Деметрій з Лаконії (грец. Δημήτριος; кінець II століття до нашої ери) був епікурейським філософом і учнем Протарха. Він був старшим сучасником Зенона Сидонського та вчителем Філодема. Секст Емпірик цитує частину коментаря Деметрія до Епікура, в якому Деметрій інтерпретує твердження Епікура про те, що «час — це акциденція акциденції». Це місце буде особливо відмічено вже через багато століть Карлом Марксом у його докторській дисертації.
Обвуглені сувої папірусу, що містять уривки з робіт Деметрія, було виявлено на Віллі папірусів у Геркуланумі. Частково збереглися основні його роботи:
Quaestiones convivales (PHerc. 1006) Про загадки Поліена (PHerc. 1083, 1258, 1429, 1642, 1647, 1822) Про геометрію (PHerc. 1061) Про вірші (PHerc. 188, 1014) дві роботи без назви (PHerc. 1786, 124)
Крім того, він є ймовірним автором наступних робіт:
Про розміри Сонця (PHerc. 1013) Про непостійність (PHerc. 831) безіменна праця з текстуальної критики творів Епікура (PHerc. 1012) безіменна богословська праця (PHerc. 1055) безіменна риторична праця (PHerc. 128)
Примітки
Література
M. А. Солопова. Деметрий из Лаконии // Новая философская энциклопедия : в 4 т. / пред. науч.-ред. совета В. С. Стёпин. — 2-е изд., испр. и доп. — М. : Мысль, 2010. — 2816 с.