Олексій Миколайович Вихарев ( 24 березня 1932, Сирчани) — український майстер художнього скла і живописець; член Спілки радянських художників України з 1990 року. Чоловік майстрині художнього скла Лідії Вихаревої.
Біографія Народився 24 березня 1932 року в селі Сирчанах (нині Кіровська область, Росія). 1956 року закінчив Одеське художнє училище, де навчався у Михайла Жука, Миколи Павлюка, Володимира Путейко, Ірини Сакович.
Після здобуття фахової освіти працював на Львівському склозаводі № 1; упродовж 1987—1992 років обіймав посаду старшого художника-дизайнера львівської фірми «Пластмасфурнітура».
Творчість Працював у галузях живопису, декоративно-ужиткового мистецтва (художнє скло). Створював портрети, пейзажі, натюрморти, монументально живописні панно; сувенірні набори зі скла. Серед робіт:
серія декоративних тарелей «Краєвиди Одеси»; сувенірні вази для квітів — «Львів», «Гопак», ваза-куманець (усі — 1963); живопис «Початок зими» (1999); «Соняшники» (2000); «Осінь на Високому Замку» (2000); «Маки» (2001); «Червона калина» (2001); «Польові квіти» (2001); «Вечірній Львів» (2001); «Карпатський краєвид» (2001); «Зимовий натюрморт» (2002); «Лірика весни» (2002); «Бузок цвіте» (2002); портрети балерини Є. Старикової (1987); Л. Лушпай (2000); І. Темник (2001); Я. Антоша (2001); Папи Івана-Павла ІІ (2001). </div> Автор декорацій до художнього фільму ««Богатир» йде в Марто» (1954, Одеська кіностудія художніх фільмів), проєктів виробничих інтер'єрів, моделювання фурнітури для моделей одягу та взуття.
Брав участь в обласних та республіканських художніх виставках-ярмарках з 1956 року.
Література