Чарлз Франклін Ке́ттерінг ( ; 29 серпня 1876 — 25 листопада 1958) — американський інженер, винахідник і підприємець, автор та співавтор понад 300 винаходівCase files: Charles F. Kettering // The Franklin Institute Awards. Він був засновником компанії , а також керував дослідженнями у «General Motors» з 1920 до 1947 року. Серед його найбільше використовуваних розробок для автомобільної промисловості були електрична пускова система двигуна внутрішнього згорянняCharles Kettering. Engine-starting device // Google patents. та етилований бензинHugh Iglarsh. The Man Who Poisoned Us All // Roaming Charges with Jeffrey St. Clair. March 25, 2011.Charles F. Kettering Ethyl Lead. Method and means for using low-compression fuels // Google patents.. Крім того, у співробітництві з компанією «DuPont Chemical» він брав участь у створенні фреонового холодоагента для холодильних установок і систем кондиціювання повітря. У компанії «DuPont» Кеттерінг також відповідав за розробку лаків і емалей «Duco», перших фарб, що використовувались для фарбування серійних автомобілів. Працюючи з компанією «Dayton-Wright Airplane Company», він розробив повітряну торпеду, відому як «Жук Кеттерінга» (), яка вважається першим у світі дроном-камікадзеDiana G. Cornelisse. Splendid Vision, Unswerving Purpose: Developing Air Power for the United States Air Force During the First Century of Powered Flight. — Wright-Patterson Air Force Base, Ohio: U.S. Air Force Publications, 2002. ISBN 0-16-067599-5.. Керував просуванням практичних, легких двотактних дизельних двигунів, революціонізувавши цим локомотивну і важку техніку.
Член Національної академії наук США (1928) Чарлз Кеттерінг на сайті Національної академії наук США .
Життєпис
Ранні роки (1878—1904) Чарлз Кеттерінг народився 29 серпня 1876 року в Лаудонвіллі (штат Огайо). Він був четвертим з п'яти дітей Джейкоба Генрі Кеттерінга і Марти (Гантер) Кеттерінг. З дитинства у хлопчика виявилися серйозні проблеми із зором, через що у шкільні роки він страждав від головного болю. Після закінчення школи, за прикладом своєї сестри Емми, Чарлз влаштувався на посаду вчителя початкової школи Банкер-Гілл (Bunker Hill School) у штаті Огайо.
Спочатку Кеттерінг один рік навчався в , потім, вирішивши, що інженерна освіта є йому ближчою, перейшов до Університету штату Огайо. Він був членом братства . Проблеми із зором змусили Чарлза покинути навчання та влаштуватися на роботу. Протягом двох років він викладав у початковій школі в Міффіні (штат Огайо). Після відновлення зору він поновився в університеті та знову не зміг закінчити другий курс через проблеми з очима.
Наступні близько двох років він працював у Star Telephone Company, де займався будівництвом і обслуговуванням невеликих міських і заміських телефонних об'єктів включно з адаптацією та встановленням центральної акумуляторної системи.
Відхід з університету спершу призвів Чарльза до депресіїStuart W. Leslie. Boss Kettering: Wizard of General Motors. — New York: Columbia University Press, 1983. — p. 10., але потім він зрозумів, що набуті навички електротехніка можна використовувати в поточній роботі. Повернути душевну рівновагу та віру в себе йому допомогла і зустріч із майбутньою дружиною Олів Вільямс. Коли стан очей покращився, він зміг повернутися до навчання і 1904 року закінчив Університет штату Огайо, здобувши ступінь інженера-електрика.
NCR, «Сарайна бригада» і «Delco» (1904—1909) Кеттерінг був прийнятий на роботу одразу ж після університету й очолив дослідницьку лабораторію у «National Cash Register Company» (пізніше знана як «NCR Corporation»). Він придумав просту систему затвердження кредиту, попередницю сучасних кредитних карток, і електричний касовий апарат у 1906 році, що фізично спростило продавцям проведення продажів. Кеттерінг відзначився як практичний винахідник. Як він сказав: «Я мало спілкувався з іншими винахідниками та керівниками. Я жив із торговою групою. Вони мали певне уявлення про те, чого хочуть люди»Mark Bernstein. Grand Eccentrics: Turning the Century: Dayton and the Inventing of America. — Wilmington: Orange Frazer Press, 1996. — pp. 85—87.. Протягом п'яти років роботи в NCR, починаючи з 1904 до 1909 року, Кеттерінг отримав 23 патенти для NCR. Він пояснював свій успіх великою кількістю удач, але додав: «Я помічаю, що чим старанніше я працюю, тим більше мені щастить»Stuart W. Leslie. Boss Kettering: Wizard of General Motors. — New York: Columbia University Press, 1983. — p. 45..
У 1907 році колега Кеттерінга по NCR переконав його зайнятись розробкою удосконалень для автомобільної галузіStuart W. Leslie. Boss Kettering: Wizard of General Motors. — New York: Columbia University Press, 1983. — p. 110.. Дідс і Кеттерінг запросили інженерів NCR, зокрема , приєднатись до них для роботи вечорами і по вихідних у підсобному приміщенні Дідса. Колектив став відомим як «Сарайна бригада» (Barn Gang), а Кеттерінг отримав прізвисько «Босс Кет». Їхньою першою метою було знайти заміну магнето в системі запалювання двигуна внутрішнього згорянняStuart W. Leslie. Boss Kettering: Wizard of General Motors. — New York: Columbia University Press, 1983. — pp. 39—42.. Розроблена система запалювання виявилась настільки вдалою, що в 1909 році Кеттерінг покинув NCR, щоб присвятити новому підприємству повний робочий день. Невдовзі їхня група увійшла до складу Dayton Engineering Laboratories Company («»).
Створення електричного стартера (1909—1913) Рукоятка, що використовувалася для запуску двигунів перших автомобілів, була небезпечною і могла в деяких випадках відскакувати, завдаючи травми. Після того, як , засновник компанії , загинув внаслідок такої аварії, Генрі Ліланд, очільник компанії Cadillac, вирішив створити електричний пристрій з автоматичним запускомMark Bernstein. Grand Eccentrics: Turing the Century: Dayton and Inventing of America. — Wilmington: Orange Frazer Press, 1996. — p. 19.. Але інженерам Ліланда не вдалось розробити достатньо компактний стартер, придатний до практичного застосуванняWilfred C. Leland, Minni Dubbs Millbrook (1966). Master of Precision: Henry M. Leland. — Detroit: Wayne State University Press, 1996., і він звернувся до Кеттерінга. До лютого 1911 року «Delco» представила практичну конструкцію стартераMark Bernstein. Grand Eccentrics: Turing the Century Dayton and Inventing of America. — Wilmington: Orange Frazer Press, 1996. — 120—121..
Основна ідея Кеттерінга полягала у створенні електричної системи транспортного засобу, розрахованої на виконання трьох функцій, які досі реалізуються в сучасних автомобілях з бензиновими двигунами: запуск, вироблення іскри запалювання та живлення струмом світлових приладів. Ліланд замовив 12 тисяч пристроїв самозапуску для своїх моделей 1912 року, тоді «Delco» довелось перейти від досліджень і проєктування до безпосереднього виробництва. 1913 року винахід було відзначено .
«Flxible Sidecar» (1914—1918) До 1915 року бізнес Delco став таким великим, що Едвард Дідс також звільнився з NCR, щоб приділяти більше часу новій справі.
У 1914 році Кеттерінг взяв участь у заснуванні компанії «Flxible Sidecar», згодом він став її президентом і увійшов до ради директорів. Кеттерінг забезпечив значні кошти для компанії у перші роки її розвитку, особливо після 1916 року, коли він і його колега продали свою частку Dayton Engineering Laboratories Company («Delco») компанії United Motors Company. Кеттерінг продовжував очолювати «Flxible», аж поки у 1940-му не став головою ради директорів. Цю посаду він обіймав до кінця свого життя.
General Motors Research Corporation (1918—1923) У 1918 році «» як підрозділ United Motors Company було продано General Motors і вона стала основою для General Motors Research Corporation і «Delco Electronics». Кеттерінг і Дідс надалі залишилися оперативними керівниками «Delco». На цей підрозділ було покладено завдання розробки системи запалювання авіаційного двигуна часів Першої світової війни «Liberty».
Було створено окрему організацію, Dayton-Wright Airplane Company, і Кеттерінг обіймав посаду віцепрезидента, відповідального за інженерні питання. Серед інших видів діяльності ця організація була головним виконавцем у розробці безпілотної літаючої торпеди «Жук» () на замовлення уряду Сполучених Штатів. Об'єкт, який ще називали «Жук Каттерінга», був готовий до виробництва на момент підписання перемир'я у Першій світовій війні в 1918 році. В іншій компанії, Dayton Metal Products, діяв дослідницький відділ, очолюваний Кеттерінгом, і цей підрозділ займався розробкою системи навігації для «Жука».
Кеттерінг став віцепрезидентом General Motors Research Corporation у 1920 році і обіймав цю посаду упродовж 27 років. З 1918 по 1923 рік він керував дослідженнями й розробками в дослідницьких лабораторіях GM в Дейтоні з метою комерціалізації двигунів з повітряним охолодженням для легкових і вантажних автомобілів. Комерціалізація, що проводилась між 1921 і 1923 роками, не увінчалась успіхом — як з технічних причин, так і з нетехнічнихAlfred P. Sloan (1964), John McDonald (ed.). My Years with General Motors. — Garden City, NY, USA: Doubleday, 1990. — pp. 71—94..
Дослідження Кеттерінга щодо палива базувалися на його передбаченні, що нафта буде в дефіциті, а присадки забезпечать збільшення ефективності двигуна за рахунок вищого ступеня стиснення. Його «високовідсотковий» розчин полягав у змішуванні етанолу з бензином, тоді як «низьковідсотковий розчин» полягав у пошуку добавок, які додавалися б у невеликих кількостях для підвищення того, що пізніше буде названо «октановим числом бензину». У грудні 1921 року Томас Міджлі-молодший і Кеттерінг визначили тетраетилсвинець (TEL) як добавку, яка усуне детонацію двигуна при розбавледенні у пропорції 1 : 1000Fuels and Society B: 1. Charles Kettering, Thomas Midgley and Tetraethyllead // CameCases.com. Kennesaw State University // Internet Archive Wayback Machine.. Купивши патент, вони стали просувати використання бензину з такою присадкою (етилованого бензину) як альтернативу іншим варіантам паливних сумішейWilliam Kovarik. Ethyl-leaded gasoline: how a classic occupational disease became an international public health disaster (PDF). International Journal of Occupational and Environmental Health. 11 (4): 384—397.. Кеттерінг став першим президентом новоствореної Ethyl Corporation, яка почала виробляти тетраетилсвинець у 1923 роціPeter Dauvergne. The Shadows of Consumption. MIT Press, 2008. — p. 70. ISBN 978-0-262-04246-8.. Рік по тому він найняв як медичного експерта, щоб проголосити, що етилований бензин безпечний для людини. Те, що використання такого пального було екологічною катастрофою та призвело до глобального забруднення свинцем, було визнано лише через багато десятиліть.
Подальша кар'єра (1924—1958) На пізнішому етапі кар'єри Кеттерінг активно брав участь у дослідженнях нових дизельних двигунів, зокрема двотактних і полегшених конструкцій. Ці дослідження зіграли важливу роль у розвитку тепловозів, першим з яких став 600-сильний моторний вагон швидкісного дизель-поїзда «».
Серія корпорацій, об'єднаних під спільною назвою «Electro-Motive Diesel», стала головним виробників локомотивів, застосовуючи переважно дизельні двигуни EMD 567, EMD 645 і EMD 710 — двотактні, середньошвидкісні й великої потужності. Робота Кеттерінга та його колег над поршневими двигунами внутрішнього згоряння також призвела до появи «Detroit Diesel Series 71», сімейства двотактних дизельних двигунів, призначених для вантажівок і важкої техніки.