Американський модернізм, як і рух модернізму в цілому, є течією філософської думки, що виникла внаслідок масштабних змін у культурі та суспільстві в епоху модерну. Американський модернізм — мистецький і культурний рух у Сполучених Штатах, що розпочався на межі 20-го століття, з ключовим періодом між Першою та Другою світовими війнами. Як і його європейський аналог, американський модернізм виник із відмови від мислення епохи Просвітництва, прагнучи краще представити реальність у новому, більш індустріялізованому світі. Singal, Daniel Joseph. "Towards a Definition of American Modernism". American Quarterly 39.1 (1987): 7–26. Web ...

Історія Характерно, що модерністське мистецтво має тенденцію до абстракції, є новаторським, естетичним, футуристичним і самореферентним. Воно включає візуальне мистецтво, літературу, музику, кіно, дизайн, архітектуру, а також спосіб життя. Воно виступає проти історизму, мистецьких умовностей та інституціоналізації мистецтва. Мистецтвом мали займатися не тільки в академіях, театрах чи концертних залях, але й входити в буденне життя й бути доступним для всіх. Крім того, культурні інституції зосереджувалися на вишуканому мистецтві, а вчені мало звертали увагу на революційні стилі модернізму. Економічний і технічний прогрес у США під час ревучих двадцятих породив широко розповсюджений утопізм, який вплинув на деяких художників-модерністів, тоді як інші скептично ставилися до прийняття технологій. Перемога у Першій світовій війні підтвердила статус США як міжнародного гравця і додала людям впевнености в собі та почуття безпеки. У цьому контексті американський модернізм поклав початок американському мистецтву як відмінному та самобутньому від європейського смаку, порушивши мистецькі умовности, які до того часу формувалися відповідно до європейських звичаїв.

Американський модернізм скористався розмаїттям культур іммігрантів. Художники надихалися африканською, карибською, азійською та європейською народною культурою та втілювали ці незвичні стилі у своїх працях.

Американський модерністський рух був відображенням американського життя 20 століття. У світі, що швидко промислувався, в прискореному плині життя людині було легко поглинути неосяжність речей, залишити її блукати, позбавленої цілі. Соціальні кордони в расі, класі, статі, багатстві та релігії піддали викликові. У міру того, як соціальна структура зазнавала виклику з боку нових вхідних поглядів, рамки усталених переконань і соціальної структури розчинялися, і втрата ідентичности була тим, що лишалося, що зрештою перетворювалося на ізоляцію, відчуження та загальне відчуття відокремлености від будь-якого типу «цілого». Єдність згуртованої війною країни вмирала, а разом з нею ілюзія приємностей, які вона продавала своїм солдатам і народу. Світ залишився жорстоким, вульгарним і духовно порожнім.

Робітник середнього класу потрапив у зовсім непомітне становище, гвинтик надто малий, щоб сподіватися знайти визнання в набагато більшій машині. Громадяни були вражені власною марністю. Юнацькі мрії розбилися через поразку та розчарування у визнанні межі та втрати. Життя розчарованих і ізгоїв стали більш зосереджені. Стала цінуватися здатність визначити себе через працьовитість і винахідливість, створити власне бачення себе без допомоги звичних засобів. Деякі автори підтримали це, тоді як інші, наприклад Ф. Скотт Фіцджеральд, заперечували, наскільки привабливими, але руйнівними та фальшивими можуть бути цінности цих переваг.

Модерністичній Америці довелося знайти спільну мову у світі, який більше не є єдиним у вірі. Знайдена єдність лежала в спільній основі спільної свідомости всіх набутих людством умінь. Було підкреслено важливість особистості; справді обмежена природа людського досвіду сформувала зв’язок через усі мости раси, класи, статі, багатства чи релігії. Таким чином суспільство знаходило спільний зміст, навіть у безладді.

Дехто бачить модернізм у традиціях естетизму 19 століття та руху «мистецтво для мистецтва». Клемент Ґрінбергґ стверджує, що модерністське мистецтво виключає «все поза собою». Інші бачать модерністське мистецтво, наприклад у блюзовій та джазовій музиці, як засіб передачі емоцій і настроїв, і багато творів стосуються загальних проблем, як-от фемінізм і містянство. Деякі митці та теоретики навіть додали політичний вимір до американського модернізму.

Американський модерністський дизайн і архітектура дозволили людям вести сучасне життя. Робота та сімейне життя докорінно та швидко змінилися завдяки економічному піднесенню в 1920-х роках. У США автомобіль став популярним і доступним для багатьох, дозвілля та розваги набули значення, а ринок праці відкрився для жінок. Щоб зробити життя ефективнішим, дизайнери та архітектори поставили собі за мету спростити роботу по дому.

Велика депресія кінця 20-х і 30-х років розчарувала людей в економічній стабільності країни та підірвала утопічне мислення. Початок і жахи Другої світової війни спричинили подальші зміни ментальності. Післявоєнний період був названий пізнім модернізмом. Late Modernism by Tyrus Miller - Paperback - University of California Press Постмодерністська епоха загалом вважається характерною для мистецтва кінця 20 століття, починаючи з 1980-х років.

Образотворче мистецтво

Американський модерністський живопис Немає єдиної дати початку періоду модернізму в Америці, оскільки на початку 20 століття діяли десятки художників. Це був час появи перших кубістичних пейзажів (прецизіонізму), натюрмортів і портретів; яскраві фарби увійшли в палітру живописців, а в галереях з'явилися перші безпредметні картини.

Модерністський рух також став популярним у Нью-Йорку до 1913 року у відомій мангеттенській студії-галереї Вільгельміни Вебер Ферлонг (1878–1962) та через роботу Whitney Studio Cub у 1918 році. The Biography of Wilhelmina Weber Furlong: The Treasured Collection of Golden Heart Farm by Clint B. Weber, , Professor Emeritus James K. Kettlewell: Harvard, Skidmore College, Curator The Hyde Collection. Foreword to The Treasured Collection of Golden Heart Farm: , На думку американського історика мистецтв Абрагама Девідсона, початок американського модерністського живопису можна віднести до 1910-х років. Первинна частина періоду тривала 25 років і закінчилася приблизно в 1935 році, коли сучасне мистецтво називали тим, що Ґрінберґ називав аванґардом .

Виставка Armory Show 1913 року в Нью-Йоркові показала тогосучасні праці європейських художників, а також американців. Картини імпресіоністів, фовістів і кубістів вразили багатьох американських глядачів, які звикли до академічного звичного мистецтва. Проте, натхненні побаченим, багато американських художників зазнали впливу рішучих і нових ідей.

Початок 20 століття ознаменувався розвитком різних технік і способів художньої виразности. Багато американських художників, як-от Вільгельміна Вебер, Мен Рей, Патрік Генрі Брюс, Джеральд Мерфі та инші, поїхали до Європи, зокрема до Парижа, щоб творити мистецтво. Формування різноманітних художніх агрегатів призвело до багатозначности образотворчого мистецтва. Школа «Кошик для сміття» об'єдналася навколо реалізму ( Роберт Анрі або Джордж Лукс ); гурток Штіґліца прославляв абстрактні бачення Нью-Йорка (Макс Вебер, Абрагам Валковіц ); колористи розвинулиссь в напрямкові барвистих, абстрактних «синхронізмів» ( Стентон Макдональд-Райт і Морґан Рассел ), тоді як прецизіонізм візуалізував індустріялізований ландшафт Америки у формі різкої та динамічної геометризації ( Джозеф Стелла, Чарльз Шілер, Мортон Лівінґстон Шамберг, Чарльз Розен і Чарльз Демут). Згодом такі митці, як Чарльз Берчфілд, Марсден Гартлі, Стюарт Девіс, Артур Дав, Джорджія О'Кіфф, яку вважали матір’ю американського модернізму, Альфред Генрі Маурер, Ендрю Дасбурґ, Джеймс Доґерті, Генрієтта Шор, Вільям Зорах, Марґеріт Томпсон (Зорах) і Оскар Блюмнер започаткували еру модернізму в Нью-Йоркській школі .

Зміщення фокусу та множинність предметів у образотворчому мистецтві також є характерною рисою американського модерністського мистецтва. Так, наприклад, група «Кошик для сміття» зосереджувала увагу на сучасному містові, наголошуючи на розмаїтті різних верств громадян. Двоє найвидатніших представників "Кошику для сміття", Роберт Анрі та Джон Слоун, створювали картини про соціяльне розмаїття, часто беручи за головну тему мешканців нетрів промислових міст. Кінець 1920-х і 1930-ті роки належали (серед багатьох інших) до двох течій в американському живописі: регіоналізму та соцреалізму. Регіоналісти зосереджувалися на барвистости американського ландшафту та складнощах сільського життя, тоді як соцреалісти вдавалися до лівого популізму, а також Великої депресії, бідности та соціяльної несправедливости. Соцреалісти протестували проти влади та керівних кіл, які виглядали лицемірними, упередженими та байдужими до питань людської нерівности. Абстракція, пейзаж і музика були популярними модерністськими темами в першій половині 20 століття. Такі митці, як Чарльз Демут, який створив свій шедевр «Фігура 5 в золотім кольорі» у 1928 році, Мортон Шамберґ (1881–1918) і Чарльз Шілер також були тісно пов’язані з рухом прецизіоністів. Шілер зазвичай малював міські пейзажі та промислову архітектуру, прикладом чого є його картина «Канал Амоскег», 1948 рік. Джаз і музика були імпровізаційно представлені Стюартом Девісом, як приклад Hot Still-Scape for Six Colours – 7th Avenue Style, з 1940 року.

Модернізм подолав прірву між мистецтвом і соціяльно різноманітною авдиторією в США. Зростає кількість музеїв і галерей, спрямованих на те, щоб донести різнобачення сучасності широкому загалові. Незважаючи на початковий опір оспівуванню проґресу, технологій і міського життя, образотворче мистецтво внесло величезний внесок у самосвідомість і усвідомлення американського народу. Новий модерністський живопис проливав світло на емоційні та психічні стани глядачів, що було основоположним у становленні американської ідентичности.

Численні напрямки американського «модернізму» не призвели до єдиного цілісного стилю, а викликали прагнення до експериментів і викликів. Це довело, що сучасне мистецтво виходить за межі усталености.

Основні школи та течії американського модернізму

група Штіґліца коло Аренсберґа художники-кольори Прецизіонізм незалежні філадельфійська школа Нью-Йоркські незалежні Чикаґо і на захід

Модерністичний живопис Джорджія О'Кіфф, відома як «матір американського модернізму» , була головною фігурою американського модернізму з 1920-х років. Вона отримала широке визнання за те, що кинула виклик межам сучасного американського мистецького стилю. Вона відома головним чином своїми картинами із зображенням квітів, каменів, черепашок, кісток тварин і пейзажів, у яких вона витворила в цілісність абстракцію та зображення. Why Georgia O'Keeffe is the Mother of American Modernism|Sleek Magazine «Бараняча голова, біла мальва та маленькі пагорби» 1935 року — добре відома картина О'Кіфф.

Артур Дав використовував широкий спектр медія, іноді в нетрадиційних комбінаціях, щоб створювати свої абстракції та абстрактні пейзажі. «Я і Місяць» 1937 року є чудовим прикладом абстрактного пейзажу Артура Дава, цю працю називають однією з найбільшим піднесенням серед робіт його кар’єри. Дав створив серію експериментальних колажів у 1920-х роках. Він також експериментував з техніками, поєднуючи фарби, наприклад, змішані вручну олію або темперу з восковою емульсією .

Художник Аарон Дуґлас (1899–1979) є одним із найвідоміших і найвпливовіших афроамериканських художників-модерністів. Його роботи зробили значний внесок у розвиток естетичного руху, який тісно пов’язаний з відмінними рисами афроамериканської спадщини та культури. Дуґлас вплинув на афроамериканське візуальне мистецтво, особливо під час Гарлемського ренесансу .