Карл Цезар Ріттер фон Леонгард, також Карл Цезар (12 вересня 1779, Румпенгайм — 23 січня 1862, Гайдельберг) — німецький мінералог.

Життєпис Леонард рано втратив батьків. Його мати Сюзанна (1741—1792) була донькою Жака Сезара Годефруа (1706—1758). Вона померла в 1792 р. Його батько Йоганн Конрад Леонгард (1745—1794) був на службі у ландграфа Карла фон Гессен-Касселя. Карл Цезар Леонард отримав лише середню освіту, але він був амбітним і вдосконалював свої знання, щоб отримати вищу освіту. У 1797 році він почав вивчати камералістику в Марбурзькому університеті, який продовжив у Геттінгенському університеті.

Професійна кар'єра Він розпочав свою професійну діяльність у 1801 році на посаді асесора в Landsteuerdirektion Hanau у графстві Ганау-Мюнценберг, яке належить до ландграфства Гессен-Кассель.Kurz, S. 6. Ландграфство, яке в 1803 році було піднесено до гессенського курфюрства, зникло в 1806 році, коли владу захопив Наполеон, який спочатку керував графством Ганау військовими, але зрештою поступився ним великому герцогству Франкфурта. Чиновник Леонгард був захоплений зміною правління, а також зробив кар'єру: у 1809 році він став радником палати і консультантом копалень. Через рік великий герцог Карл Теодор фон Дальберг призначив його головою доменної адміністрації Великого герцогства Франкфуртського, а в 1813 році він став генеральним інспектором і таємним радником. Але в тому ж році наполеонівська імперія впала. 30./31. Жовтень 1813 р. Битва при Ханау відбулася за воротами міста. Леонгард був очевидцем того, що трапилося, і написав докладний опис подій, який кілька разів публікувався. У ході радикальної реставрації курфюрстом Вільгельмом I усі державні службовці були понижені до рівня, на якому вони були, коли курфюрство розпалося: Леонгард знову став асесором.

Цей невтішний політичний розвиток полегшив йому переїзд до Баварії в 1815 році. Король Максиміліан I, який познайомився з Леонгардом у Ганау, запропонував йому посаду в Баварській академії наук, іноземним членом якої він став у 1818 році. Леонгард не звик до тамтешнього способу життя та звичаїв у «королівстві кабали», як він називав Мюнхен, і тому в 1818 році він прийняв виклик від державного міністра Бадена Сигізмунда фон Райценштейна на новостворену кафедру мінералогії в Гейдельберзькому університеті. Був призначений великокнязівським таємним радником.

Наукова кар'єра Під впливом Йоганна Фрідріха Блюменбаха він все більше захоплювався мінералогією і почав колекціонувати мінерали. Він листувався з Леопольдом фон Бухом, Йоганном Вольфгангом фон Гете, Абрахамом Готлобом Вернером, Александром фон Гумбольдтом і Йоганном Карлом Вільгельмом Фойгтом на мінералогічні теми та вивчав їхні праці.

У 1805 році з'явилася його перша важлива праця, довідник із загальної топографічної мінералогії. У суперечці про базальт Леонгард представляв доктрину нептунізму Вернера. Лише пізніше, приблизно в 1808 році, дослідження базальту спонукали його перейти до табору плутоністів.

Кілька подорожей привели його до Саксонії, Тюрінгії, Альп і Зальцкаммергута. Там він познайомився з Фрідріхом Мохом і Карлом Марією Еренбертом фон Моллем.

Разом з Ернстом Карлом Фрідріхом Мерцем і Йоганном Генріхом Коппом Леонгард розробив систематично-табличний огляд і характеристику мінеральних тіл, що з'явилися в 1806 році.

У 1808 році Леонгард був одним із засновників Веттерауського товариства всієї природної історії в Ганау разом із Йоганном Вольфгангом фон Гете.

З 1830 року в м'якій обкладинці вся мінералогія, яку він опублікував між 1807 і 1829 роками, з'явилася з 1830 року у спільному редагуванні з Генріхом Георгом Бронном під новою назвою «Щорічник з мінералогії, геогнозії та петрефактенкунде». З 1833 року до своєї смерті в 1862 році Леонхард і Бронн продовжували свою спільну роботу як Новий щорічник з мінералогії, геогнозії та петрефактології.

У 1817 році був опублікований його мінералогічний підручник «Propädeutik der Mineralogie», в якому надруковано уривок тексту про родовища каситериту, написаний Йоганном Вольфгангом фон Гете.Johannes Baier: Goethe und der Kassiterit von Schlaggenwald (Horní Slavkov; Tschechische Republik). — Z. geol. Wiss., 41/42, 267—273; Berlin, 2013/14 (Zusammenfassung)

У 1823 році він ввів термін «лес» або лес в геологічну та мінералогічну літературу.Löss, Löß bei Duden online Місцезнаходження, яке він вперше науково описав як лесове відслонення, Хаарлас у Гейдельберзі, з тих пір вважається locus classicus et typicusMaterialien zum Geo-Naturpark Bergstraße-Odenwald.

Окрім спеціалізованих публікацій та автобіографії, Леонгард також писав невеликі художні твори. У 1806 році він був обраний членом-кореспондентом Геттінгенської академії наук. У 1858 році він був обраний членом Леопольдіни.

Праці

Handbuch der allgemeinen topographischen Mineralogie, 1805 Band 2, Verlag Johann Christian Hermann, Frankfurt am Main 1808 (Link zum Digitalisat) Leonhard/Merz/Kopp: Systematisch-tabellarische Uebersicht und Charakteristik der Mineralkörper. In oryktognostischer und orologischer Hinsicht. J.C. Hermann, Frankfurt am Main 1806 Taschenbuch für die gesammte Mineralogie, 1807—1829 Allgemeines Repertorium der Mineralogie, 1811—1821 Leonhard/Jassoy: Formverhältnisse und Gruppirungen der Gebirge, 1812 Leonhard/Selb: Mineralogische Studien. 1812 Geschichtliche Darstellung der Schlacht bei Hanau am 30. Oktober 1813. 1. Auflage. 1813 (anonym); 2. Aufl.: 1814; 3. Aufl. 1913; ND: In: Napoleons letzte Bataille — Augenzeugenbericht der Schlacht bei Hanau am 30. und 31. Oktober 1813. Von Carl Caesar Leonhard. = ND n. d. 3. Auflage von 1913. Hanau 2013, ISBN 978-3-935395-18-2. Leonhard/Kopp/Gärtner: Propädeutik der Mineralien. 1817 Denkrede auf Werner, 1817 (Nekrolog für A.G. Werner) Naturgeschichte der Vulkane, A. Oswalds Universitätsbuchhandlung, Heidelberg 1818 (Link zum Digitalisat) Handbuch der Oryctognosie, Zwei Auflagen 1822, 1826 Erste Auflage, Verlag Mohr und Winter, Heidelberg 1821 (Link zum Digitalisat) Naturgeschichte des Mineralreiches, Verlag Joseph Engelmann, Heidelberg 1825 (Link zum Digitalisat) Zweite, vermehrte und verbesserte Auflage, Verlag J. C. B. Mohr, Heidelberg 1826 (Link zum Digitalisat) Charakteristik der Felsarten, 1823—1824 Zweite Abtheilung: Gleichartige und scheinbar gleichartige Gesteine, Verlag Joseph Engelmann, Heidelberg 1824 (Link zum Digitalisat) Geologie oder Naturgeschichte der Erde, 5 Bände, 1833—1844 Lehrbuch der Geognosie und Geologie, E. Scheizerbarts Verlagshandlung, Stuttgart 1835 (Link zum Digitalisat) Taschenbuch für Freunde der Geologie, 3 Bände, 1845—1847 Aus unserer Zeit in meinem Leben, 2 Bände, 1854—1856 Fremdenbuch für Heidelberg und die Umgegend: mit Holzschnitten, eingedruckten Lithographien und einer Karte, Druck und Verlag Karl Groos, Heidelberg 1834 (Digitalisat)

Література

Werner Kurz: Neues über Carl Caesar Leonhard. In: Hanauer Geschichtsverein 1844 e.V.: Hanau in der Epoche Napoleons = Hanauer Geschichtsblätter 47. Hanau, o. J. [ca. 2015]., S. 353—363. Werner Kurz: Vom Kurfürsten vergrault, in Bayern geadelt, in Hanau vergessen — Carl Caesar Leonhard — Augenzeuge der Schlacht bei Hanau. In: Napoleons letzte Bataille — Augenzeugenbericht der Schlacht bei Hanau am 30. und 31. Oktober 1813. Von Carl Caesar Leonhard. = ND n. d. 3. Auflage von 1913. Hanau 2013, ISBN 978-3-935395-18-2. Otto Nowotny: Carl Caesar von «Leonhards Taschenbuch für die gesammte Mineralogie» (1807—1826). In: Cartographica Helvetica. Heft 9 (1994) S. 32–38. doi:10.5169/seals-6434 Karl Siebert: Hanauer Biographien aus drei Jahrhunderten. Hanauer Geschichtsverein 1844 e.V., Hanau 1919 (= Hanauer Geschichtsblätter NF 3/4), S. 123–125. Wilhelm von Gümbel: Karl Cäsar von Leonhard. In: Friedrich von Weech (Hrsg.): Badische Biographien, Zweiter Theil, Bassermann, Heidelberg 1875, S. 17 ff., (Digitalisat) von Leonhard (Karl Cäsar). In: D. Karl Wilhelm Justi (Hrsg.): Grundlage zu einer hessischen Gelehrten und Schriftsteller Geschichte seit der Reformation bis auf gegenwärtige Zeiten. Band 18, Bayrhoffer, Marburg 1819, S. 337 ff. Інтернет-ресурси Karl Cäsar von Leonhard в The Mineralogical Record Leonhard, Karl Cäsar von в Allgemeine Deutsche Biographie Leonhard, 1. Karl Cäsar von в Nordisk familjebok

Примітки