувши за кермом. Внаслідок аварії його щелепа виявилася роздробленою і на неї довелося накласти дротяну шину. Це надихнуло Веста на написання композиції «Through the Wire» (букв. — «Через шину»), яку він записав через два тижні після виходу зі шпиталю, ще зі зламаною щелепою. «Through the Wire», в якій Вест розповів про свої труднощі після аварії, стала основою його дебютного альбому. Сам Вест заявляє, що «всі найкращі музиканти в історії розповідали [в своїй творчості] про труднощі, з якими їм довелося зіткнутися»: «All the better artists—I don't want to use the word ’great’ because it'll come off as arrogant or whatever—all the better artists in history have expressed what they were going through». Він також зазначив, що робота над альбомом була його «ліками», які відволікали від болю. Вперше «Through the Wire» була випущена Вестом в складі мікстейпу Get Well Soon… у 2003 році. Водночас він повідомив про роботу над своїм дебютним альбомом, The College Dropout, головною темою якого стало «прийняття своїх власних рішень».
2003—2006: The College Dropout і Late Registration
Вест працював над The College Dropout, приносячи в студію свій рюкзак Louis Vuitton, заповнений дисками з музикою. За словами GLC, на роботу над одним інструменталом у Веста йшло 15 хвилин. Водночас його друг і менеджер, Джон «Monopoly» Джонсон, заявляє, що Вест працював над The College Dropout тривалий час, почавши ще в Чикаго, роками зберігаючи собі інструментали на той момент, коли нарешті зможе стати репером. Роботу над альбомом Вест закінчував у Лос-Анджелесі, де проходив реабілітацію. Невдовзі після того, як він закінчив роботу над альбомом, цифрова версія альбому витекла в інтернет, за кілька місяців до релізу. Тоді Вест вирішив значно переробити альбом, поліпшивши його якість, додавши до композицій струнні інструменти, госпел-хори і нові куплети. Перфекціонізм Веста призвів до того, що реліз альбому переносився тричі з початкової дати — серпень 2003 року.