«Мавпяча лапка» () — оповідання Вільяма Ваймарка Джейкобса в жанрі надприродного горору, вперше опублікований в Англії в 1902 році в збірці . В історії власнику мавпячої лапки даються три бажання, але за їх виконання та втручання у долю доводиться платити величезну ціну.

Він неодноразово адаптувався в інших засобах масової інформації, включаючи п'єси, фільми, телесеріали, опери, оповідання та комікси, починаючи з 1903 року. Вперше він був адаптований 1915 року в німому британському фільмі режисера Сіднея Норткота. У фільмі (нині втраченому) знявся Джон Лоусон, який також зіграв головну роль у п'єсі Луї Н. Паркера 1907 рокуWorkman, Christopher; Howarth, Troy (2016). «Tome of Terror: Horror Films of the Silent Era». Midnight Marquee Press. p. 158. ..

Українською мовою оповідання видане видавництвом «А-ба-ба-га-ла-ма-га» у 2025 році в антології «Жінка зі сну», упорядником якої є Юрій Винничук, у перекладі Мирослави Гординської.

Сюжет

Подружжя Вайтів та їхній дорослий син Герберт приймають у себе друга сім'ї — сержант-майора Морріса, який служив у британській армії в Індії. Під час вечері він показує їм муміфіковану мавпячу лапку. Він пояснює, що старий факір наклав на неї закляття: лапка виконує три бажання, але лише з жахливими наслідками як кара за втручання в долю. Морріс, переживши страшний досвід використання лапки, кидає її у вогнище каміна, проте скептично налаштований пан Вайт дістає її звідти. Перш ніж піти, Морріс просить проявити розсудливість і, за можливості, знову кинути лапку у вогонь.

Після відходу Морріса пан Вайт спочатку вагається скористатися лапкою, вважаючи, що він уже має все, що хоче. За пропозицією Герберта він легковажно бажає 200 фунтів стерлінгів, які дозволять йому здійснити останній платіж за іпотеку свого будинку. Загадавши бажання, пан Вайт зойкає й відпускає лапку, яка падає на підлогу. Він розповідає дружині та сину, що лапка сіпнулася в його руці, немов змія.

Наступного дня Герберт йде на роботу. В обідню пору до будинку Вайтів приходить службовець, який розповідає їм, що Герберт загинув: його затягнуло в машину, яка понівечила тіло. Компанія знімає відповідальність за інцидент, але виплачує компенсацію в розмірі 200 фунтів стерлінгів, суму, яку бажав отримати пан Вайт.

Уночі, через тиждень після похорону, зломлена горем, пані Вайт наполягає на тому, щоб її чоловік використав лапку й побажав повернути Герберта до життя. Він робить це неохоче, гнітений думкою, що його син може ожити у понівеченому й розкладеному вигляді. Пізніше у ту саму ніч хтось стукає у двері. Поки пані Вайт метушливо змагається із замками, намагаючись відчинити двері, пана Вайта охоплює жах: він боїться, що те, що стоїть надворі, — вже не той син, якого він любив. Тоді він висловлює третє, останнє бажання. Стукіт припиняється, пані Вайт відчиняє двері і з жахом виявляє, що там нікого немає.

Адаптації Ця історія неодноразово адаптувалася до інших творів, у тому числі:

6 жовтня 1903 року в лондонському одноактна п'єса у виконанні Сиріла Мода в ролі містера Вайта і Лени Ешвелл в ролі місіс Вайт. Сценічна адаптація 1907 року Луї Н. Паркера, з Джоном Лоусоном у головній ролі. Кіноверсія 1915 року режисера Сіднея Норткота, з Джоном Лоусоном у головній ролі. Британський німий фільм 1919 року невідомого режисера, який, як відомо, був знятий, але в даний час вважається загубленимWorkman, Christopher; Howarth, Troy (2016). «Tome of Terror: Horror Films of the Silent Era». Midnight Marquee Press. p. 209. .. Фільм 1923 року режисера Меннінга Гейнса, в головних ролях , і Чарльз Ештон. Англійська радіопередача, що вийшла 17 липня 1928 року, і заснована на виставі 1910 року. Фільм 1933 року, сценарій Грема Джона, режисер Веслі Рагглз (його останній фільм з RKO Pictures), у головній ролі Чарльз Обрі Сміт, та Луїза Картер. Фільм вважався загубленим доти, доки у 2016 році кадри з нього не були викладені в Інтернеті. Серія радіопостановки BBC Radio , що вийшла 28 травня 1946 року. Фільм 1948 року, сценарій Нормана Лі та Барбари Той. Роман Стівена Кінга Кладовище домашніх тварин 1983 року є переказом історії. Адаптація 2004 року у вигляді радіовистави, розказаної Крістофером Лі в рамках радіосерії «Казки біля багаття Крістофера Лі» Бі-бі-сі. Фільм 2013 року, сценарій Мейкона Блера, режисером Бретт Сіммонс. Опера «Мавпяча лапка» 2017 року композитора Брук де Роса, створена Pacific Opera Project. Телесеріал «Калейдоскоп жахів» 2019 року, серія «Ніч лапи» (5 серія 2 сезону) є адаптацією оповідання.

Видання українською Мавпяча лапка. Переклала Лариса Маєвська // Оберіг : українська та зарубіжна фантастика, вип. 1-93. — К. : Боривітер, 1993 — с. 138-148. Мавпяча лапка. Переклала Мирослава Гординська. // Жінка зі сну. Антологія англійських готичних оповідань / Упоряд. Юрій Винничук. — К. : А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2025. — Вид. 2-ге. — с. 319-331. ISBN 978-617-585-302-3

Примітки

Посилання

«The Monkey's Paw» (повний текст) «The Monkey's Paw» (радіовистава)