Цанрадбан або Штутгартська рейкова залізниця () — електрична зубчаста залізниця в Штутгарті, Німеччина. сполучає райони Зюд (або точніше: його частину під назвою Геслах) і . Відкрито 23 серпня 1884 року, колія шириною 1000 мм, обладнана системою Ріггенбаха, живиться від повітряної мережі 750 В постійного струму (раніше 600 В). Лінію зараз обслуговує .

Це єдина міська зубчаста залізниця в Німеччині та одна з чотирьох зубчастих залізниць, які працюють у Німеччині, разом із , та . Проте це єдина, яка досі здійснює регулярні пасажирські перевезення загального користування. Інші три – лише туристичні залізниці.

У травні 1959 Цанрадбан був включений до генерального плану нумерації трамваїв Штутгарта. Спочатку це був номер 30, але після створення (муніципальна асоціація, яка виступає організатором громадського транспорту) він став номером 10.

Історія 23 серпня 1884: Відкриття зубчатої залізниці Штутгарт – Дегерлох, першої дистанції лінії Фільдербан, як вузькоколійної (1000 мм ) парової залізниці з системою Ріггенбаха. Компанія Filderbahn обслуговувала маршрут від Штутгарта до станції Дегерлох. 1902: Електрифікація зубчастої залізниці та сполучних колій від Дегерлоха до Гоенгайма та від Мерінгена до Фаїнгена. Через технічні неполадки електрифікацію залізниці затримали на два роки. 1903: Перенесення роз'їзду з Гайгста на Віландсгеє. 1904: Початок роботи електропотягів на зубчастій залізниці, робота паротягів обмежена недільними екскурсіями. 1918: два додаткових паротяги, отримані від швейцарської залізниці для парових послуг, які збільшилися через війну. 1920: місто Штутгарт перейняло власність над Фільдербаном, а управління ним передано Штутгартському трамваю. 1921: Припинення використання паровозів. 1926: Усі пасажирські вагони зубчастої залізниці та Фільдербану перефарбовано у ліврею SSB . Однак, щоб відрізнити транспортні засоби, що належать SSB, від транспортних засобів, які належать Фільдербану, останні тимчасово додають перед номерами транспортних засобів літеру «F». 1934: Фільдербан і зубчаста залізниця переходять у власність Штутгартського трамвая. 1935: Поставлено перші два 3-вісні вагони, номер 101 (в експлуатації до 1982 року) і 102 (списаний на металобрухт через пошкодження в 1974 році). 1936: Перенесення кінцевої станції Штутгартської зубчастої залізниці з долини на площу Марієнплац для покращення пересадок на трамвай. 1937: Вагон 103 був першим транспортним засобом, виготовленим повністю зі сталі, який був доставлений до SSB. 1950: Поставлено останні два вагони другого покоління, № 104 (сьогодні вагон-музей) і 105 (розібраний в 1995 р.). 1954: Останній вагон першого покоління, номер 109, виведено з експлуатації. 1956: переміщення причепа(ів) із Фільдербана на зубчасту залізницю для обслуговування збільшеного шкільного руху. Однак це робилося вкрай рідко і лише до 1965 року, коли цю практику було припинено. 1965: Заміна старого чавунного мосту (зазвичай його називають Турецьким мостом, оскільки його виробник, , спочатку мав намір доставити міст до Туреччини) через Нойе-Вайнстайге на сучасний залізобетонний міст. 1971: Через зміни у розташуванні колій на Марієнплац і будівництва станції метро двоколійну долинну станцію на Марієнплац було замінено одноколійною станцією, половина якої розташована на мосту через водосховище. 1974: Вагон номер 102, нещодавно виведений з експлуатації, демонструється в ході Штутгартської Масляної як атракціон. 1977: В результаті реконструкції станції Дегерлох на зубчастій залізниці було піднято сполучну колію зі сполучною залізницею, і зубчаста залізниця була ізольована від решти мережі SSB. 1978: Припинення роботи тривагонних складів. 1980: Реконструкція зубчастої залізничної колії для використання з нововведеними в експлуатацію вагонами типу ZT 4 . 1982: Введення в мережу міських залізниць сучасних моторних вагонів ZT 4. Випробування з перевезення велосипедів по похилій трасі в демонстраційному вагоні, розробленому компанією. 1984: святкування сторіччя та останній рейс традиційного зубчастого вагона 104 і демонстраційного вагона 120. 1989: Заміна колишніх поворотних дверей на ZT4 відповідними зовнішніми поворотними дверима на DT8. 1992: Продаж демонстраційного вагона 117 (виробництва 1896) Музею залізниці Гертсфельда (HMB) у Нересгаймі. До цього часу він був виставлений приватним колекціонером як пам'ятник. Сьогодні музей використовує його як вузькоколійний пасажирський транспорт на власній лінії. 1994: Подовження маршруту у верхній частині лінії до Альбплац для покращення сполучення зі штадтбаном . 2002: Повторне відкриття реконструйованого термінала та мосту на повністю переробленій та модернізованій Марієнплац (6 грудня). 2004: Заміна верхньої будови колії; часткове укладання нової, трохи вужчої зубчастої рейки. 2022: Четверте покоління вагонів ZT 4.2 виробництва Stadler Rail представлено на заміну ZT 4 після понад 40 років експлуатації.

Примітки

Посилання Stuttgart Rack Railway at trampicturebook.de