Арман-Жак Леруа де Сен-Арно (; 20 серпня 1798Encyclopædia Britannica Encyclopædia Britannica — 29 вересня 1854) — французький солдат і маршал. Служив військовим міністром Франції до Кримської війни. Згодом — головнокомандувач армії Сходу.
Біографія Народився в Парижі, він пішов до армії в 1817, але після десяти років служби в гарнізоні мав лише найнижчий ранг. Потім він пішов у відставку, провів повне пригод життя в кількох країнах і повернувся до армії у віці тридцяти років у чині старшого лейтенанта. Брав участь у придушенні (1832), і деякий час служив у штабу . Однак його борги та скандали в приватному житті змусили його відправитися до Алжиру в чині капітана французького Іноземного легіону. Там він неодноразово відзначився, а через дванадцять років піднявся до чину (генерал-майор).
Наслідуючи приклад маршала Емабля Пелісьє, Сен-Арно задушив 500 арабських співплемінників (8 серпня 1845) у печері між Тенесом і Мостаганемом, у районі Сбеах. Через три дні він написав: «Я закрив герметично усі виходи і зробив величезний цвинтар. Земля назавжди покриє трупи цих фанатиків. Ніхто не спускався до печер; ніхто, крім мене, не знає, що тут є 500 розбійників, які більше не буде різати горло французам. Конфіденційна доповідь розповідала про маршала все просто, без страшної поезії і без образів. Брате, ніхто не такий добрий за смаком і за своєю природою, як я. З 8 по 12 число я був хворий, але совість мене ні в чому не докоряє, я виконав свій обов’язок» . Французька преса сприйняла ці масові вбивства з абсолютним жахом, як розповідає стаття в The Times"French Atrocities in Algeria", The Times, 14 July 1845.
Він також спалив 200 сіл у 1846, включно з багатими орними полями. «Я залишив по собі величезну пожежу. Усі села, приблизно 200, були спалені, усі сади знищені, усі оливкові дерева вирубані».
У 1848 Сен-Арно командував бригадою під час революції в Парижі. Після повернення до Африки, можливо, тому, що Луї Наполеон вважав його відповідним військовим керівником потенційного державного перевороту, відбулася експедиція до Малої Кабілії на півночі Алжиру, у якій Сент-Арно продемонстрував свою доблесть як головнокомандувач і надав своєму начальству привід повернути його додому як генерала дивізії (липень 1851).
Він змінив маршала на посаді військового міністра та керував військовими операціями державного перевороту 2 грудня 1851, який поставив Луї Наполеона на трон як імператора Наполеона III. Через рік він став маршалом Франції та сенатором, залишаючись на чолі військового відомства до 1854, коли він вирішив командувати французькими військами у Кримській війні разом зі своїм британським колегою лордом Регланом. Хворий на рак шлунка, він помер на борту корабля трохи більше ніж через тиждень після того, як командував військами в битві на Альмі 20 вересня 1854. Його тіло було повернуто до Франції, і воно поховано в Будинку Інвалідів.
Після його смерті Сен-Арно був визнаний військовим героєм як французької держави, так і армії. Однак у довгій поемі Віктора Гюго "Saint Arnaud", його описують як кримінального «шакала», який організував криваві масові вбивства, що відбулися після державного перевороту Луї-Наполеона. Алджернон Чарлз Свінберн пізніше описав поему Сен-Арно як приклад «поетичного генія» Гюго. Свінберн сказав: «Тоді... з’явилася велика й жахлива поема про життя та смерть маршала-злочинця, який виголосив різанину на вулицях Парижа».
Пам'ять Його ім'ям в австралійській провінції Вікторія названо місто . Багато його топоніми, вулиці, сквери, названі на згадку про події Кримської війни.
Нагороди Друга французька імперія: Жезл Maréchal de France Друга французька імперія: Великий хрест Ордену Почесного легіону Друга французька імперія: Médaille militaire : Великий хрест Ордену Святих Маврикія та Лазаря : Великий хрест : Великий хрест Ордену Пія IX : Великий хрест Ордену святого Григорія Великого : Командор Ордену Леопольда : Перша ступінь Ордену Меджида : Перша ступінь Ордену Слави
Література Lettres du Maréchal de Saint Arnaud (Paris, 1855; 2nd edition with by Sainte-Beuve, 1858).
Примітки