Григорій Федорович Кічу́ла (6 вересня 1932, Фірлеїв‎ — 20 січня 2004, Львів) — український художник декоративно-ужиткового мистецтва, живописець, монументаліст; член Спілки радянських художників України з 1967 року.

Біографія Народився 6 вересня 1932 року в селі Фірлеєві (нині село Липівка Івано-Франківського району Івано-Франківської області, Україна). Протягом 1961—1967 років навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва у Данила Довбошинського, Дмитра Крвавича, Романа Сельського, Михайла Гладкого, Юрія Лащука, Валентина Борисенка. Дипломна робота — композиція «Веснянки» (кам'яна маса, ангоби, емалі; керівник Зеновій Флінта; Львівський історичний музей).

З 1971 року викладав на архітектурному факультеті Львівського політехнічного інституту; у 1993—2004 роках — доцент кафедри дизайну та основ архітектури Інституту архітектури Львівської політехніки. Мешкав у Львові в будинку на вулиці Першого травня, 173, кв. 167 та у будинку на вулиці Ярославенка, 22а, кв. 45. Помер у Львові 20 січня 2004 року після тривалої хвороби. Перепохований у 2005 році на Личаківському цвинтарі (поле № 50).

Творчість Працював у галузях декоративного мистецтва (скло, кераміка), скульптури малих форм, станкового (писав портрети, пейзажі) і монументального (роботи виконував у техніках вітража, мозаїки) живопису. Серед робіт:

декоративні тарелі «Леся Українка» (1963); «Тарас Шевченко» (1963); «Іван Франко» (1963); «Данило Галицький» (1963); «Князь Лев» (1963); «Троїсті музики» (1969); «Мистецтвознавець, архітектор Роман Липка» (1981); «Гетьман Іван Мазепа» (1992); скульптура малих форм «Мати» (1963; Музей етнографії та художнього промислу); «Ланкова» (1964; Музей етнографії та художнього промислу); «Карась та Одарка» (1967); «Веснянки-гаївки» (1967); «Українські колядки» (1968; Музей етнографії та художнього промислу); «Народна музика» (1969); «Лісова пісня» (1971); «Свято праці» (1979); скульптурні композиції «Обжинки» (1972); «Дерево життя» (1972); «Свято серпа» (1972); «Пробудження» (1989); живопис «Рідне село» (1949—1957, серія етюдів); «Дочка Оксана» (1966, темпера); «Сім'я в саду» (1969, темпера); «За шахтною горою» (1972); «Галя» (1974, темпера); «Дочка Люба» (1979, темпера); «Богдан Скіба» (1980, темпера); «Дружина» (1981); «Автопортрет» (1982); «Під Берестечком» (1984); «В. Колодій» (1987). </div> Створив також декоративний пласт «Дерево» (1975); медаль «Студентське проєктно-конструкторське бюро — лауреат премії Ленінського комсомолу» (кам'яна маса, емалі, смоли, 1977).

Для оформлення громадських та житлових будівель виконав: вітраж «Фауна та флора» (1971, гуртожиток Львівського політехнічного інституту); мозаїки (смальта, кам'яна маса) — «Дружба народів», «Жовтень», «Шахтарський край» та «Союз робітників і селян» (1972, разом з Теофілом Максиськом; житлові будинки на площі Жовтня у місті Нововолинську) та «Праця» (1973, автодорожній павільйон у селі Городищі Львівської області); рельєф «Лелека» (1975, автодорожній павільйон «Джерел», Молдавська РСР); панно — «Дерево життя», «Троянди», триптих «Весна», «Літо» та «Осінь» та декоративні пласти — триптих «Сонце», «Земля» і «Вода» — шамот, кам'яна маса, солі, емалі (1975-1977, у співавторстві; санаторій «Кришталевий», курорт Трускавець, Львівська область); декоративне панно «Добробут» (кам'яна маса, солі, смоли, 1978, Львівський виноробний завод); декоративна ваза і кашпо (шамот, емалі, 1982, Палац культури працівників Виробничого Об'єднання імені В. І. Леніна, Львів); декоративне панно «Квіти» (рельєф — шамот, емалі), вітражні вставки, декоративні світильники (кам'яна маса, шамот, емалі), кашпо та декоративний фонтан (кам'яна маса, шамот) (1983, у співавторстві, квітковий магазин міста Єдинців Молдавської РСР). Брав участь в обласних, всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставках з 1963 року. Роботи художника експонувалися на Всесвітній виставці в Осаці у 1970 році. Персональні виставки відбулися у Червонограді у 1976 році, Львові у 1982 році.

Крім вище зазначених музеїв роботи зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва і Музеї гетьманства у Києві.

Родина Був одружений. У шлюбі народилося троє дітей: Оксана — українська архітекторка; Любов Григорівна Станько-Кичула — українська художниця, випускниця Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (1985); Зоряна — українська архітекторка.

Примітки

Література Кічула Григорій Федорович // Кічула Григорій Федорович // Кичула, Григорий Федорович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 4, книга 2. — Санкт-Петербург, 1995. — С. 521.

Посилання